Православ'я – «руській мір» – в'язниця: що готують «Слуги» для УПЦ

Належність до Православ'я може стати кримінально караною. Фото: СПЖ

17 березня 2021 року у Верховній Раді депутатами фракції «Слуга народу» зареєстровані законопроекти 5258 і 5259, згідно з якими «руській мір» прирівняно до нацизму і за його пропаганду, в т.ч. і в формі належності до Православ'я, можна сісти у в'язницю на десять років.

Що таке «руський мір»?

Як епіграф можна привести шедевральне висловлювання професора Преображенського з твору Михайла Булгакова «Собаче серце»: «Розруха не в клозетах, а в головах». Текст законопроектів 5258 і 5259 написаний настільки безграмотно, що в разі схвалення його Верховною Радою він дозволить саджати у в'язницю взагалі всіх, включаючи, ймовірно, і його авторів. Ці автори не знайомі не тільки з тим, як відбувається регулювання суспільних відносин за допомогою правових норм, а й взагалі з елементарними поняттями теорії держави і права. Крім того, автори не потрудилися клікнути пару раз мишкою комп'ютера і перевірити, наскільки вірні ті твердження, які вони прописують в законопроектах і пояснювальних записках до нього.

Суть законопроектів 5258 і 5259 полягає у забороні в Україні «руського міра» і встановлення кримінального покарання за пропаганду оного до десяти років в'язниці. Але що таке «руській мір»? Наскільки широке це поняття? Що в нього входить, а що ні? Відповідей на ці питання не знає ніхто. Точніше у кожного є своя власна відповідь на них. Ось і автори законопроектів пустилися в нестримну творчість по формулюванню визначення «руського міра». Політ фантазії в цьому напрямку привів до утвердження того, що «руській мір» це:

«родинна форма націонал-соціалізму (нацизму), російська зовнішньополітична стратегія, декларативною метою якої є «збирання земель», повернення Росії статусу «наддержави», творення з Росії держави-цивілізації, яка несе в собі місію об'єднання всіх російськомовних на основі загальних культурно-цивілізаційних цінностей Росії».

Давайте згадаємо, що таке націонал-соціалізм, з яким нардепи «Слуг» ставлять «руській мір» на один щабель.

Отже, націонал-соціалізм – це ультраправа ідеологія, що включає в себе елементи тоталітаризму, фашизму, расизму і антисемітизму, яка мала на меті побудову расово чистої держави. В якості офіційної політичної ідеології нацистської Німеччини вона була зафіксована у відповідних державних документах. Можна по-різному ставитися до Росії, до її внутрішньої і зовнішньої політики, але приписувати все перераховане «руському міру» немає ніяких підстав. Крім того, чисто з юридичної точки зору, російська зовнішньополітична стратегія визначається документом «Концепція зовнішньої політики Російської Федерації», затвердженої в 2016 р. В тексті цього документа немає нічого про «збирання земель», «наддержаву» або «державу-цивілізацію». Там навіть немає нічого про «об'єднання всіх російськомовних». Є про підтримку громадян і співвітчизників за кордоном, але абсолютно те ж саме є в законодавстві всіх країн, в тому числі України. Тобто всі ці тези автори законопроекту поскладали.

На чому ж автори українських законопроектів придумали об'єднувати «всіх російськомовних»? Виберемо зі списку найодіозніші формулювання.

«– імперіалізму (авторитарної імперії) традиційного зразка – самодержавство, православ'я, народність <...> Все зводиться до монокультури – «руській мір» і російська мова...»

Отже, щодо монокультури. В Росії статус державних мають 22 мови і ще 13 мов – статус офіційних. На цих мовах можна розмовляти і касирам в супермаркетах, і чиновникам в держорганах. Де тут можна побачити монокультуру – невідомо.

«– ідеології, яка визначає російську народність пріоритетною перед іншими, дозволяючи таким чином громадянам Росії вважати себе вищою расою...»

