«Захоплені» загарбники або Як синод ПЦУ назвав чорне білим

Пророк Ісая остерігав тих, хто зло називають добром, а добро – злом. Фото: СПЖ

«Горе тим, що зло називають добром, а добро злом, що ставлять темноту за світло, а світло за темряву, що ставлять гірке за солодке, а солодке за гірке!» (Іс. 5:20).

24 травня 2021 р. синод ПЦУ прийняв Заяву, суть якого зводиться до двох основних посилів:

• прихильники Української Православної Церкви захоплюють храми ПЦУ;
• керівництво ПЦУ миролюбно закликає їх цього не робити.

З'явилася ця Заява не на порожньому місці. Протягом всього свого недовгого (з грудня 2018 р.) існування, ПЦУ не тільки систематично займалася насильницьким захопленням храмів УПЦ та незаконною перереєстрацією громад у ПЦУ, але і абсолютно відкрито просила в цьому допомоги від української влади, так і від... американських дипломатів. Докладніше в статті «Благословення» покровителів на подальші захоплення храмів отримано?».

Назвати жертвою бандита: це ж геніально!

За два з половиною роки фактів насильницьких захоплень набралося вже під сотню, з відповідними фото і відео, з конкретними постраждалими, з зафіксованими побоями і заявами в правоохоронні органи. Спочатку ПЦУ намагалася всю цю досить непривабливу діяльність із захопленням храмів прикрити двозначним словом «переходи». Але тепер цього вже виявилося мало, адже навіть прихильники ПЦУ задаються питанням: що це за такі «переходи», при яких людям розбивають до крові обличчя, а жінок і людей похилого віку топчуть у бруді? Відео матеріалів подібних переходів повнісінько в інтернеті. І треба було вже щось робити, бо подібна картинка може дискредитувати кого завгодно, а не тільки організацію, яка називає себе «християнською церквою». І ось спікер ПЦУ Іван (Євстратій) Зоря не придумав нічого більш розумного, як звинуватити Українську Православну Церкву в захопленнях храмів і вигнанні громад ПЦУ. Грубо кажучи, Зоря назвав жертвою бандита, а жертву – бандитом. Ця «геніальна» ідея була опублікована на сторінці в Facebook 13 травня 2021 р.

Зоря не придумав нічого більш розумного, як звинуватити Українську Православну Церкву в захопленнях храмів і вигнанні громад ПЦУ. Грубо кажучи, Зоря назвав жертвою бандита, а жертву – бандитом.

Але щоб розігнати тему із звинуваченнями УПЦ в «захопленнях», одного Зорі звичайно ж було недостатньо, і ось 24 травня зібрався цілий синод ПЦУ і прийняв вищезазначену Заяву, квінтесенцією якої можна вважати такі слова:

«З моменту Об'єднавчого Собору та утворення Православної Церкви України з боку прихильників Російської Православної Церкви в Україні відбувається системний тиск на релігійні громади, які бажають наслідувати Томос про автокефалію ПЦУ, бути у складі Православної Церкви України і реалізують це прагнення у відповідності із законодавством України на своїх загальних зборах.

Цей тиск проявляється в актах захоплень храмів громад ПЦУ, перешкоджанні у користуванні громадами ПЦУ їхнім майном і здійсненні богослужінь, в інформаційному, юридичному та силовому тиску прихильників РПЦ в Україні на громади ПЦУ та їх окремих членів, поширенні брехні про конфлікти, в які прихильниками Московського патріархату втягнуті громади ПЦУ».

По-перше, синод ПЦУ викриває сам себе у брехні з найперших слів даної цитати. Адже якщо на думку керівництва ПЦУ «прихильники РПЦ в Україні» захоплюють храми ПЦУ з моменту, так званого, Об'єднавчого собору 15.12.2018 р., то чому керівництво ПЦУ про це мовчало цілих 2,5 роки?! Чому ми не чули ніяких заяв? Втім, керівництво ПЦУ в цьому відношенні проявляє себе гідними учнями «гідних» вчителів. Мається на увазі Константинопольський патріархат, який 300 років з моменту передачі Київської Митрополії в юрисдикцію Московського патріархату в 1686 р. мовчав і тут раптом почав звинувачувати РПЦ, в таких, що, нібито, мали місце порушеннях умов цієї передачі.

