Знайти двері, що ведуть у вічний спокій
Любов і спасіння можна знайти лише у Христі. Все інше – обман. Фото: myslo.ru
У читанні третьої неділі по П'ятидесятниці Спаситель закликає нас дивитися на світ «чистим оком» і не піклуватися про свій матеріальний достаток занадто багато. Він пропонує краще шукати Царства Божого і Правди Його, все ж інше нам Сам Бог допоможе придбати. Світ, в якому ми живемо, вчить прямо протилежного – дивитися на все, що нас оточує, через окуляри невдоволення, ненависті і засудження.
Він закликає шукати, передусім, те, що потрібно для пожадливості тіла, пожадливості очей і гордості життєвої. А Царство Боже... А що це за Царство? І де воно взагалі? Ось тут, поруч із тобою, твій холодильник, твій гаманець і величезна кількість місць, де ти можеш задовольнити будь-які свої бажання, якщо, звичайно, у тебе є на це гроші. Наші хотіння і бажання схожі на павука, який жадібно і швидко плете павутину, загортаючи в неї нашу душу, де їй і судилося померти. Біда людини в тому, що вона живе розумом у зовнішньому світі, в той час, коли справжнє життя, яке не має кордонів, є всередині її серця.
Біда людини в тому, що вона живе розумом у зовнішньому світі, в той час, коли справжнє життя, яке не має кордонів, є всередині її серця.
По всьому світу люди шукають своє щастя, продзвонюючи землю під ногами металошукачем задоволень, замість того, щоб відкопати цей золотий самородок всередині самих себе за допомогою лопат віри і старанності. Багатство нетварного Світла Вічності зберігається в руді наших оземлених сердець. Але для того, щоб дістати його з шахти душі, потрібно осідлати дикого жеребця власного розуму, зробивши його ручним і покірним. Розум повинен змиритися з тим, що буде їздити тільки туди, куди поведе його господар, а не скакати, де хочеться. Тільки в цьому випадку розум може придбати необхідну для цієї роботи безпристрасність. Це не байдужість, а найтонша свідомість, що не містить у собі ніяких думок.
Любов і спасіння можна знайти лише у Христі, все інше, як би воно себе не називало, буде брехнею і обманом. Ці шарлатани можуть дати тобі приємні переживання, але вони швидко розтануть, як сніг на сонці. Після цього на місці такої «земної любові» швидко виростають скорботи й муки, але і вони несуться вітрами змін. В кінці шляху ти зрозумієш, що те, що ти називав «затишним домашнім вогнищем, було порожнім місцем, що продувається всіма вітрами.
Театр, в якому ти дивився спектакль під назвою «Моє життя», зруйнувався від землетрусу хвороб і скорбот. Кіномеханік обманював тебе, стверджуючи, що попереду ще багато серій. І ось, після нетривалого перегляду на чорному фоні екрана білими літерами звично-несподівано вискочило слово «смерть», притому без всякої прив'язки до сюжету фільму.
Тільки повернувшись в глибину власного спокою, ти знаходиш двері, що ведуть у вічний спокій царственої радості, назавжди позбавляючись від зла і страждань. Це і є Істина, яка робить нас вільними, і Ім'я Її – Христос.
Невігласи з зіпсованим розумом намагаються очистити світ від зовнішнього зла, сподіваючись таким чином зробити людство щасливим. Але насправді вони лише вичерпують ложкою океан, вбачаючи сенс свого життя в цьому безглуздому занятті. Людина, що має міркування, очищає від зла свій власний розум і знаходить через це мудрість і розуміння. Вони відкривають йому те, що при всіх швидкоплинних і миттєвих процесах світу і розуму дух людський незмінний. І тільки повернувшись в глибину власного спокою, ти знаходиш двері, що ведуть у вічний спокій царственої радості, назавжди позбавляючись від зла і страждань. Це і є Істина, яка робить нас вільними, і Ім'я Її – Христос.