Плутати поняття «народність» і «громадянство» недозволено будь-якій освіченій людині, а не тільки депутату Верховної Ради. Громадянами Росії є представники 190 народностей і якщо всі вони є «вищою расою», то де тут сенс взагалі?

«– використання мови як механізму маніпуляції і способу розпалювання ворожнечі...»

Чи треба це розуміти так, що якщо людина розмовляє російською, то вона автоматично розпалює ворожнечу?

«– лояльності до Російської Федерації, яка бажає виступати всередині країни і на міжнародній арені як природна правонаступниця російської державницької традиції, органічними частинами якої є Російська імперія і СРСР»

При чому тут лояльність до правонаступництва? 20 березня 1992 року в Києві було підписано документ «Про правонаступництво щодо договорів, державної власності, архівів, боргів та активів колишнього СРСР», в якому держави-учасниці СНД, в тому числі і Україна, і Російська Федерація визнані в якості правонаступників прав і зобов'язань колишнього СРСР.

Продовжуємо справу більшовиків?

Над безграмотністю законопроектів 5258 і 5259 можна сумувати або сміятися, але насправді не тільки ці законопроекти, а й взагалі останні рішення, прийняті владою в Україні, до болю нагадують дії більшовиків в 1920-х роках. Тоді теж ніхто не звертав уваги на безграмотність прийнятих рішень, але наслідки, як ми знаємо, були трагічні. СПЖ вже не раз писала про те, що створення за допомогою держави Православної церкви України і боротьба з її допомогою зі справжньою Церквою Христовою майже ідентична тому, як більшовики створили так звану «Живу церкву». У православних відбирали храми і передавали їх «живоцерковникам», канонічну Церкву ставили поза законом і всіляко підтримували «Живу церкву» і навіть визнання цієї «Живлї церкви» Константинопольським патріархом точнісінько збігається з сучасними подіями.

На жаль, паралелі ці можна продовжити. У Пояснювальній записці до законопроекту 5258 міститься ось така фраза: «Концепція «розділеного народу», відзначав З. Бжезинський, є відправним аспектом шовіністичних заяв <...>, а на прикладі України спостерігається постійний і стійкий підйом російського квазі-містичного шовінізму».

А ось інша фраза: «Ця спадщина складається, по-перше, в пережитки великодержавного шовінізму <...> Ці пережитки живуть ще в головах <...> вони отримують підкріплення у вигляді "нових" зміновіхівських великорусько-шовіністичних віянь <...> Тому рішуча боротьба з пережитками великоруського шовінізму є першим черговим завданням...»

Ні, ця фраза вже не з Пояснювальної записки, це з тез Й. Сталіна, озвучених ним на XII з'їзді РКП (б) в 1923 р. Тому самому з'їзді, який прийняв програму тотальної українізації, причому не тільки в Україні, але і в інших місцях і навіть в Казахстані.

Текст законопроекту дозволяє їм карати людей вже за одну приналежність до православ'я.

Таких паралелей багато, але нас більше цікавить ставлення держави до Церкви. Воно, як відомо, у більшовиків було різко ворожим. У тих же 1920-х роках була створена Антирелігійна комісія при ЦК ВКП (б) на чолі з Л. Д. Троцьким (Лейбою Давидовичем Бронштейном). Ця комісія серед інших рішень прийняла і таке: «Релігії зі своїми догмами, етикою, святами, обрядами, будучи самі по собі контрреволюційною ідеологічною силою <...> все це веде до ослаблення обороноздатності країни і є, по суті, підготовкою тилу в інтересах світового імперіалізму».

Минуло майже 100 років, але Церкву все так же звинувачують в пособництві імперіалізму. Наприклад, автори законопроекту 5258 впевнені, що «руській мір» прямо пов'язаний з імперіалізмом і винен у «запереченні незалежності Української православної церкви (мабуть, автори мали на увазі ПЦУ - Ред.)».

Розправляємося с Церковою?

