Порошенко знову турбується про ліквідацію УПЦ?

Петро Порошенко знову "осідлав" церковну тему. Фото: СПЖ

22 лютого 2021 року в Києво-Печерській лаврі відбувся з'їзд «Вірні», в якому взяли участь 350 представників громад УПЦ храми яких були насильно захоплені або незаконно перереєстровані прихильниками ПЦУ. А незадовго до цього 18 лютого 2021 року у Верховній Раді був зареєстрований законопроект № 5101, ухвалення якого може привести до того, що вся Українська Православна Церква перетвориться в один великий з'їзд «ліквідованих» громад. Давайте розберемося докладніше.

Законопроект № 5101 був внесений до Верховної Ради за ініціативою батька-засновника ПЦУ Петра Порошенка і його партії «Європейська солідарність», всього 38 депутатів. Він передбачає внесення змін і доповнень до низки законів України, які регулюють діяльність ЗМІ та релігійних організацій. Суть законопроекту в двох словах: ліквідація ЗМІ і релігійних організацій, які не бачать ворога в Росії і в усьому російському. В наш час, коли ніхто не обтяжує себе у звинуваченнях поданням доказів і взагалі здоровим глуздом, на підставі даного законопроекту можна ліквідувати будь-яку організацію.

Щоб зрозуміти рівень абсурду, який панує в світі, наведемо новину американського агентства Fox News: влада штату Орегон звинуватила в расизмі ... математику. Вона, мовляв, передбачає пошук правильної відповіді в завданні або рівнянні, а не говорить, що всі варіанти відповіді гарні, а це – расизм, ідея переваги білої раси.

Причини появи законопроекту

Причиною внесення цього законопроекту до Верховної Ради є зміна внутрішньої і, зокрема, церковної політики нинішньої української влади на 180 градусів. Якщо рік тому В. Зеленський показово дистанціювався від втручання в церковні справи, то сьогодні він вивів підтримку ПЦУ на якісно новий рівень. Поїздки В. Зеленського і прем'єр-міністра Д. Шмигаля на Фанар, обіцянка підтримки ПЦУ усіма силами, запрошення патріарха Варфоломія в Україну на святкування 30-річчя Незалежності – всі ці кроки свідчать про відновлення церковної політики П. Порошенка, яка передбачає жорсткий тиск на УПЦ з метою її повної ліквідації. «Вас не повинно бути» – так говорили імператори-гонителі християн в Римській імперії.

За повідомленнями джерела в оточенні Д. Шмигаля, український прем'єр-міністр на переговорах з патріархом Варфоломієм пообіцяв йому реалізувати якийсь план по повній підтримці ПЦУ, що включає в себе переходи громад УПЦ. Втім, і без джерел відомо, що до приїзду патріарха Варфоломія влада намагатиметься максимально збільшити чисельність ПЦУ, щоб представити «Його Всесвятості» якомога більш красиву картинку. У контексті вищезазначеного плану можна було припустити, що центральна влада в Києві реанімує тему перейменування УПЦ, а місцева влада активізує переходи громад в ПЦУ і будуть «спокійно» реагувати на силові захоплення храмів.

І ось тут П. Порошенко і вирішив зіграти на випередження і запропонував законопроект, який виводить гоніння на УПЦ на якісно новий рівень. Колишній президент таким чином вирішив перехопити ініціативу у Президента чинного і показати націоналістичному електорату, хто насправді крутіший гнобитель Церкви. Крім того, як набагато більш досвідчений політик, П. Порошенко цим законопроектом заганяє В. Зеленського в пастку. Як неважко помітити, для діючого Президента будь-який результат голосування по законопроекту – програшний. Якщо влада його не прийме – вона в очах «патріотів» покаже свою «м'якотілість», неготовність йти до кінця в уже заявленій політиці щодо тиску на «московську церкву». А якщо законопроект все ж буде прийнятий, то це ще більше послабить рейтинг В. Зеленського, бо він спрямований проти мільйонів громадян України.

Цілі законопроекту

Мета законопроекту, яка не приховується його ініціаторами – ліквідація УПЦ. Звичайно, УПЦ не пойменована в законопроекті, але ніхто не сумнівається, що як і в законопроекті про «перейменування» мова йде саме про УПЦ.

