Переплавлення дзвонів із захопленого храму – це християнство чи ні?

Дзвони з Будеража. Фото: СПЖ

Патріарх Варфоломій їде в Україну до членів ПЦУ, людей, яких він одним розчерком пера «перетворив» із мирян на членів Православної Церкви. Ось тільки чи стали вони від цього християнами?

Ми знаємо вже сотні випадків, коли новоявлені «члени Православної Церкви» здійснювали вчинки, про які справжнім християнам дико навіть думати: зламували двері старовинних храмів, били парафіян і священиків, виганяли родини священиків з їхніх будинків. Але є ще один показовий момент – ставлення до святинь.

У 2019 році весь православний світ шокували фотографії з с. Курозвани Рівненської області. Там рейдери ПЦУ після захоплення храму УПЦ взяли штурмом будинок священика, де громада змушена була проводити богослужіння, і винесли престол прямо на дорогу. Подумаймо ще раз – святий престол, на якому звершується Євхаристія, і торкатися якого можуть лише священнослужителі, якісь мужики виволокли за паркан, як старий мотлох.

І ось сьогодні ми дізналися, що в Будеражі рейдери ПЦУ, які захопили нещодавно храм УПЦ, зняли звідти старовинні дзвони і відвезли в пункт вторсировини як брухт, на переплавку. Так, дзвони – це не престол, але чи може у віруючого піднятися рука знищити їх, щоб заробити пару копійок?

Ми знаємо, що в давнину солдати, які захоплювали міста, нещадно грабували будинки і виносили звідти усе цінне. Зараз щось подібне ми спостерігаємо у новоявленої пастви патріарха Варфоломія. Ось тільки чи має це відношення до християнства?

Читайте також

«Наочна різниця між ПЦУ і УПЦ»

Один із наймедіаактивних кліриків ПЦУ Роман Грищук опублікував у Фейсбуці статус із заголовком «Наочна різниця між ПЦУ і УПЦ».

Про що говорять підпали храмів

«Не дивуйтесь, браття мої, якщо світ вас ненавидить».

Якою буде «духовна незалежність» завтра

Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.

Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?

Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.

Єзуїти, вони і в Україні єзуїти

Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.

Як заборону Церкви перетворити на її «захист»

Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».