Як боронить Православ'я його «передовий захисник»?

Архієпископ Елпідофор у своїй оцінці патріарха Варфоломія трагічно помилився. Фото: СПЖ

5 лютого 2021 року голова Архієпископії Константинопольського патріархату в США архієпископ Елпідофор назвав   «передовим захисником Православ'я».

Погодьтеся, що словосполучення «передовий захисник Православ'я» звучить голосно, а значить – має бути підтверджено фактами. Архієпископ Елпідофор ніяких фактів не навів, тому ми змушені шукати самі.

Православ'я можна і потрібно захищати, як мінімум, у чотирьох напрямках – від єресей, розколів, іновірців і згубного впливу гріха на християн. Тому давайте подивимося, як саме глава Фанару діє в кожному з цих напрямків.

Захист від єресей

В останні роки Константинопольський патріархат дуже активізував свої спроби об'єднатися з католиками. Під час частих зустрічей з представниками РКЦ, з боку Фанару неодноразово звучали слова про необхідність «подолати тисячолітній розкол» і вступити в євхаристійне спілкування. При цьому схоже, що серйозних богословських перешкод для спільної Літургії з католиками фанаріоти не бачать. Наприклад, під час свого останнього візиту на Афон глава Фанару заявив, що між православними християнами, католиками існують тільки історичні розбіжності, але не догматичні розбіжності. Така позиція дозволяє йому абсолютно спокійно здійснювати спільні молитви з представниками католицької ієрархії, а під час численних виступів на різних екуменічних зустрічах – мовчати про питання догматичного характеру.

У той же час, ще 29 червня 1995 року в соборі святого апостола Петра у присутності патріарха Варфоломія I папа римський Іван Павло ІІ у своїй проповіді висловив побажання, щоб було дано роз'яснення «традиційного вчення про Filioque». Ось, здавалося б, прекрасна можливість прямо в той момент виступити патріарху Варфоломію з таким роз'ясненням! Тим більше, що православна оцінка вчення про філіокве була дана, зокрема, в документі під назвою: «Окружне послання Східних Патріархів про Православну віру» 1848 року, де сказано, що «Єдина, Свята, Соборна і Апостольська Церква слідуючи святим отцям... сповіщає соборно, що ця нововведена думка, що Дух Святий виходить від Отця і Сина, є суща єресь, і послідовники її, хто б вони не були, – єретики... складені з них суспільства суть суспільства єретичні, і всяке духовне богослужбове спілкування з ними православних чад соборної Церкви — беззаконно».

Чи знає про існування цього документа патріарх Варфоломій? Безсумнівно. Знає він, що саме філіокве стало причиною розколу між православними і католиками? Так.

Один із найбільш завзятих прихильників Фанару митрополит Ієрофей (Влахос), людина, яка в даний момент активно розробляє вчення про «першого без рівних», підкреслює, що в давнину «всі спроби для з'єднання «Церков» після схизми 1054 р. мали своїм центральним питанням єресь Filioque, а всі прагнення православних привести латинян до православної віри наштовхувалися на їх догматичне вчення про Filioque... Схизма між двома Церквами сталася через єресі Filioque... і Отці Церкви стверджують, що неможливо повернути назад папізм у Православну Церкву, від якої він відпав, якщо він не вернеться від єресі Filioque».

Чому ж тоді ні в 1995, ні пізніше патріарх Варфоломій ні одним словом не спробував висловити православне вчення про походження Святого Духа?

Напевно, тому, що для себе особисто він цю проблему (філіокве) вже вирішив. Так, в 2007 році, коментуючи підсумковий документ Х пленарного засідання в Равенні змішаної православно-католицької богословської комісії, голова Фанару вказав головну перешкоду в діалозі з католиками. І це – аж ніяк не філіокве: «Якщо ми, з Божою допомогою, прийдемо до згоди з Католицькою Церквою в тому, що стосується значення терміну „першість“, яким він був у першому тисячолітті, то Вселенському Патріарху не складе труднощів визнати першість Римської кафедри та посісти друге місце, яке він займав до розколу».

З главою Фанару згоден і папа римський Франциск, який у вересні 2019 року заявив, що «сьогоднішній богословський діалог між Католицькою церквою і Православною Церквою, служачи єдності Христової Церкви, намагається знайти спільне розуміння першості єпископа Риму та синодальності». Папа підкреслив, що члени Суспільства Східного канонічного права, віце-президентом якого є патріарх Варфоломій, «у взаємному слуханні, зіставляють традиції і досвід, щоб знайти шляхи до повної єдності». Першість, традиції і досвід – ось, що на думку папи і глави Фанару поділяє католиків з православними. Не догмати, не єретичне вчення про походження Святого Духа від Отця і Сина, а «традиції».

Першість, традиції і досвід – ось, що на думку і папи, і глави Фанару поділяє католиків з православними. Не догмати, не єретичне вчення про походження Святого Духа від Отця і Сина, а «традиції».

