Молитва подяки за смерть

Симеон Богоприїмець. Фрагмент ікони. Іконописець: Марина Фесенко. Фото: facebook.com/steblinamarina

На руках Дитина, а в серці впевненість: «Я тримаю Бога, який став Людиною заради всіх нас». Ось картина зустрічі Симеона й Ісуса Христа. Святий Богоприїмець у Малій дитині побачив Великого Бога і Господаря життя. Побачив славне життя Ісуса, Його Хрест і Воскресіння, побачив п'ятидесятницю і проповідь апостолів. Він здивувався славою Церкви.

Невелика євангельська розповідь і чудова молитва «Нині відпускаєш» відкривають для нас внутрішній світ святого Симеона. Він ясно бачив, що Христос прийшов постраждати заради людей і як людина пожалів Богородицю: «Тобі самій зброя пройде душу». Мабуть, Пресвятій треба було знати, що просвітлення язичників і слава Ізраїля пройде через її серце.

В цей день праведного і старого старця в храм привів Святий Дух. Він чекав зустрічі з Немовлям багато років, з моменту обітниці йому цієї зустрічі. Сивий, як сніг, прозорливець взяв на руки Дитя, благословив Бога й мовив молитву, що до сьогодні возноситься за богослужінням у наших храмах.

«Нині відпускаєш раба Твого, Владико за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвітлення язичників і славу народу Твого, Ізраїля».

У цій молитві укладене гідне життя праведника, велика надія і майбутнє людства. Святому Симеону, за переказами, було обіцяно дочекатися приходу Месії. І він дочекався. Якщо зупинитися і глибше обміркувати молитву «Нині відпускаєш», її можна розділити на кілька блоків.

«Нині відпускаєш раба Твого, Владико за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвітлення язичників і славу народу Твого, Ізраїля».

Для зручності в розумінні, її треба починати читати з середини.

Наведемо текст у перекладі: «...бо бачили очі мої спасіння Твоє». Святий Симеон  ніби говорить: «Я дочекався і побачив Тебе своїми очима. Я бачу, що Ти приготував порятунок через Боговтілення, Ти взяв на себе наші немочі, Ти візьмеш гріх і викупиш на Хресті...Ти воскреснеш і ми отримаємо перемогу над смертю».

Старець бачив спасіння, як подарунок для всіх людей без винятку, для всіх народів. В цьому спасінні світло язичників і слава Ізраїля – народу, з якого вийшов Христос: «...бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвітлення язичників і славу народу Твого, Ізраїля».

Цікаво, що в цій сходинці молитви святий Симеон цитує пророцтво Ісаї: «Я, Господь, покликав Тебе в справедливості, і буду міцно тримати за руки Тебе, і Тебе берегтиму, і дам Я Тебе заповітом народові, за Світло поганам» (Іс. 42, 6). Цей вірш у Ісаї слідує відразу ж після так званої першої пісні Раба Яхве. Тут Месія представлений лагідним і смиренним, але при цьому і таким, що має владу підкорювати народи. Залишається дивуватися єдності духу Симеона і Ісаї.

З'ясувавши підсумкові смисли молитви, повернемося до її дивовижного початку: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє...».

Симеон мав особисті стосунки з Богом. Складається враження, що з Ним у нього був договір. Побачиш спасіння всіх – тоді помреш. За переказами, Симеон був одним із 72 перекладачів Старого Завіту з єврейської на грецьку мову на прохання єгипетського царя Птоломея II (III ст. до Р. Х.). Займаючись перекладом пророка Ісаї, він засумнівався в пророцтві «Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить» (Іс. 7, 14) і хотів внести правку, замінивши слово «Діва» на «дружина». Саме в цей час йому явився ангел, утримав руку і запевнив, що він не побачить смерті, доки своїми очима сам не переконається в істинності пророцтва Ісаї.