Звичайно, зараз вороги Церкви почнуть волати і показувати пальцями, мовляв, ви самі себе викриваєте. Але порошенківський законопроект очевидно покликаний примусити релігійні організації до «патріотичної» риторики, властивої тільки одній стороні донбаського кофлікту. Ми ж знаємо, що в Україні тільки УПЦ є поза політикою, тільки УПЦ досі вважає своєю паствою віруючих по обидва боки розмежування. Тому, давайте не будемо лицемірити – законопроект спрямований саме проти УПЦ і саме через її миротворчу християнську позицію.

Раніше П. Порошенко неодноразово висловлювався в тому сенсі, що УПЦ – це нібито структура «держави-агресора» в Україні і терпіти її тут не можна. У тексті пояснювальної записки, поданої разом із законопроектом до Верховної Ради, прямо говориться про заборону діяльності: «Проект закону спрямований на встановлення заборони виготовлення та публікації інформаційної продукції, спрямованої на пропаганду дій держави-агресора», а також на застосування до релігійних організацій, громадських об'єднань і політичних партій, винних у порушенні цих заборон, як санкцій – заборона їх діяльності в судовому порядку».

Чи досяжна ця мета? Теоретично – так, була б, як кажуть політична воля і склалися б обставини. Звичайно, на практиці, влада навряд чи піде на такий радикальний крок, оскільки це загрожує дуже серйозними внутрішньополітичними ризиками. Однак навіть якщо не розглядати такий крайній варіант, в разі прийняття законопроекту влада отримує в свої руки додатковий інструмент тиску як в цілому на УПЦ, так і на окремі єпархії та парафії.

При цьому не варто спокушатися тим, що заборона діяльності релігійних організацій буде проходити в судовому порядку і що в суді УПЦ може довести свою непричетність до звинувачень, що висуваються. Аналіз судової практики дозволяє засумніватися, м'яко кажучи, в незаангажованості та незалежності судової системи від виконавчої влади. І не тільки від влади. Всім відомі випадки, коли націонал-радикали влаштовують акції тиску з приводу певних судових справ. Причому цей тиск часто чиниться на суддів особисто.

Яким чином влада може чинити тиск на суд нам продемонстрували зовсім недавно. Так, В. Зеленський оголосив про скорочення повноважень Окружного адміністративного суду Києва (ОАСК), який призупинив дію закону «про перейменування». При цьому він заявив абсолютно чітко, що причиною цього було невдоволення рішеннями суду: «Я вже підписав подання законопроекту. В рамках чинного законодавства ми заберемо повноваження, завдяки яким деякі судді ОАСК могли робити несправедливі, неправильні речі, через які суспільство незадоволене діями суддів цього суду».

Тому, якщо буде дана відмашка «заборонити» діяльність УПЦ, суд цілком може прийняти відповідне рішення.

Деталі законопроекту

Як вже було сказано законопроект №5101 передбачає внесення змін і доповнень до законів України, які регулюють діяльність ЗМІ та релігійних організацій. Всі їх ми розглядати не будемо, оскільки вони в цілому ідентичні і нас більше цікавить питання релігійних організацій. Відзначимо тільки, що всі православні ЗМІ можна буде за цим законопроектом закрити відразу.

Отже, ст. 16 Закону «Про свободу совісті та релігійні організації», яка перераховує підстави для заборони діяльності релігійної організації пропонується доповнити наступним пунктом:

«5) у разі встановлення судом фактів вчинення релігійною організацією дій, спрямованих на:

• ліквидацію незалежності України,
• зміну конституційного ладу насильницьким шляхом,
• порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки,
• незаконне захоплення державної влади,
• пропаганду війни, насильства,
• розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі,
• посягання на права і свободи людини, здоров'я населення,
• пропаганду комуністичного і/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів і їх символіки,
• порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної приналежності, релігійних переконань, інвалідності та іншими ознаками,
• публикація відомостей, які містять виправдання, визнання правомірною, заперечення агресії Російської Федерації проти України в 2014 р.».

Уже відразу на підставі останнього пункту можна звинувачувати Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Онуфрія в запереченні «агресії».