По-друге, керівництво ПЦУ використовує терміни «прихильники Російської Православної Церкви в Україні» і «прихильники Московського патріархату» абсолютно не розуміючи, що те, що ще якось можна допустити в усній риториці, не можна використовувати в офіційних документах. Можливо, хтось в Україні і вважає себе «прихильником Московського патріархату», але такі люди не об'єднані ні в яку організацію. Іншими словами, як би не хотілося керівництву ПЦУ, але в Україні не існує ні «РПЦ в Україні», ні «Московського патріархату» в якості зареєстрованих організацій. Для того, щоб у даних звинувачень був конкретний адресат, у Заяві потрібно було вказати Українську Православну Церкву, але в ПЦУ цього зробити не можуть, оскільки самі претендують на дане найменування. Тому Заява Синоду ПЦУ з обвинуваченнями – це просто постріл в нікуди.

Як би не хотілося керівництву ПЦУ, але в Україні не існує ні «РПЦ в Україні», ні «Московського патріархату» в якості зареєстрованих організацій.

По-третє, якщо повірити синоду ПЦУ, що прихильники УПЦ масово захоплюють храми їхньої структури, то навіщо тоді ці самі прихильники будують собі нові храми поруч із тими, що ними нібито захоплені? Фактів про те, як громада УПЦ поступається храмовою будівлею дійсним загарбникам з ПЦУ і будує собі новий храм для богослужінь, дуже-дуже багато. І це наочно показує, хто в кого насправді захоплює храми.

По-четверте, у будь-кого, хто читає подібні звинувачення, відразу ж виникає питання – а де факти? Де факти конкретних захоплень конкретних храмів ПЦУ конкретними прихильниками УПЦ? Їх просто не існує в природі! Ось і доводиться синоду ПЦУ вивертатися і напихати текст загальними фразами типу «захоплень храмів громад ПЦУ...», «перешкоджанні у користуванні громадами ПЦУ їхнім майном...», «в інформаційному, юридичному та силовому тиску...», «поширенні брехні...» і так далі.

А тепер увага! Даємо підказку Івану (Євстратію) Зорі, Сергію (Епіфанію) Думенку й іншим, як обгрунтувати, що «захоплення» храмів ПЦУ з боку парафіян УПЦ все-таки мають місце. Зробити це простіше простого. Потрібно згадати інтерв'ю Сергія Думенка «Радіо Свобода» від 24 квітня 2021 р., в якому він заявив, що ВСІ православні храми в Україні належать ПЦУ.

З цього твердження випливає, що якщо яка-небудь громада УПЦ використовує який-небудь храм для богослужінь, то вже в силу цього факту вона є «захопницею» храму ПЦУ. І доводити нічого не треба.

Ще одна цитата із Заяви синоду ПЦУ: «Визначення (самовизначення) юрисдикційної належності громади настає з моменту прийняття відповідного рішення загальними зборами релігійної громади». Ось тільки рішень цих самих «загальних зборів релігійної громади» про перехід у ПЦУ вкрай мала кількість, кілька десятків. У всіх інших випадках те, що ПЦУ намагається видати за рішення «загальних зборів релігійної громади», насправді є рішенням загальних зборів територіальної громади, тобто жителів населеного пункту. Як пояснив голова Юридичного відділу УПЦ протоієрей Олександр Бахов: «Сьогодні рішення (про перехід, – Ред.) приймаються на територіальних зборах за участю осіб, які не мають ніякого відношення до релігійної громади УПЦ. Це говорить про те, що ніякого переходу не було, так як голосували не парафіяни, а люди, які називають себе членами релігійної громади тільки тому, що просто живуть в цьому населеному пункті».

В цілому ж, говорячи простими словами, о. Олександр назвав заяву синоду ПЦУ «плачем розбійника, у якого забирають награбоване і повертають власнику!».

«Заява синоду ПЦУ схожа на плач розбійника, у якого забирають награбоване і повертають законному власникові».

