Побоїще у Ленківцях: ПЦУ в захопленнях переходить на найм бойовиків?

Думенко несе відповідальність за побоїще у Ленківцях. Фото: СПЖ

В останні роки в Україні трапляються численні випадки рейдерських захоплень храмів УПЦ прихильниками ПЦУ, до яких ми вже навіть звикли. Ці захоплення супроводжуються насильством, погрозами, що теж, на жаль, стало справою звичною. Однак ситуація у Ленківцях Чернівецької області шокувала навіть тих, для кого релігійні конфлікти – це просто рядок у стрічці новин.

Захоплення храму, що супроводжувалося звірячим побиттям віруючих нашої Церкви, а також участь у цьому процесі представників приватних охоронних структур, вкотре показали, що влада України щодо канонічної Церкви або сама діє «за свавіллям», або підтримує тих, хто це свавілля влаштовує.

Незважаючи на те, що віруючим УПЦ вдалося відстояти свій храм від рейдерів, історія протистояння ще далеко не закінчилася, а лише перейшла до нової фази – «холодної війни». І вона будь-якої миті може перетворитися на війну «криваву». Що ж відбувається у селі, й чим усе може закінчитися?

Передісторія протистояння

Історію розповіді про захист віруючими УПЦ свого храму в Ленківцях ми розпочнемо з 2 липня 2023 року, коли понад 300 парафіян Петропавлівського храму УПЦ проголосували на парафіяльних зборах за вірність Церкви на чолі з Блаженнішим Митрополитом Онуфрієм.

Того ж дня близько 30 осіб, які підтримують ПЦУ, на чолі з «капелланом» цієї структури Романом Грищуком, спробували провести збори у місцевому клубі, але не змогли – їм завадили віряни УПЦ. Зате вже 19 листопада 2023 року 74 мешканці цього села свої збори таки провели й проголосували за «переведення» храму до Епіфанія. За словами настоятеля Петропавлівського храму отця Миколая Руса, на збори не пустили віруючих УПЦ, серед яких був його син – воїн ЗСУ, який майже 2 роки перебував на передовій. Того ж дня парафіяни канонічної Церкви у кількості 200 людей, усі, хто зміг терміново зібратися цього дня, ще раз підтвердили вірність УПЦ.

Ситуація в селі була більш-менш спокійною, бо священник УПЦ Миколай Рус закликав своїх парафіян пам'ятати про те, що вони християни, а прихильників ПЦУ було настільки мало (всього близько 20-25 осіб), що вони на храм не претендували, а з січня 2024 року (коли їхню «общину» зареєстрували в органах влади) «служили» у місцевому клубі.

І тут ми відзначимо першу «дивність» того, що надалі вплинуло на перебіг подій у Ленківцях.

«Настоятелем» нової «громади був призначений Назар Краснодемський. Але сталося це 1 жовтня – за півтора місяці до «голосування» у клубі (яке, нагадаємо, відбулося 19 листопада) і за кілька місяців до офіційної реєстрації.

Цей факт чітко свідчить, що процес «голосування» щодо «переходу» храму УПЦ у ПЦУ – це не більше, ніж фікція, мета якої – надати видимості законності рейдерському захопленню. Що й сталося згодом у Ленківцях.

Вже 8 лютого 2024 року група рейдерів із близько 30 осіб, у яких пізніше впізнали співробітників охоронної фірми «Тигр», увірвалася до храму апостолів Петра і Павла. Співробітники поліції, які прибули на місце, не тільки не вжили ніяких заходів проти рейдерів, а навпаки, захищали їх від парафіян, принагідно переконуючи змиритися і перейти в «українську церкву».

Захищати святиню від рейдерів прийшли майже 300 мешканців села. Деяких із них найманці з «Тигра» просто по-звірячому побили. У процесі конфлікту до одного з парафіян, який уже сидів на землі після «роботи» найманців, підійшов ззаду один із бандитів і завдав йому по голові потужного удару ногою. Той знепритомнів. За нашою інформацією, «тигри» були найняті «священниками» ПЦУ спеціально для захоплення храму. Раніше вони брали участь і в інших подібних акціях.

Віруючий народ не розходився, і ситуація загострилася до краю. Ближче надвечір співробітники «Тигра» залишили територію храму, а майже опівночі 8 лютого з храму під прикриттям поліції пішли й інші загарбники.

Парафіяни знову отримали доступ до своєї святині. У притворі вони виявили залишки їжі, болгарку, два зім'яті та вимазані брудом прапори України. Також там було кілька прапорів на держаках, якими під час захоплення штурмовики били віруючих. У храмі стояв запах тютюнового диму, валялися недопалки. При цьому рейдери, пошкодивши генератор, що знаходився в приміщенні, розлили на підлогу багато бензину.

На момент написання цієї статті поліція чергує біля храму, а віруючі УПЦ звершують у ньому щоденні богослужіння.

Протистояння продовжується?

А ось ситуація у самому селі залишається вкрай напруженою. За нашою інформацією, мешканці Ленківців вкрай рішуче налаштовані захищати свій храм. Незважаючи на те, що в селі залишилося не так багато чоловіків, всі вони готові, в прямому розумінні слова, померти за своє право ходити в дім Божий.

У свою чергу прихильники ПЦУ розраховують, що Роман Грищук і Назар Краснодемський зможуть ще раз «організувати» титушок з «Тигра» та відібрати храм у віруючих. І в тому, що священники ПЦУ відверто просувають силове захоплення церкви, нічого дивного немає. Грищук неодноразово заявляв, що храми УПЦ захоплювати не лише можна, а й потрібно. Отже, зупинити їхню руйнівну діяльність може лише Господь Бог, або брак коштів для найму співробітників «Тигра» (те, що Євангеліє чи Закон України їх не зупиняє, ми вже переконалися).