Тому, виходячи з даних фактів, ми можемо зробити висновок, що називати патріарха Варфоломія захисником Православ'я перед обличчям єресей – не можна.

Захист від розколу

Ще апостол Павло попереджав християн: «Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх, бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зводять серця простодушних» (Рим.16:17-18).

На думку святителя Івана Златоустого, «Виробляти розділення в Церкві не менше зло, як і впадати в єресі... гріх розколу не змивається навіть мученицькою кров'ю». (Тлумачення на послання до Ефесян). З цих слів ми можемо зрозуміти, що розкол – це велике зло для Церкви, і завдання кожного християнина, а тим більше єпископа або патріарха – вберегти Церкву від цього зла.

Однак даруванням Томосу українським розкольникам патріарх Варфоломій вже спровокував розкол як у світовому Православ'ї в цілому, так і в окремих Помісних Церквах зокрема. При цьому сам глава Фанару прекрасно розуміє, що стати винуватцем розколу Православ'я – це не те, з чим йому хотілося б увійти в історію Церкви. Саме тому він воліє не помічати розрив євхаристичної єдності з Руською Православною Церквою, не прислухається до думки інших Церков щодо «українського питання», а стверджує, що в Православ'ї «розколу немає».

Даруванням Томосу українським розкольникам патріарх Варфоломій спровокував розкол як у світовому Православ'ї в цілому, так і в окремих Помісних Церквах зокрема.

Проте ієрархи і навіть Предстоятелі інших Помісних Церков (а не тільки РПЦ) з цим категорично не згодні і вважають, що саме дії патріарха Варфоломія призвели до того, що світове Православ'я перебуває у стані фактичного поділу. Так, Патріарх Сербський Іриней просив главу Константинопольського патріархату не втручатися в церковні справи України, попереджаючи його про наслідки. Керуючий Белградо-Карловацькою архієпископією Сербської Православної Церкви єпископ Іоанн (Младенович) розповів, що «коли Патріарх при особистій зустрічі благав Вселенського патріарха не втручатися в Україну, не робити розкол, Варфоломій не хотів його слухати. На що Сербський Патріарх сказав: "Ви будете нести всю відповідальність за подію. І я боюся, щоб Вам не залишитися одному на Босфорі"».

Думку, що патріарх Варфоломій вчинив розкол, підтримують і ієрархи Елладської Православної Церкви. Так, митрополит Серафим Пірейський пише: «Вселенський патріархат намагався з допомогою української автокефалії вивести (нібито) на "шлях спасіння" жменьку людей, незначну меншість українського народу. І чого він добився? Він не зумів вивести їх на "шлях спасіння", але разом з тим створив всеправославний розкол. Це було "досягненням" Вселенського патріархату? Це і є бути на "шляху спасіння"?».

Так захищає патріарх Варфоломій Православну Церкву від розколу? Ні. Він його створює.

Чи захищає патріарх Варфоломій Православну Церкву від розколу? Ні. Він його створює.

Захист від іновірців

Відзначимо лише два факти:

1. Мовчазна згода з приводу перетворення турецькою владою в мечеть головної святині Константинополя – Святої Софії.
2. Відсутність з боку Константинопольського патріархату євангельської проповіді на території Туреччини і, як наслідок, поступове зникнення православних християн у цій країні.

Так, патріарх Варфоломій не виступив з різким засудженням перетворення храму Святої Софії на мечеть. Дійсно, ні хресних ходів, ні молебнів, ні навіть хоч якогось одного протесту від патріарха Варфоломія не було. Весь цей час глава Фанару зберігав повне мовчання. І лише за два тижні до зміни статусу Софії патріарх несміливо зауважив, що йому сумно від майбутньої події. А ще через тиждень заявив, що Софія – місце зустрічі і солідарності між християнством і ісламом. Більш ніж дивна позиція патріарха, у якого забирають головну святиню його Церкви.

І справа навіть не в тому, що патріарх Варфоломій боявся за своє життя, і тому мовчав. Ні, зараз Константинопольському патріарху таке не загрожує, все простіше. Він боявся, що його депортують з Туреччини і разом з Софією він втратить і ту дещицю, яку має – резиденції на Фанарі і «право» називатися «патріархом Константинопольським». Ось це-то символічне «право» і виявилося для нього важливіше за Святу Софію.

У цьому зв'язку чи варто дивуватися фактичному зникнення Православ'я в Туреччині? Наприклад, на початку XX ст. православне населення країни становило 45 % (тобто майже половину всіх жителів), а 38 % населення становили православні греки. У 1923 році, згідно з умовами греко-турецького обміну, православні греки повинні були покинути Туреччину, а турки-мусульмани – Грецію. Зараз кількість православних християн у Туреччині скоротилася до 0,008 % від загальної кількості жителів цієї країни, і налічує на даний момент близько 5800 осіб. Хтось може заперечити, що, мовляв, кількість православних Туреччини зменшилася не з вини патріархів Константинополя, а з політичних причин.

