ТОП-10 українських монастирів, віддалених від великих міст

Паломництво по віддалених монастирях, крім духовної допомоги, – це ще і спосіб надати допомогу монастирській братії в цей складний кризовий час. Фото: Андрій Герман

Пропоную увазі допитливого читача свій особистий рейтинг віддалених від міського шуму і туристичного ока монастирів і обителей нашої батьківщини. Можливо, ця добірка надихне когось до корисного для душі паломництва, здатного принести розраду і заспокоєння як і тому, хто подорожує, так і допомогу насельникам монастирів в цей непростий для всіх час.

Дуже важко було вибрати цей десяток і, безсумнівно, у будь-якого іншого паломника цей топ-10 виглядав би по-іншому. Але на правах паломника, який побував в дуже великій кількості монастирів, я пропоную вам свій, виключно суб’єктивний рейтинг.

10. Тригірський Преображенський монастир

Одним з прекрасних місць Житомирщини, без сумніву, є Тригірський чоловічий монастир, розташований в двох десятках кілометрів від Житомира.

Монастирю цьому вже майже 500 років. Знаходиться він на краю стрімчастого скельного мису вигину річки Тетерів. Тут відкриваються чудові види на каньйон Дениші, лісовий масив і річку. Поблизу села Тригір’я на місці колишніх монастирських угідь є багатовікові дуби, які, якщо вірити переказам, були посаджені тут ще п’ять століть тому, за часів Богдана Хмельницького. Є у монастиря і затоплені печери, які були вирубані в XIV столітті ченцями (або кимось до них). Історія монастиря дуже непроста і цікава.

Святинею монастиря є місцевошанована чудотворна ікона Божої Матері «Тригірська», що відноситься по стилю письма до XVIII століття. За легендою, вона з’явилася на джерелі поблизу монастиря.

Після молитви в храмах монастиря і прогулянки по території можна помилуватися живописними гранітними скелями, порослими лісом, стрімким рухом води через перекати річки з моста дамби.

9. Мгарський монастир

Прекрасний куточок на Полтавщині. Мгарський монастир – духовна перлина Лубенської землі – вже багато століть височить над мальовничою річкою Сулою. Природа тут така багата і красива, що неможливо намилуватися і надихатися. Недалеко від цих місць знаходяться славний мінеральними водами Миргород і багато інших місць з розповідей Гоголя. Можна сказати, що це серцевина України, і природа Полтавської землі відображає в собі найкращі і характерні риси нашого народу, в якому є фізична краса, співучість, філософський спокій і неквапливість.

За старих часів монастирі часто будували в красивих місцях, на височині або в долинах, але, по можливості, далеко від людських поселень. Спасо-Преображенський чоловічий монастир знаходиться недалеко від провінційного, але дуже стародавнього міста Лубни, відомого за документами з 988 р. (період Хрещення Русі).

Монастир старовинний. Види з дзвіниці просто приголомшливі. Зазвичай дзвіниця закрита для відвідувачів, тільки один раз на рік після Пасхи відкритий доступ. До речі, жінкам на дзвіницю чомусь не дозволяється підніматися навіть в цей єдиний день у році.

Територія монастиря дуже доглянута. Паркова зона, квітники, альтанки, водойма з черепахами. Особливе місце займає монастирський пташник з орлами і совами, тут також гуляють павичі, лелеки, індики.

Є в монастирі мозаїчна ікона особливо шанованого в обителі Константинопольського патріарха Афанасія. Царгородський патріарх під час подорожі зупинився на деякий час в обителі, тут же він і помер († 1654). Його мощі деякий час залишалися тут, але потім були перенесені в Харківський кафедральний собор.

Поруч з монастирем розташований надзвичайної краси скит, настійно рекомендую його до відвідування. У скиту поховані загиблі під час революціі монахи. Там дуже тихо, красиво і благодатно.

8. Миколаївський Милецький монастир

Віддалений від людей, але не забутий Богом, чоловічий монастир на честь святого Миколая знаходиться в оточенні лісів на Волині. Якщо хтось хоче відпочити душею, помолитися в тиші і побути на природі, то це саме таке місце.

Монастир має багату історію, все ж таки половина тисячоліття позаду. Як свідчить передання, місце, де знаходиться обитель, часто відвідували під час рибної ловлі монахи Вербського монастиря, який знаходився тоді вище за течією річки Турії. Цей мальовничий куточок сподобався їм, вони нарекли милим, від чого і пішла назва «Мильці». Цими ченцями і була заснована тут ще одна обитель, поруч з місцем, де в один з походів на риболовлю на пеньку був знайдений дивом явлений образ святителя Миколая.