З іншого боку, самі «тигри» не тільки не проти підзаробити, а й, що цілком імовірно, готуються до більш серйозних «справ», ніж побиття пенсіонерів біля храмів.

Справа в тому, що ця фірма була створена у 2012 році, і, як сказано на її сайті, «спеціалізується на технічній та фізичній охороні майна різних форм власності». Була вона заснована у місті Чернівці та складається з колишніх співробітників спецпідрозділів і професійних спортсменів, які пройшли спеціальну підготовку. «Тигр», крім того, надає послуги охоронців, конвоювання, супроводу та охорони VIP-персон.

Фото, що рекламує послуги цієї фірми, дуже промовисте.

Щоправда, чомусь ні на сайті, ні на сторінці в інстаграм «тигри» не розповіли про свої подвиги у Ленківцях. А даремно, бо вони стали дуже відомими.

Нардеп Артем Дмитрук вважає, що «ситуація в селі не просто вийшла з-під контролю, вона нагадує повне свавілля початку 90-х, коли влада зовсім не контролювала те, що відбувається в країні, а люди жили в страху від розгулу різних банд».

Він зазначив, що співробітники охоронної фірми «Тигр» прийшли до села «просто вбивати людей»: «Подивіться відео, на якому бандит у масці ззаду, з ноги б'є в голову чоловіка похилого віку, який сидів на землі після удару, отриманого від іншого "тигра". Що це, якщо не спроба вбивства? Саме так треба кваліфікувати це звірство!».

Дмитрук поставив цілу низку цілком логічних питань. «Чому десятки молодих людей, які представляються співробітниками "Тигра", не воюють на передовій, а вбивають мирних жителів у Чернівецькій області? Чому досі ніхто не поцікавився, чим саме займається ця організація, і чому співробітники цієї фірми беруть участь у рейдерстві?» – питає депутат.

Відповісти на ці питання вже давно настав час, особливо з урахуванням того, що, на думку деяких місцевих активістів, охоронна фірма «Тигр» має зв'язки з політичними структурами, які зацікавлені в дестабілізації ситуації в Україні та захопленні влади. Як мінімум на місцях.

У будь-якому разі, залишати поза увагою діяльність цієї фірми не можна, бо «тигри» ще неодноразово потраплять до об'єктивів камер біля храмів УПЦ.

А що ж влада і Думенко?

Позиція державних органів влади України щодо захоплення храмів зрозуміла – ці захоплення не помічати. З одного боку, закони України гарантують рівність і недискримінацію всіх релігійних організацій, а також захист їхніх прав та інтересів. З іншого боку, ці закони застосовуються лише стосовно «правильних» релігійних організацій і ніяк не стосуються УПЦ.

Таке ставлення не лише порушує права та свободи віруючих, а й створює впевненість у безкарності, що чудово видно на прикладі «священників» ПЦУ Назара Краснодемського і Романа Грищука, які беруть участь уже не у першому захопленні храму УПЦ.

Саме їхня абсолютно дика і чужа християнству позиція підриває мир та злагоду в суспільстві, сприяє поширенню ненависті та насильства серед мешканців України.

Коли Думенко каже, що в Україні є небувала релігійна свобода, а розповіді про захоплення храмів УПЦ – це «московська пропаганда», він має пам'ятати, що представники саме його структури не лише беруть участь у захопленнях, а й роблять все, щоб Москва отримала таку потрібну картинку гонінь в Україні. Той самий Дмитрук, звертаючись до Думенка, пише: «Чи не здається вам, що подібні речі з боку ваших підопічних – це не лише дискредитація керованої вами релігійної організації, а й повна дискредитація держави Україна, в чому, судячи з ударів ногами в голову, ваші підопічні беруть найактивнішу участь?.. Відповідальність за скандал несете саме ви, а також усі ті, хто продовжує всіляко кришувати те, що відбувається!».

Але Сергію Петровичу насправді нічого не здається. Тому що він багато років стверджує про «вільні переходи» громад УПЦ до ПЦУ і просто не може зараз визнати, що ні про свободу, ні про переходи не йдеться – лише груба сила та фізичне знищення «противника». Саме так діяли його ідейні натхненники – більшовики. Заарештовуючи священників і закриваючи храми, вони на блакитному оці розповідали світу, що в СРСР ніяких гонінь немає, там панує свобода і любов, а розстріли віруючих та підриви храмів – ворожа пропаганда!

Ні Думенко, ні його прихильники не розуміють, що саме мир і злагода у суспільстві сприяють розвитку демократії, становленню правової держави, зростанню економіки, формуванню культури, науки, охорони здоров'я та інших сфер життя. Але головне, що мир і злагода у суспільстві сприяють зміцненню національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України. Звідси зрозуміло, що будь-які дії, які порушують ці мир і злагоду в суспільстві, є антидержавними і повинні бути жорстко засуджені та припинені.

Сьогодні ж нам залишається лише молитися, щоб ситуація у Ленківцях не перетворилася на початок релігійної війни. Віруючі свій храм не віддадуть, а Грищук із «тиграми», найімовірніше, знову прийдуть. І тоді може пролитися кров… Якщо так станеться, то вина за це цілком і повністю буде лежати на Думенку та владі регіону. Тому що у ПЦУ ініціюють релігійні конфлікти, а у владі – допомагають їхньому розвитку. Отже, і відповідати будуть разом.

Читайте також