Чому безглуздо виглядають дипломати, а соромно нам?

Пряник для патріарха Варфоломія. Фото: Facebook-страница Andrij Sybiha

Дивовижна новина прийшла зі Стамбула. Глава посольства України в Туреччині Андрій Сібіха радісно повідомив, що він зі співробітниками спік для патріарха Варфоломія пряник у вигляді патріаршої резиденції на Фанарі.

І, здавалося б, чудова ініціатива – віруючі люди привітали свого патріарха з днем народження і зробили для нього подарунок своїми руками. Але є кілька «але».

1. Посольство в Туреччині – це частина державного апарату, який зобов'язаний працювати відповідно до українських законів і, перш за все – Конституцією. А в ній (в який вже раз доводиться нагадувати) прописано, що Церква відділена від держави. Тобто, якщо Сібіха як рядовий віруючий Константинопольського патріархату захоче спекти пряник главі Фанару – він має повне право це зробити. Але посольство України пекти подарункові пряники главі Фанару не повинно. Український народ дипломатів на це не уповноважував.

2. Пряник від посольства в Туреччині – черговий знак, що в МЗС ведуть відверту пропаганду ПЦУ. Досить згадати недавній репост сербського посла «братнього привітання» Думенка Патріарху Порфирію, настирливі розмови ізраїльського посла з Патріархом Феофілом про «розвиток ПЦУ», і хамські випади посольства в Чорногорії проти Блаженнішого Онуфрія.

3. Нарешті, спечений в посольстві пряник – це демонстрація рівня самоповаги і професіоналізму самих дипломатів. Чи можемо ми уявити подібне з боку, скажімо, посольства США або Великобританії? Навряд. Може тому, що там себе більше поважають?

Читайте також

Якою буде «духовна незалежність» завтра

Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.

Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?

Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.

Єзуїти, вони і в Україні єзуїти

Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.

Як заборону Церкви перетворити на її «захист»

Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».

Не будь як віцепрем'єр

Після заборони УПЦ віце-прем'єр Ірина Верещук заявила, що слід припинити «вплив ворожої російської церкви» (це типу, УПЦ) на українців не лише в Україні, а й за її межами.

Керівний принцип Шарікова

Є прислів'я про те, що історія завжди повторюється двічі: перший раз як трагедія, другий – як фарс.