«Якщо тепер уже конкретно сказати про війну, що кипить на Сході, то я хотів би вказати на сутність цієї війни. Це війна – громадянська. Тому, що я говорю це не просто так, нібито за кимось повторюючи, але я знаю це особисто від єпископів, які там служать, від людей моїх знайомих, що, наприклад, батько в родині служить в Національній гвардії, а син – на стороні ополчення. У багатьох друзів один брат на одній стороні, а другий брат на інший. Багато друзів, які живуть в Києві, а самі родом з Донецька, кажуть, що друзі їх опинилися на тій стороні. Ті, хто живе тут, на нашій стороні, а ті, хто залишився там – на інший» (з інтерв'ю Митрополита Онуфрія СПЖ 14 07 2015 р.).

Крім цього особливу небезпеку містять в собі пункти:

• розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі,
• посягання на права і свободи людини, здоров'я населення,
• порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної приналежності, релігійних переконань, інвалідності та іншими ознаками.

Наприклад, будь-яка заяву про неканонічність ПЦУ або про незаконність дій патріарха Варфоломія можна трактувати як «розпалювання релігійної ворожнечі», а богослужбові тексти Страсної П'ятниці в яких засуджуються євреї, що розіп'яли Христа, як розпалювання ворожнечі міжетнічної. Під посягання на «здоров'я населення» підходить найменший відступ від карантинних заходів, запропонованих урядом.

Окреме питання про те, як трактувати порушення рівноправності громадян залежно від їх релігійних переконань. При бажанні і наявності політичної волі під це можна підвести всі випадки відмови у звершенні Таїнств і обрядів щодо осіб, які не поділяють православне віровчення. У тих же США нерідкі випадки притягнення до відповідальності громад, які відмовляються приймати, наприклад, представників ЛГБТ на роботу в ці громади в якості продавця, двірника і т.д.

Що робити?

На питання, чи можливо якось протидіяти прийняттю законопроекту, можна відповісти ствердно. Так можна! Вище вже було сказано, що П. Порошенко поставив В. Зеленського перед непростим вибором: не приймати законопроект і тим самим дати задній хід у питанні тиску на УПЦ, або прийняти законопроект і втратити підтримку мільйонів віруючих. В. Зеленський опиняється в програші в будь-якій ситуації, але православні в силах показати можновладцям, що його втрати в разі прийняття законопроекту будуть значно вище, ніж при іншому варіанті.

Заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ протоієрей Миколай Данилевич в програмі «Право на віру» на каналі «Перший Козацький» заявив, що в разі антицерковної політики влади віруючі УПЦ можуть масово вийти на вулиці. Спікер навів приклад Чорногорії, де подібні акції були настільки масовими, що призвели в кінцевому підсумку до поразки правлячої партії на чергових парламентських виборах. Якщо віруючі УПЦ масово вийдуть на вулиці, вимагаючи від влади дотримання своїх конституційних прав, то влада може порахувати, що втрати в разі прийняття законопроекту будуть для неї неприйнятними.

Крім законних і мирних масових протестів, хресних ходів і молитовних стоянь можна задіяти й інші заходи, починаючи від критики законопроекту № 5101 опозиційними депутатами Верховної Ради до звернення в міжнародні судові інстанції і правозахисні міжнародні організації. Звичайно, кожен окремий захід не принесе результату, але всі заходи в сукупності можуть привести до бажаного результату.

Найбільш вірогідний сценарій

Якщо віруючі зможуть показати владі, що вони є потужною електоральною силою (на жаль, влада дивиться на громадян саме так), то законопроект прийнятий не буде. Існує маса способів покласти його під сукно і взагалі не ставити на голосування або затягнути роботу над законопроектом доти, поки не зміняться політичні обставини в ту чи іншу сторону. На користь цього сценарію свідчить і той факт, що хоч законопроект №5101 і спрямований виключно проти УПЦ, його можна буде застосувати проти будь-якої неугодної релігійної організації або ЗМІ. Тому політики, які можуть прораховувати ситуацію далі, ніж на один крок, швидше за все відмовляться від підтримки цього законопроекту.

Найголовніше

Найголовнішим для нас є збереження вірності Церкві Христовій. Законопроекти приймаються і скасовуються, правителі приходять і йдуть, а ось питання: з ким ти, з Христом або Його противниками має вічний вимір.

Читайте також