Чи слід православним святкувати Пасху в один день із «усіма християнами»?

Андрій Дудченко. Фото ЛБ

Днями секретар синодальної богословсько-літургійної комісії ПЦУ Андрій Дудченко опублікував текст, у якому нарікає, що православні при визначенні дня святкування Великодня не користуються новим стилем, а отже – не можуть його відзначати «з усіма християнами». Здавалося б, порив Дудченка благородний – християни дійсно повинні бути єдині, і на Першому Вселенському Соборі дійсно постановили святкувати Великдень в один день. Але тут виникає кілька запитань.

1. Чи залежить спасіння конкретного православного християнина з конкретної громади канонічної Церкви від того, що «всі християни» (очевидно, католики, протестанти) святкуватимуть Великдень в якийсь інший день? Очевидно, не залежить.

2. Не православна, а саме католицька Церква в 1583 році перейшла на обчислення Пасхалії за новим календарем, де у порушення 7 апостольського правила може святкувати Пасху разом з іудеями.

3. Сам Дудченко раніше писав, що сподівається на об'єднання Фанару і Риму взагалі, а УГКЦ і ПЦУ – зокрема. При цьому члена ПЦУ не бентежить єресь католиків, які не мають наміру каятися у своїх догматичних помилках. Чи може вплинути механічне об'єднання православних із єретиками на справу спасіння? Очевидно, може.

4. Католицькі ЗМІ пишуть, що РКЦ зараз на межі розколу. Більше 2600 кліриків у Німеччині відмовляються виконувати постанову Ватикану про заборону благословення ЛГБТ-шлюбів. І це при тому, що гомосексуалізм у Священному Писанні однозначно трактується як гріх. Чи потрібно православним об'єднуватися, або хоча б прагнути до об'єднання з християнами, що йдуть проти вчення Церкви? Ні в якому разі.

Нам потрібно бути особливо обережним, слухаючи солодкі маніпуляції розкольників і єретиків в стилі «ми за все хороше і проти всього поганого». Прагнути до єдності християн потрібно, але потрібно це тим, хто від цієї єдності відпав, інакше доведеться прийняти всі єресі і омани відпалих. Православна Церква, у якій ми спасаємося, заснована Христом, вона свята й непорочна. Якщо ж хтось пропонує з'єднатися з відпалими під приводом необхідності «єдності» – тим потрібно згадати слова Христа: «Не кожен, хто каже Мені: "Господи! Господи!" увійде в Царство Небесне, але виконуючий волю Отця Мого Небесного» (Мф. 7:21).

Читайте також

Якою буде «духовна незалежність» завтра

Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.

Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?

Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.

Єзуїти, вони і в Україні єзуїти

Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.

Як заборону Церкви перетворити на її «захист»

Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».

Не будь як віцепрем'єр

Після заборони УПЦ віце-прем'єр Ірина Верещук заявила, що слід припинити «вплив ворожої російської церкви» (це типу, УПЦ) на українців не лише в Україні, а й за її межами.

Керівний принцип Шарікова

Є прислів'я про те, що історія завжди повторюється двічі: перший раз як трагедія, другий – як фарс.