Глава Юрвідділу УПЦ протоієрей Олександр Бахов

Як Думенківську маніпуляцію щодо Сутківців винесли на рівень «синоду»

У своїй Заяві синод ПЦУ спробував привести на свою користь конкретне судове рішення: «6 квітня 2021 відбулося засідання Великої Палати Верховного Суду з розгляду справи № 910/10011/19 законності зміни релігійною громадою с. Сутківці Хмельницької області свого підпорядкування – виходу з-під юрисдикції Російської Православної Церкви в Україні (яка іменує себе УПЦ) та входження в Православну Церкву України. За результатами засідання було прийнято рішення про законність такої зміни підпорядкування.

Таким чином, найвищою судовою інстанцією України вперше з початку активного процесу переходів релігійних громад України з Російської Православної Церкви в Україні в Православну Церкву України, прийнято рішення, яким підтверджена можливість і законність таких переходів та відхилено заперечення Російської Православної Церкви в Україні проти цього».

Насправді це не більш ніж груба маніпуляція, яка вже давно була викрита юридичним відділом УПЦ, який у своєму повідомленні пояснив, що Верховний Суд зовсім не приймав рішення, яке б узаконило перехід у їхню структуру парафій УПЦ, він усього лише «відмовив у задоволенні позову з причини обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, а не через законність перереєстрації релігійної громади УПЦ». Суд у своєму рішенні вказав, що розгляд такої категорії справ відноситься до господарської юрисдикції і ніякого «узаконення» зовсім не було.

Сергій (Епіфаній) Думенко ще на початку квітня, коли Верховний Суд оприлюднив рішення відмовити громаді УПЦ у захисті своїх прав, роздзвонив про «перемогу» в Сутківцях, але не опублікував тексту самого рішення, в якому зазначалися підстави такого рішення. Після того як текст був опублікований, все стало на свої місця. І голова Юрвідділу УПЦ протоієрей Олександр Бахов на підставі цього тексту заявив, що громада УПЦ в селі Сутківці буде продовжувати захист своїх прав і ще раз звернеться в суд, враховуючи зауваження, викладені в даному рішенні Верховного Суду.

Як ніяково буде синодалам ПЦУ, коли Свято-Покровська громада УПЦ в селі Сутківці Хмельницької області все-таки доб'ється в судах захисту своїх прав на свободу віросповідання! Втім, їм не звикати.

Чому «єпископи» не засудили захоплення харківським «ієрархом» у харківського «ієрарха»?

І на завершення хотілося б запитати, чому синод ПЦУ, звинувачуючи УПЦ в захопленнях своїх храмів, нічого не сказав із приводу конфлікту у власній Харківській єпархії, де на початку квітня 2021 р. «архієпископ» ПЦУ Афанасій Шкурупій звинуватив «архієпископа» ПЦУ Митрофана Бутинського у рейдерському захопленні парафій Харківського благочиння і назвав цю діяльність «диявольським шабашем»?

«Друзі, моліться! Сьогодні, у Хрестопоклонну неділю, перед Святим Хрестом, диявол влаштував шабаш у парафіях Соколового і Циркунов на Харківщині і руками їхніх настоятелів о. Станіслава Аштраф'яна і о. Олега Козуба, що були відсторонені мною тимчасово від настоятельства, відбувається заколот із метою переведення парафій в іншу єпархію», – написав Опанас Шкурупій на своїй Facebook-сторінці і звинуватив в організації рейдерства свого «колегу» Митрофана Бутинського.

Чому синод мовчить з приводу цих захоплень? Чому нікого не звинувачує? Що за подвійні стандарти, чесне слово?!

Ну і найостанніша цитата із Заяви синоду ПЦУ: «Користуючись нагодою, Священний Синод вчергове закликає керівництво Московського патріархату в Україні <...> почати з Православною Церквою України конструктивний діалог».

Цей «конструктивний діалог» вже давним-давно розпочато і розпочатий він простим закликом з боку УПЦ до всієї ПЦУ і до кожного її члена окремо: «...покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне» (Мф. 4:17). Відповіді поки що не надійшло. І, судячи з дій розкольників, від покаяння вони йдуть все далі і далі.

Читайте також