Чи може бути фашизм православним?

Після обстрілу «Охматдиту». Фото: Страна

Після обстрілу дитячої лікарні «Охматдит» у Києві на сайті російського ресурсу «Царгород» з'явилася публікація не просто із виправданням цього злочину, а й із закликами продовжувати винищування українського народу, не зупиняючись перед убивством дітей. Ось деякі цитати:

«Дитяча лікарня у Києві – не випадковість. Час це визнати і перестати боятися».

«Той, хто сьогодні шкодує ворожих дітей, не шкодує своїх».

«…на тому боці немає людей. Жодної людини. Наші ракети не вбивають людей. Жодної людини. Там не люди».

«Можливо, нам уже варто погодитися з тим, що на той бік Дніпра немає мирного населення? І перетворити їхні міста на "Газу" – з простою та ясною метою врятувати від смерті своїх дітей».

Як до цього ставитися?

По-перше, розуміти, що це справжнісінький фашизм. У рафінованому вигляді. Точнісінько, як у гітлерівській Німеччині. І наслідки будуть такі ж самі, якщо дати йому розростись.

По-друге, цей фашизм обов'язково розростеться в Росії, якщо ми скопом усіх росіян запишемо у фашисти. Якщо тих людей, які цього так само не приймають, як і ми, багато разів назвати фашистами, то вони нарешті ними стануть.

По-третє, це не має жодного відношення ні до православ'я, ні до християнства взагалі. Те, що це опубліковано на ресурсі, що позиціонує себе як православний, нічого не означає. Це все одно, як у середньовіччі палали багаття інквізиції «Im majorem gloriam Dei» (до більшої слави Божої). Хіба Христос винен у тому, що його ім'ям творилися подібні беззаконня? Хіба православ'я винне, що під його прапором закликають до вбивства дітей?

Найгірше, що ми можемо зробити, читаючи подібні заклики до винищення українців, – стати такими ж фашистами, тільки з цього боку. Оголосити, що в РФ немає людей, і що вбивство російських дітей виправдовується наміром урятувати українців.

«Не будь переможений злом, але перемагай зло добром» (Рим. 12, 21).

Читайте також

Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?

Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.

Єзуїти, вони і в Україні єзуїти

Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.

Як заборону Церкви перетворити на її «захист»

Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».

Не будь як віцепрем'єр

Після заборони УПЦ віце-прем'єр Ірина Верещук заявила, що слід припинити «вплив ворожої російської церкви» (це типу, УПЦ) на українців не лише в Україні, а й за її межами.

Керівний принцип Шарікова

Є прислів'я про те, що історія завжди повторюється двічі: перший раз як трагедія, другий – як фарс.

Заборона УПЦ та Євангеліє: очевидні паралелі

20 серпня 2024 року назавжди залишиться для України ганебною датою.