Як півроку прожити поруч із тим, кого ти зрадив
Митрополит Онуфрій та Авраамій Лотиш
І передусім «завдяки» моральному та інтелектуальному рівню самого Лотиша.
В останньому інтерв'ю він повідав, що домовився з Думенком про перехід ще восени 2022 року. А публічно оголосив про це (і втік з Лаври) 29 березня 2023 року. Тобто півроку Лотиш молився, причащався, спілкувався з братією і намісником, вже знаючи, що він їх зрадив. Ба більше, у цей час (на Богоявлення) Лотиш прийняв з рук Блаженнішого Онуфрія нагородний хрест.
Подібне є немислимим навіть для звичайної людини, якщо в неї все гаразд із совістю та мораллю, не кажучи вже про «в. о. намісника Лаври». Але найдивовижніше, що Лотиш взагалі не бачить у цьому проблеми. Ну, півроку жив поруч із тими, кого зрадив. Ну, сповідався у них, ну, разом із ними причащався. Ну, приймав від них нагороди. Так ніхто ж не здогадався. Хіба я не молодець?
Що, не можете зрозуміти, як таке можливо?
«Я відчув у ньому дуже близьку за духом людину. Мені навіть легше дихати стало», – каже Лотиш про Думенка. І, здається, ця фраза все пояснює.
Читайте також
«Наочна різниця між ПЦУ і УПЦ»
Один із наймедіаактивних кліриків ПЦУ Роман Грищук опублікував у Фейсбуці статус із заголовком «Наочна різниця між ПЦУ і УПЦ».
Якою буде «духовна незалежність» завтра
Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.
Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?
Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.
Єзуїти, вони і в Україні єзуїти
Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.
Як заборону Церкви перетворити на її «захист»
Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».