«Бог», якому можна вбивати: що рухало казанським стрільцем

Якщо для людини «несть Бог» – то вона перестає бути людиною. Фото: СПЖ

11 травня 2021 року в 9.50 ранку Ильназ Галявієв у масці і з рушницею в руках безперешкодно пройшов в будівлю школи № 175 міста Казані і відкрив стрілянину по вчителях та учнях. Пізніше в школі пролунав вибух. В результаті цих подій, за останніми даними, загинули дев’ять осіб, сім з них – діти. Ще 23 людини – в різному ступені постраждалі.

Трагедія в Казані сколихнула світову спільноту. Багато з тих, хто почув про те, що сталося, почали звинувачувати недостатньо надійну охорону школи. Інші взялися за психолога, який 28-го квітня видав вбивці дозвіл на зброю. Треті – вимагають радикального контролю за інтернет-користувачами. І майже всі задають питання про те, що ж спровокувало таку жорстокість?

Відповідають на нього по-різному. Сьогодні з’явилася інформація про те, що вбивця страждає якимось захворюванням мозку, а значить, не цілком адекватний, і проводити з ним слідчі дії практично неможливо. Дійсно, при перегляді відео з допитом цієї людини складається враження, що з нею не все нормально. Однак, в той же час, увагу на себе звертають кілька фактів, які свідчать про те, що вбивство дітей він здійснював з усією відповідальністю – не тільки контролюючи свої дії, але і прекрасно усвідомлюючи те, що відбувається.

Наприклад, буквально за кілька годин до трагедії Ильназ створив телеграм-канал, в якому розповів, що «сьогодні вб’є багато біосміття». Публічним же цей канал він зробив за 15 хвилин до трагедії. Крім того, за два тижні до злочину вбивця придбав стрілецьку зброю, що вимагало медичного огляду, а також власноруч виготовив вибуховий пристрій, який пізніше встановив в шкільній роздягальні. А тому списувати все те, що трапилося на те, що він був тільки «психопатом», принаймні в звичному значенні цього слова, навряд чи можна.

Так що ж штовхнуло «тихого хлопця», який був «весь в комп’ютері» на вчинення такого страшного злочину?

«Випробовуйте духів»

Ми, подобається комусь це чи ні, живемо в світі, який, крім матеріальної, має ще й духовну складову. І дуже часто саме ця духовна сторона буття визначає не тільки наші окремі вчинки, а й саме життя в цілому. Заради духовних ідеалів людина готова жертвувати собою, здійснювати немислимі подвиги, змінювати навколишній світ. Дуже часто не гроші, не слава, не жадоба влади або матеріальні інтереси рухають нами, а виключно духовні устремління. Здійснюючи Вчинок, ми підсвідомо хочемо подолати свою матеріальну і плотську обмеженість, зробити щось, що може дати сенс нашому життю. І в цьому сенсі вкрай важливим є те, який саме дух рухає нами. Що для нас є сенсом.

Дуже часто не гроші, не слава, не жадоба влади або матеріальні інтереси рухають нами, а виключно духовні устремління... І в цьому сенсі вкрай важливим є те, який саме дух рухає нами.

Апостол Іоанн писав, звертаючись до християн: «Улюблені, не кожному духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони» (1 Ін. 4, 1). Тому що, дійсно, в світі повно духів, які «не від Бога». Духів, які, заволодівши людиною, перетворюють її життя і життя оточуючих її людей в пекло. Ці духи дуже негативно впливають на життя нашого суспільства і на життя кожного з нас. А ось мистецтво «випробування духів» зараз втрачено. Ось і виходить, що багато наших сучасників, повіривши духам, що «не від Бога», роблять речі, які пояснити з точки зору здорового глузду просто неможливо.

Приклад з казанським вбивцею в цьому сенсі дуже показовий. Свій, створений за кілька днів до вбивства телеграм-канал, він назвав «Бог». У ньому злочинець написав: «Я як бог, хочу, щоб всі визнали себе моїми рабами. Ви повинні робити абсолютно все, що я захочу. Я хочу, щоб кожен з вас убив більше 10 і сам випилився. У світі не повинно залишитися живності, це помилка всесвіту. Я з’явився в цей світ в образі людини, щоб позбутися усіх вас».

Пізніше, вже на допиті, злочинець заявив: «Я усвідомив себе богом не відразу, місяці два тому. А влітку у мені почав прокидатися монстр, конкретно. Я всіх почав ненавидіти. Я завжди всіх ненавидів і почав ще більше ненавидіти». За його словами, він «усвідомив себе богом» самостійно, без чийогось впливу. Вперше він поділився цим з матір’ю, від якої на допиті відрікся...

«Хто як Бог?»

Людина – істота не тільки соціальна, а й релігійна. В силу цього, вона завжди шукає не тільки того, з ким можна поспілкуватися, а й Того, Кому можна поклонитися. Релігійне почуття, як вважають практично всі антропологи, притаманне практично кожній людині, і саме воно є головною відмінністю людей від всіх інших істот, що живуть на планеті.

Питання в об’єкті релігійного поклоніння, тобто в тому, Кому або чому саме поклоняється людина. При цьому, в дужках відзначимо, що слово «релігійний», взяте саме по собі, ще не говорить про культ і ритуал, а тільки вказує на ідеали, наділені вищим сенсом. Тим більше, що сьогодні люди все частіше відмовляються від ритуалів, і все гостріше постає питання про об’єкт релігійного поклоніння, про того чи Кого, що або Хто представляє для нас вищу цінність. Це може бути Бог (і тут треба питати, Хто цей Бог?), будь-яка ідея, політичний рух, або... сама людина.