Роки йшли, смерть не сміла доторкнутися до постарілого Симеона. Здавалося, що Сам Бог тримав його на землі, щоб він побачив славу Його. І дочекався, побачив. Ось звідки з'явилися слова в молитві: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико». Виходить, ця молитва з самого початку стає дуже особистою, приголомшливою. Це молитва останнього подиху. Молитва подяки за вчинену обітницю, подяки за смерть.

Щоб, подібно до Симеона, у мирі та радості розлучатися з земним життям, необхідно вже тут, у дні мандрів, почати вічне життя, благодаттю Божою скуштувати благ, які чекають нас до життя вічного.

Святий Симеон може стати для нас вчителем життя і ставлення до смерті.

В молитві «Нині відпускаєш» виражено дуже виважене ставлення до смерті. Смерть не є в очах святого Симеона чимось жахливим. Вона – вінець життя праведного і смиренного і тому, вона не лякає. Вона – бажана.

Згадуючи християнські настанови про смертну пам'ять, ясніше стає сама ідея смерті праведника: пам'ять смертна буде тоді на користь, коли знаєш Христа, коли чекаєш зустрічі з ним. Святитель Афанасій Великий у тлумаченні на цю молитву, кличе нас зневажати смерть, вона приходить у той час. Розлука з тілом необхідна, її треба зустріти відважно: хто кінчає життя у вірі, той не помирає.

Священномученик Мефодій (Краснопьоров) наставляв своїх сучасників: «Старець Симеон, обтяжений літами життя, але жадав побачити Спасителя світу і побачив Його, нарешті, з радісним серцем готовий переступити межу земного буття, перейти в той кращий світ небесний, де немає смутку і сліз, ні хвороб і страждань, де одне постійне сяйво вічної краси і слави». Новомученик каже, що в словах «Нині відпускаєш» чується «голос радості мандрівника, що довго ходив по землі і нарешті наблизився до рідної оселі. Подорожній підійшов до воріт обителі небесної».

Це, правда, дуже багато значить! Ідеальне життя чекає нас за труною, там ми побачимо Бога лицем до лиця. Загробного життя чекав апостол Павло і тому для нього смерть придбання. Так, поки ми розлучаємося на час з тілом, але нам обіцяно воскресіння. На новому небі і новій землі, де пробуває (2 Пет. 3:13), після загального воскресіння з'єднається все небесне і земне у Христі (Еф. 1:10), там і тоді відкриється повнота буття людського життя, душі і тіла.

Один преподобний чоловік казав, щоб не боятися смерті і гідно підготуватися до неї – помри зараз.

З молитви та життя святого Симеона ми виносимо кілька уроків для себе:

По-перше, земне життя не має сенсу – тут ми покликані зустрітися з Богом, полюбити Його, служити Йому всім серцем.

По-друге, земне життя засіб у підготовці до святої, мирної, радісної вічності.

І нарешті, необхідно скористатися даними тобі часом, щоб в собі виростити насіння жаги до життя вічного.

Щоб, подібно до Симеона, у мирі та радості розлучатися з земним життям, необхідно вже тут, у дні мандрів, почати вічне життя, благодаттю Божою скуштувати благ, які чекають нас до життя вічного. Один преподобний чоловік казав, щоб не боятися смерті і гідно підготуватися до неї – помри зараз. Зараз, помри для заздрості і гніву, для лукавства і брехні, для ліні і плотських гріхів. Помри зараз і почни жити з Ісусом Христом. Вчись у Нього. Хапай ради Євангелія, виконуй заповіді, поспішай бути добрим другом і помічником ближнім.

Молитва «Нині відпускаєш» входить в подячні молитви після святого Причастя. Церква хоче нас розташувати проводити час так, щоб ми завжди були готові прийти на Суд Божий. Ми всі мріємо перед смертю причаститися – побачити Бога. Та й життя ми покликані вести для слави Божої. Святий Симеон співав: «Очі мої побачили Спасителя». Господи, дай і мені приймати Тебе від руки священика в заставу безсмертя, дай і мені бачити славу Твою в собі самому і в моїх братах і сестрах християн.

Читайте також