Звернемо увагу на одну логічну юридичну конструкцію, яка прямо міститься в тексті законопроекту 5258:

• поняття «православ'я» входить в поняття «імперіалізму»;
• поняття «імперіалізму» входить в поняття «руського міра»;
• ідеологія «руського міра» засуджується нарівні з нацизмом.

А текст законопроекту 5259 говорить: «пропаганда <...> ідеології «руського міра» <...> карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією майна або без неї». Тобто виходячи з тексту законопроекту, саме Православ'я вже виявляється кримінально караним. Але це ще не все. «Ті ж самі дії, вчинені <...> організованою групою <...> караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без неї». Чи треба говорити про те, що будь-яка церковна громада підпадає під визначення «організована злочинна група»?

Виходячи з тексту законопроекту, саме Православ'я вже виявляється кримінально караним.

Можна, звичайно, сказати, що все це домисли і нічого подібного автори законопроекту не мали на увазі. Але практичне значення матиме не те, що мали на увазі законодавці, а то, що матимуть на увазі чиновники, які застосовують закон. А текст законопроекту дозволяє їм карати людей вже за одну приналежність до православ'я.

Також можна заперечити, що православними себе вважають і представники ПЦУ, і навіть греко-католики. Але і в цьому випадку автори законопроекту передбачили, що під кримінальне переслідування потраплять тільки прихильники Української православної Церкви. Текст законопроекту свідчить, що «пропаганда «руського міра», за яку збираються давати до десяти років в'язниці, може полягати у формі «заперечення незалежності Української православної церкви». Тут автори законопроекту або зовсім забулися і написали «УПЦ» замість «ПЦУ», або ж вони це зробили свідомо, сподіваючись на те, що УПЦ перейменують в Руську Православну Церкву в Україні, а назва «УПЦ» дістанеться організації під керуванням Сергія Думенка.

Слід також згадати про ще одну форму прояви «руського міра» в законопроекті 5258: «використання церкви та православ'я в політичних цілях і державних структурах як додаткового важеля покірності і залякування». Знову вражаючий приклад юридичної безграмотності та відсутності логіки в побудові фрази. Але під це визначення можна підвести дуже багато чого з нормального церковного життя православних громад.

Висновки

Виходячи з того, що текст законопроекту написано абсолютно безграмотно і тенденційно, є надія, що законопроект не буде прийнятий. Але...

По-перше, не виключено, що якомусь більш-менш грамотному юристові доручать переробити текст, прибрати з нього очевидні ляпи і недоладності, але залишити при цьому можливість кримінального переслідування УПЦ. У цьому сенсі поява настільки бездарно написаного тексту – це не що інше, як етап відкриття «вікна Овертону». Потрібно просто вкинути в інформаційне поле привід для обговорення подібних ідей, а привести законопроект у нормальний вигляд можна трохи пізніше.

По-друге, не далі як 19 березня 2021 р. екс-глава «Правого сектора» Дмитро Ярош заявив, що УПЦ нібито є агентурною мережею Російської Федерації і закликав до її ліквідації: «Діяльність російської "церкви", під час Війни України за свою незалежність, несе безпосередню загрозу існуванню нашої Держави, тому повинна бути ліквідована, її імперська діяльність заборонена, а майно і матеріальні ресурси повернуті українському народові». А останні політичні події в нашій країні свідчать про те, що влада вважає за краще спиратися саме на ту соціальну групу, представником якої є Д. Ярош.

***

Ці законопроекти – це лише чергова ланка в ланцюзі дій влади проти Церкви, ланка не перша, і, швидше за все, не остання. Тому необхідно визнати, що в тій чи іншій формі гоніння на Церкву продовжаться. А всім ворогуючим на Церкву хотілося б нагадати слова зі Святого Письма: «І нині кажу вам, відчепіться від людей сих і залиште їх; бо коли і ця справа від людей, то вона зруйнується, а якщо від Бога, то ви не можете зруйнувати її; стережіться, щоб вам не стати богопротивниками» (Діян. 5: 38,39).

Читайте також