І це об'єктивно так. Але не забуваємо, що окрім греків у Туреччині 100 років тому залишалося ще 7% православного населення інших національностей. Якщо спроектувати на сучасну ситуацію, то це близько 6 мільйонів чоловік, а не сьогоднішні 6 тисяч. Куди вони зникли? Відповідь проста – вони стали мусульманами або атеїстами.

Більшість православних єпархій Константинопольського патріархату існують лише номінально – без храмів та парафіян. Чому не проповідується Євангеліє серед мусульман? Через страх смерті? Навряд чи сьогодні проповідників Христа в Туреччині будуть вбивати. В гіршому випадку їм загрожує в'язниця. Але навіть якщо б і смерть – не повинен би «наступник апостола Андрія Первозванного» (патріарх Варфоломій часто говорить про зв'язок Фанару і цього учня Христа), незважаючи на погрози, говорити мусульманам про Воскресіння Спасителя? Адже якби апостоли діяли так, як зараз у Туреччині патріарх Варфоломій, то про Благу Вість досі не почув би ніхто.

Якби апостоли діяли так, як зараз у Туреччині патріарх Варфоломій, то про Благу Вість досі не почув би ніхто.

Потрібно констатувати, що просвітницької та євангельської роботи з боку Фанару серед мусульман не ведеться взагалі. Більш того, «наступник святих апостолів», «передовий захисник Православ'я»... перериває читання молитви під час освячення вод на Богоявлення (за юліанським календарем) в Бурсі, через читання намазу в турецькій мечеті. Про який «захист» Православ'я можна говорити в цьому випадку? Так ні про який.

Захист від гріха

Погляньмо, чи можна назвати патріарха Варфоломея захисником Православ'я перед обличчям секулярного світу і все більшого гріха.

Ми пам'ятаємо привітання патріарха новообраному президенту США Джо Байдену. У вітальному листі голова Фанару пише: «Оскільки ви знаєте, що ми відчуваємо до вас всі ці роки нашої дружби, ви можете уявити собі масштаб нашої радості і гордості у зв'язку з вашим переможним обранням на пост 46-го президента Сполучених Штатів Америки». За словами патріарха Варфоломія, обрання Байдена вітають «громадяни всього вільного світу», яким він дає впевненість на кращий світ, в якому візьмуть гору вічні цінності та ідеали цивілізованого людства».

Що це за «ідеали» і «цінності» – ми змогли побачити вже в перші дні правління Байдена. Наприклад, сенат США вперше в історії затвердив на посаді міністра відкритого гея, сам Байден вирішив призначити на посаду помічника міністра охорони здоров'я США трансгендера, дозволив трансгендерам служити в армії, призначив прихильника ЛГБТ главою своєї адміністрації, заявив, що США буде просувати права ЛГБТ у всьому світі. Можливо, Байден раніше був зовсім іншим, і для патріарха Варфоломія такі дії президента стали неприємним сюрпризом? Зовсім ні. Багато років Байден послідовно пропагував аборти і ЛГБТ. Він навіть «женив» у своєму власному домі гомосексуалістів. Про які «вічні цінності й ідеали цивілізованого людства» говорить патріарх?

Адже настільки явна антихристиянська позиція Байдена не залишила байдужими навіть католицьких ієрархів і протестантів. Наприклад, архієпископ РКЦ з Канзас-Сіті Джозеф Ф. Науманн вважає, що католицьке духовенство «має продовжувати говорити з президентом Байденом про те, що таке аборт. Аборт – це не охорона здоров'я. Це умисне вбивство дитини. Брати участь в аборті або пропагувати аборти – це серйозне зло».

У той же час, глава баптистської семінарії в Луїсвіллі, штат Кентуккі, Альберт Молер вважає, що в США зараз відбувається «процес нормалізації» ЛГБТ, а Байден очолює «трансгендерну революцію», яка є в прямому конфлікті з релігійною свободою» і «свободою совісті» релігійних американців.

Заяви, що критикують позицію Байдена з питань ЛГБТ і абортів, повинні були б звучати, в першу чергу, від «захисника Православ'я». Але ні слова критики від патріарха Варфоломія ми не чуємо. А мовчання, як ми знаємо – знак згоди.

Погодьтеся, що це – сміливі заяви, що критикують позицію Байдена з питань ЛГБТ і абортів. Заяви, які мали б звучати, в першу чергу, від «захисника Православ'я». Але ні слова критики від патріарха Варфоломія ми не чуємо. А мовчання, як ми знаємо – знак згоди.

***

Тому, проаналізувавши діяльність патріарха Варфоломія на посаді глави Фанару, ми можемо констатувати, що називати його «захисником Православ'я» не можна. Захисником Православ'я може бути людина, яка шукає правди Божої, а не особистої вигоди, піклується про проповіді Євангелія, а не про затвердження власних амбіцій, і боїться Бога, а не людей.

Тому змушені констатувати, що архієпископ Елпідофор у своїй оцінці патріарха Варфоломія трагічно помилився.

Читайте також