Патріарх без пастви
У Михайлівському соборі ПЦУ
За задумом організаторів, ця служба повинна була зібрати величезну кількість вірян ПЦУ, які б прийшли привітати Вселенського патріарха і висловити йому подяку за Томос. Здавалося б, уся Михайлівська площа повинна була бути заповнена натовпами вірян, які прагнуть побачити свого благодійника і помолитися з ним. Але в реальності все виявилося інакше.
У Михайлівському соборі було безліч «священнослужителів» ПЦУ в камилавках (митри їм заборонили одягати), була величезна кількість фотографів і журналістів, було кілька політиків. Але ось власне вірян практично не було – лише два-три десятки людей у вишиванках. І це дуже контрастувало з пафосними промовами голови Фанару і Сергія Думенка про український народ, який нібито щасливий отриманню Томосу і приїзду патріарха Варфоломія.
І якщо завтра, коли Константинопольський патріарх буде служити в Софії, не приженуть бюджетників, картинка «народного тріумфу» вийде зовсім сумна.
Читайте також
Якою буде «духовна незалежність» завтра
Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.
Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?
Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.
Єзуїти, вони і в Україні єзуїти
Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.
Як заборону Церкви перетворити на її «захист»
Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».
Не будь як віцепрем'єр
Після заборони УПЦ віце-прем'єр Ірина Верещук заявила, що слід припинити «вплив ворожої російської церкви» (це типу, УПЦ) на українців не лише в Україні, а й за її межами.