Людина – істота не тільки соціальна, а й релігійна. В силу цього, вона завжди шукає не тільки того, з ким можна поспілкуватися, а й Того, Кому можна поклонитися... Питання в об’єкті релігійного поклоніння, тобто в тому, Кому або чому саме поклоняється людина.

На жаль, нерідко буває так, що в пошуках вищого людина скочується до нижчого. Цьому сприяє і той факт, що наше суспільство поступово відмовляється від справжніх духовних цінностей. Але, як відомо, «святе місце порожнім не буває», і на зміну традиційним цінностям приходять речі, які не просто суперечать їм, а порушують саму логіку нашого існування.

І ось людина, що відмовилася від Бога, гарячково шукає, хто може зайняти його місце. І знаходить того, хто ще до створення світу вирішив, що нічим не поступається Богу, Який його створив. Так один із створених Господом ангелів, названий Творцем Денницею, повстав проти свого Творця. В результаті Архангел Михаїл, ім’я якого означає «Хто як Бог», скинув порушника з небес.

Тепер ми називаємо повсталого проти Бога ангела словом «сатана». Це – безтілесний дух, який продовжує свою «революційну роботу», правда, вже не серед ангелів, а серед людей. Головне його завдання – зруйнувати все святе в людині, зруйнувати саму людину і зробити так, щоб людина з раба Божого перетворилася на ворога Божого. І найстрашніше, що багато хто з нас цього навіть не розуміють.

До чого призводить ненависть?

Єпископ Віктор (Коцаба), коментуючи подію в Казані, написав, що в суспільстві, в якому «немає справжніх духовних цінностей, автоматично і майже миттєво створюються їх сурогати. У свою чергу, всі ці сурогати, рано чи пізно, ведуть людину до самознищення або знищення собі подібних. Святі отці говорили, що мета сатани – не просто ввести людину в гріх, а довести її до самогубства або хули».

Нам потрібно зрозуміти, що там, де немає Бога, обов’язково починає діяти сатана. Саме тому, слова про те, що «Бога – нема» ще тисячі років назад кваліфікувалися псалмоспівцем Давидом як «безумство»: «Сказав безумний у серці своїм – несть Бог». Дійсно, якщо «несть Бог» – то людина перестає бути людиною, перетворюючись в страшну істоту, яка для самоствердження буде вбивати слабких і беззахисних, тільки б довести самій собі своє «право» розпоряджатися чужими життями.

Ніцше ще кілька десятиліть тому проголосив, що «Бог помер». Пізніше на зміну німецькому філософу прийшли ті, хто не просто заявили, що «несть Бог», а оголосили себе войовничими атеїстами і боролися з вірою в Бога через табори, розстріли і страти. Сьогодні ж на зміну їм прийшли ті, хто оголосив «богами» самих себе. А раз «я – бог», то значить, мені все можна.

Це давним-давно зрозумів великий російський письменник Феодор Михайлович Достоєвський: «...знищіть в людстві віру в своє безсмертя, в ньому одразу ж вичерпається не тільки любов, а й будь-яка жива сила, щоб продовжувати світове життя. Мало того: тоді нічого вже не буде аморального, все буде дозволено...». І ось, що цікаво, максимум, на що здатна людина, яка відчула себе «богом» – знищення і руйнування. Чому? Тому що центром її духовного життя є вона сама, її егоїзм, а значить, будь-яка інша людина сприймається як ворог.

Максимум, на що здатна людина, яка відчула себе «богом» – знищення і руйнування. Чому? Тому що центром її духовного життя є вона сама, її егоїзм, а значить, будь-яка інша людина сприймається як ворог.

Згадайте, як у Сартра було сказано: «Пекло – це інший»? Але якщо так, то і головною мотивацією вчинків такої людини буде ненависть. Саме тому казанський вбивця і каже, що як тільки усвідомив себе богом, почав ненавидіти: «Я усвідомив себе богом не відразу, місяці два тому. А влітку у мені почав прокидатися монстр, конкретно. Я всіх почав ненавидіти. Я завжди всіх ненавидів і почав ще більше ненавидіти».

Вищий прояв егоїзму – ненависть. І витоки її – завжди в релігії, в тому, у що людина вірить і чому поклоняється.

Обоження, яке пішло не так

Історія людства – це історія релігії і всього, що з нею пов’язано. Гучні слова? Ні в якому разі. Культура, мистецтво, науково-технічний прогрес і багато-багато іншого було б неможливим без релігійної складової. Разом з тим, і історія кожного з нас – це історія нашої особистої віри або особистої невіри. І в цьому сенсі можна нагадати слова святителя Афанасія Великого: «Бог став людиною для того, щоб людина стала богом».

Тобто ми покликані стати богами. Але не по своїй волі, а по благодаті, тобто з волі Божої. Однак ще в райському саду змій запропонував Адаму і Єві обійтися без Бога, і спробувати досягти обоження своїми власними силами. Що з цього вийшло – ми добре знаємо.

Світ, в якому зникає ім’я Боже, а на його місце приходять імена інших «богів», стає місцем, де абсолютне зло не зустрічає ніякого опору, перетворюючи людину на звіра.

І сьогодні ворог роду людського постійно спокушає нас тією ж пропозицією – стати «богом» для самого себе. Тому що знає – в цьому випадку ми перестанемо бути людьми, так і не ставши «богами».

Павло Даровськой, коментуючи слова Тертуліана про те, що «людська душа по природі – християнка», цілком справедливо зазначає, що «душа залишається людською, тільки поки за своєю природою – християнка. Навіть якщо цього не усвідомлює».

Світ, в якому зникає ім’я Боже, а на його місце приходять імена інших «богів», стає місцем, де абсолютне зло не зустрічає ніякого опору, перетворюючи людину на звіра.

«Ти не Бог, ти – гнида», – написав хтось біля казанської школи.

І з цим не можна не погодитися...

Читайте також