За останні роки в монастирі проведена колосальна робота по відновленню обителі. Тут можна помолитися в храмі, а потім посидіти на березі чудової річки.

7. Софронієвська пустинь

Повна назва – Софроніївський монастир Різдва Пресвятої Богородиці. Розташований монастир на Чудній горі в селі Нова Слобода Сумської області. Поруч з цими місцями в давнину знаходилося болото Мовче, що дало географічну мітку до назви монастиря на Путивльщині.

Софронієвський монастир – один з найдавніших і відомих монастирів на Русі, і хоча точна дата створення монастиря та імена засновників невідомі, за переказами, перші монахи поселилися на горі в XI-XIII століттях. За однією з версій, вперше тут оселилися грецькі ченці, які прибули з митрополитом Михайлом за часів Хрещення Русі. Однак більш імовірною є версія про переселення ченців з Києво-Печерської лаври, які залишили Київ через нашестя орд монголо-татар в 1240 році. Про це може свідчити і підземна частина монастиря – печерний комплекс, маловивчений в наші дні, але доступний для паломників.

Якщо подивитися фотографії Софронієвського монастиря XIX – поч. XX ст., то можна побачити чудовий архітектурний ансамбль, який зовні нічим не поступався найбільшим монастирям того часу. Всього на території обителі було більше 60 будівель. Колись в цьому монастирі служив св. Іоанн Кронштадтський. Одного разу він вийшов на балкон Благовіщенського храму, низько вклонився і сказав такі слова: «Прийде час, обитель буде в запустінні, але потім вона відродиться і стане краще, ніж раніше». Ченці вірять цьому пророцтву і докладають багато зусиль, праці і молитви для відродження обителі.

6. Молченський Різдва Богородиці монастир

Монастир, схожий на казку. Тут майже все біле – храми, стіни, корпуси. За старих часів, до речі, його так і називали – монастир «Білої Богородиці» через кам’яну побілену церкву. Гордість і візитна картка Путивля, монастир знаходиться на околиці маленького містечка.

За останні пару десятків років тут виконана колосальна робота по відновленню старовинного монастиря з руїн. У монастирі є фотографії виду обителі до реконструкції, і таке перетворення інакше як дивом важко назвати. Навіть дрібний дощ і туман не зіпсує враження, а навіть навпаки, додасть атмосфери загадковості і містичності. У монастирі є залишки старовинних фресок, а також шанована Молченська ікона Богородиці.

5. Густинський Троїцький монастир

Густинський Троїцький монастир – жіночий монастир Чернігівської єпархії Української Православної Церкви. Заснований в 1600 році ієросхимонахом Іоасафом, який прийшов з Афона в Києво-Печерську лавру. За часів розквіту обителі багатством монастир поступався тільки Києво-Печерській лаврі.

У 1620 році, повертаючись з Москви через Україну, Густинський монастир на запрошення гетьмана Петра Сагайдачного відвідав єрусалимський патріарх Феофан. У 1654 році, їдучи з Києва до Москви, Густинь відвідав антіохійський патріарх Макарій з сином Павлом Алеппським, який залишив чудовий опис монастиря.

Свого часу Густинський монастир вважався видатним культурним і літературним центром. Саме в ньому був створений Густинський літопис початку XVII ст. В кінці XVIII століття монастир був одним з найбагатших в Україні, але указом Катерини II від 1786 року він був переведений до розряду «позаштатних», а потім і зовсім ліквідований. Багато років він простояв недіючим; огорожа, будівлі, церкви були пошкоджені, напівзруйновані.

Зараз в обителі живе близько 50 сестер. Монастир має 53 га землі, є тваринницька ферма, птахоферма, міні-пекарня, своя сільгосптехніка. При обителі діє дитяча недільна школа, є паломницький готель, функціонує монастирська аптека.

4. Зимненський Святогірський Успенський монастир

Монастир справляє приємне враження своєю красою, чистотою, поєднанням з природою. Тут легко дихається, і як сказав в одному з віршів поет, «...і віриться, і плачеться, і так легко, легко ...» (М. Лермонтов). Зрозуміло, древній монастир має і давню історію.

Монастир можна назвати перлиною всього Поліського краю або, як ще його називають, – молитовної лампадою Волині. За переказами, заснований він у 1001 році київським князем Володимиром. Про монастир під назвою «Свята гора» вперше згадує літопис Нестора кінця XI століття. Перший ігумен Києво-Печерського монастиря Варлаам помер тут на шляху з Царгорода (Константинополя) до Києва. З 1018 року в обителі подвизався відомий Києво-Печерський святий – преподобний Мойсей Угрин.