Поки ми спимо, заколисані колисковими піснями липких помислів, безблагодатне існування не випустить нас із кокона своєї павутини. Твоє народження, зрілість, старість, смерть – це всього лише хиткі малюнки розуму на воді плинного життя. Молитва, міркування, благодать і спасіння – ось той дзвін, який закликає нас скинути кайдани сну забуття. Він намагається проникнути своїм дзвоном у кожне серце, невпинно повторюючи: «Сплячий, вставай, і воскресни із мертвих, і Христос освітлить тебе!» (Еф.5:14).
Духовна практика полягає не тільки в періодичному відвідуванні храму і вичитуванні визначеного кола молитов, але насамперед у відмові від тих непотрібних прихильностей, якими скуті наші почуття, думки і воля (Лк. 14:33). Відірви від себе і відкинь, як реп'ях від одягу, всі свої оцінки і осудження – вони лише глибше і глибше занурюють тебе у світ. Тільки так ти зможеш злетіти птахом на крилах благодаті в Небо і з'єднатися з Духом Істини, в якому немає ні кордонів, ні меж.
«Сплячий, вставай, і воскресни із мертвих, і Христос освітлить тебе!» (Еф.5:14).
Той, хто сіє на ниві життя свою правду і свої точки зору, пожне в її кінці лише мертві теорії і мляві релігійні схеми. Але той, хто зробив своєю опорою живу присутність Христа у своєму серці, з'єднується з Богом і отримує вічне спасіння. Відкрий серце Спасителю, а не мертвим схемам, напувай його благодаттю Живої води, а не незліченною кількістю умовиводів, і тоді дізнаєшся, чим віра відрізняється від релігії.
Письменники-богослови поклоняються своєму розуму, не маючи за душею ні краплі благодаті, а святі в своїй простій убогості духу поклоняються Богові в Дусі й Істині – ось і вся різниця. Той, в чиїй душі живе Христос, нікого не засуджує.
І зараз, читаючи ці рядки, ти живиш своє серце лише сухою теорією, але тільки в благодатних молитвах ти зможеш дізнатися, що таке жива Любов Христа. Тому будь-якими шляхами необхідно присвятити себе духовній практиці – покаянню, смиренню, молитві, а проповіді краще залишити для тих, хто тільки шукає свою дорогу до Бога. Тільки так ми почнемо розуміти, що означає заклик «Завжди радійте» (1 Сол. 5:16).
«Бог завжди новий, і в той же час у Ньому немає ніяких змін. Зміни відбуваються у нас до тих пір, поки ми не з'єднаємося з Богом. Глибина нашого проникнення в Бога залежить від глибини нашого смирення. Всяка хвороба, і навіть смерть – це переживання, а Богоосягання – це наше становлення в Божественній вічності, яка не залежить ні від яких переживань. Це є народження в Життя вічне». Старець Симон (Безкровний).
Читайте також
«У гоніннях ми складаємо іспит нашої віри Христу»
Про мужність гнаного духовенства Черкаської єпархії. Розповідь про долю захопленого храму в містечку Драбові.
Про анафему взагалі та анафему меру Черкас зокрема
Митрополит Черкаський Феодосій проголосив відлучення мера Черкас від Церкви. Очевидно, це не останній такий випадок. Що таке анафема?
Безмозкі люди ближче до Бога, ніж безсердечні
Дух, який живе в нас, завжди тихий і мирний, а егоїзм метушливий, боягузливий і неспокійний. Коли ми знайдемо самі себе, то разом із собою знайдемо Бога.
Чи має Церква виховувати народ: Відповідь митрополиту Феодосію
Митрополит Феодосій розповів про причини гоніння на нашу Церкву, зазначивши, що багато в чому ви самі винні. Що робити? Чи можливо змінити ту ситуацію, в якій зараз перебуває УПЦ?