Чому українська влада хоче в Криму і на Донбасі перейменувати УПЦ
Не будемо розглядати очевидні розбіжності з Мінськими домовленостями і обмеження в правах місцевого населення. Мова про УПЦ. У законі прописано її перейменування в РПЦ, оскільки «її керуючий центр знаходиться в країні-агресорі».
Дуже дивне і дуже недалекоглядне рішення. Чому?
1. УПЦ вже 30 років має повну адміністративну самостійність. Вона управляється з Києва. І тому є маса доказів. І найголовніший – поточне повсякденне церковне життя. За всі роки не було жодного управлінського указу з Москви.
2. Закон прописує заходи для відновлення мирного життя в мирний час. Передбачається, що вже немає воюючих сторін, немає війни, як би її не називали – громадянської, або російсько-української. Налагоджується нове мирне життя. Про якого агресора взагалі йде мова? І як довго взагалі потрібно після закінчення конфлікту називати РФ агресором? Рік, десять років, сто? Давайте згадаємо, що під час Другої світової Італія разом з Німеччиною були агресорами по відношенню до України. Чому тоді УГКЦ не зобов'язують позначати свою приналежність країні-агресору з центром в Римі?
3. Ні для кого не секрет, що настрої в Криму і на Донбасі – проросійські. І українській владі доведеться провести чимало роботи, проявити чуйність і делікатність, щоб довести – Україні потрібні не просто території, а люди, які на них живуть. Давайте задамо собі просте запитання – чи дуже турбуватимуться ці люди, якщо їх громади УПЦ перейменують в РПЦ? Будемо чесними – взагалі не турбуватимуться.
4. Тому давайте запитаємо – а знищення того українського, що ще залишилося на території Криму і Донбасу – це кому вигідно? Невже Україні? Безумовно, ні. Тому з точки зору державності рішення про перейменування УПЦ в РПЦ – очевидне шкідництво.
5. Багато разів вже говорилося, що закон про перейменування УПЦ в РПЦ дискримінаційний. Влада зобов'язує мільйони своїх громадян з паспортами України проти їх волі вказувати на якийсь міфічний зв'язок з іншою державою. Для чого це робиться? Відповідь очевидна – для того, щоб принизити і викликати негативні емоції у інших українців. Тепер такий же трюк намагаються зробити з тими українцями, які вже 6 років живуть не за українськими законами. Чи додасть це їм бажання повернутися в Україну?
Читайте також
Якою буде «духовна незалежність» завтра
Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.
Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?
Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.
Єзуїти, вони і в Україні єзуїти
Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.
Як заборону Церкви перетворити на її «захист»
Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».
Не будь як віцепрем'єр
Після заборони УПЦ віце-прем'єр Ірина Верещук заявила, що слід припинити «вплив ворожої російської церкви» (це типу, УПЦ) на українців не лише в Україні, а й за її межами.