Як і в багатьох стародавніх монастирях, тут є підземні печерні ходи. У печерах Зимненського монастиря жили перші сподвижники Святої гори, пізніше тут усамітнювалися для молитви святогірські монахи (спочатку монастир був чоловічим).

3. Усікновенський скельний монастир. Лядово

Монастир – тисячолітній старець. Не кожна обитель може похвалитися таким багатим історичним минулим. Хоча хвалитися недобре, тому краще назвемо це найдостойнішим місцем для паломництва. Все-таки це один з перших християнських монастирів в межах сучасної України. Монастир дійсно виправдовує свою репутацію стародавнього і святого місця.

Знаходиться обитель на лівому березі Дністра, біля самого кордону з Молдовою: інша країна знаходиться вже буквально на іншому березі.

Монастир влаштований в скелях на висоті понад 150 метрів над річкою. Скельний чоловічий монастир заснований 1013 року родоначальником давньоруського чернецтва преподобним Антонієм Печерським на його шляху зі Святої Гори Афон до Києва. Збереглися також печери, кістниці і печерні храми, висічені в скелі ченцями багато століть назад. Все як годиться для скельного монастиря. Головна святиня – печера святого Антонія.

Кам’яні будівлі та відсутність стандартних позолочених куполів свідчать про дбайливе ставлення нинішніх насельників до стародавнього місця: не було тут ніколи позолоти, не варто її сюди і привносити. І хоча монастир не можна назвати багатим, оскільки це дійсно віддалене від великих міст місце, багато тут зроблено зі смаком і великою любов’ю до обителі. Єдиний мінус – рухливий ґрунт і складне місце для будівництва, неможливість використання багатьох видів будівельної техніки.

Відмінно, коли до монастиря потрібно забиратися вгору по дорозі. Є час налаштуватися на огляд визначних пам’яток обителі і намолених місць. Є такий серпантинчік і тут. І види з висоти пташиного польоту просто приголомшливі.

Головний храм в монастирі – печерний, і освячений він в честь Усікновення глави пророка Іоанна Хрестителя. Із зовнішнього боку цього храму на необтесаній брилі вапняку можна прочитати різні написи минулих століть на різних мовах. Своєрідний літопис на камені.

Монастир залишить слід у пам’яті паломника, гарний спогад про цей тихий молитовний куточок. Ніякого пафосу, просто благодатне місце.

2. Скельний Миколаївський (Галицький) монастир

Вельми цікавий монастир. Скромний, як і всі скельні монастирі, але один з найбільш незвичайних в Україні. Печерно-скельний скит на високому березі Дністра монахи заснували в ХІ - ХІІ столітті. Згодом ченці-християни зробили обробку природних гротів і додатково вирубали в скелі штучні приміщення. Дістатися сюди не так-то просто, дороги не дуже, та ще й навігатор може завезти не туди. Але відвідування монастиря стоїть того.

Ліс, річка, стежки, печерки, гроти. З оглядового майданчика з висоти 150 м ввечері чутно биття води об берег. Монастир ще називають Непоротівський, за назвою затопленого неподалік села.

Монастир має 5 гектарів землі, де вирощують сільськогосподарські продукти. Готують ченці самі – ловлять рибу, заготовляють необхідну консервацію, є городи, виноградник. Запасаються дровами, тому що взимку в кам’яних келіях досить холодно. В цілому монастирський комплекс складається з понад двадцять різних приміщень – колишніх каплиць, келій, комор, печерної церкви Миколи Чудотворця, яка колись була (за давніших часів) присвячена великомученику Георгію.

У деякому віддаленні знаходиться печера відлюдника – невелике вирубане в скелі приміщення. З терас відкривається приголомшлива панорама Дністра. Так що, якщо будете пропливати по Дністру або їхати до фортець Кам’янця-Подільського та Хотина, то неодмінно відвідайте монастир Галиця.

1. Преображенський монастир. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський – вже сама назва міста вабить любителя старовини. Преображенський монастир в Новгород-Сіверському на Чернігівщині – один з перших монастирів Київської Русі, найдавніша християнська святиня і, як багато древніх християнських обителей, це – фортеця. Церковний переказ говорить про те, що заснований він в 1033 році за князя Мстислава Тмутараканського, сина князя Володимира Великого.

Всі ми чули про відомий стародавній твір «Слово о полку Ігоревім», так ось князь Ігор Святославович саме звідси і відправився в похід на половців, зазначений в літописі.

Стіни монастиря нагадують про тисячолітню історію слов’ян, і коли оминаєш обитель, що знаходиться в ранковому осінньому тумані, час зникає, і ти опиняєшся в далекому минулому. Тут все дихає старовиною, і здається, що саме повітря насичене історією, хочеться помацати камені і стіни монастиря, обійти навколо.

Фото автора

Читайте також