Від абортів в світі люди вмирають набагато частіше, ніж з інших причин

Кефалотріб Блота і Британський декапітатор. Фото: noabort.net

Прочитавши заголовок, швидше за все ви відразу не зрозумієте, про що йде мова. Багато їто спочатку подумають, що мається на увазі смерть жінок при пологах, але потім ця думка відкидається, оскільки породіль вмирає в світі порівняно мало. Так-так, тут йдеться про дітей, убитих в утробі матері. За даними ВООЗ у 2020 році від абортів загинуло 42,6 мільйонів чоловік (для порівняння, від КОВІД – 2 мільйони). І ключове слово в заголовку – «люди».

Погодьтеся, незвично, коли ненароджених дітей називають людьми. У суспільстві прийнято їх називати по-різному: плід, ембріон, зародок і т.д. Але ніколи – людина.

Саме тому убитих в утробі дітей прийнято «толерантно» називати не вбитими людьми, а «абортивним матеріалом». Адже якщо хірургічними щипцями розривають тіло «абортивного матеріалу», а не дитини, то і вбивство – це зовсім не вбивство. Адже не людина?!

І цей парадокс – один з найдивовижніших і незбагненних в людській психології. Якщо ти встиг народитися – ти вже людина з усіма людськими правами. А якщо ти ще всередині – ти всього лише шматок м'яса, з яким можна робити все, що завгодно.

Уявімо собі, що після пологів лікар за згодою матері бере новонароджену дитини і щипцями відриває їй голову. Що б сталося? Спрогнозувати не важко. Лікаря б засудили за вбивство. Крім того, вся «прогресивна громадськість» задихнулася б від обурення – як можна так нелюдяно вбивати, та ще й маленьку беззахисну дитину!

Але коли цей же лікар вбиває цю ж дитину на 3-4 місяці раніше – суспільство спокійно. Все нормально – адже убитий – не людина, це «абортивний матеріал».

«Моє тіло – моє діло», – таке гасло феміністок, які відстоюють право жінок вбивати власних дітей.

Але феміністки – це феміністки. А чи можуть підтримувати вбивства дітей на рівні Церкви? Навіть якщо ця підтримка – всього лише мовчання? Адже за словом святителя Григорія Богослова «мовчанням зражується Бог».

Читайте також

Про що говорять підпали храмів

«Не дивуйтесь, браття мої, якщо світ вас ненавидить».

Якою буде «духовна незалежність» завтра

Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.

Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?

Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.

Єзуїти, вони і в Україні єзуїти

Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.

Як заборону Церкви перетворити на її «захист»

Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».

Не будь як віцепрем'єр

Після заборони УПЦ віце-прем'єр Ірина Верещук заявила, що слід припинити «вплив ворожої російської церкви» (це типу, УПЦ) на українців не лише в Україні, а й за її межами.