Звичайний антисемітизм звичайного чиновника

В Україні антисеміт очолює Держетнополітики? Фото: СПЖ

Сьогодні увага всього світу прикута до подій в Ізраїлі. Багато політологів вважають, що війна в Україні та терористичний акт ХАМАС проти Ізраїлю, що спричинив операцію ЦАХАЛ у Газі, – це ланки одного ланцюга, акти однієї жахливої драми.

Україна обрала свою сторону в цьому конфлікті у перший же день нападу ХАМАС на Ізраїль. 7 жовтня 2023 р. Президент України написав на своїй сторінці у Facebook: «Ніде у світі не можна давати жодного шансу терору, бо терор завжди є злочином не просто проти однієї країни чи його конкретних жертв, а проти людяності як такої та всього нашого світу. Хоч би хто використовував терор, це злочин проти світу. Хоч би хто спонсорував терор, це злочин проти світу. Світ має бути об'єднаний та солідарний, щоб терор ніколи й ніде не намагався підкорити чи зламати життя. Право Ізраїлю на захист не підлягає сумніву».

Багато країн зайняли аналогічну позицію. Лідери США, Німеччини, Франції та інших країн особисто побували в Ізраїлі, щоб висловити єврейському народу свою підтримку. Вони назвали речі своїми іменами: тероризм – тероризмом, нелюдяність – нелюдяністю, фанатизм – фанатизмом. Але минуло небагато часу, Ізраїль став вести варварські бомбардування Гази, і у світі виник величезний сплеск антисемітизму. Лідери Ірану, Туреччини, Росії та інших країн фактично заявили свою антисемітську позицію.

Наприклад, Р. Ердоган заявив на багатотисячному мітингу в Стамбулі 28 жовтня 2023 р.: «Ті, хто проливає крокодилячі сльози за мирними жителями, які загинули в українсько-російській війні, мовчки спостерігають за смертями тисяч невинних дітей у Газі».

Іран погрожує втрутитися у війну в Ізраїлі і заявляє таке: «Злочини сіоністського режиму перейшли червоні лінії, що може змусити кожного вжити заходів». І з ним можна погодитися, але з однією умовою – злочини ХАМАС теж мають бути визнані переходом «червоних ліній».

Безумовно, загибель тисяч палестинців у Газі – це трагедія, і світова спільнота повинна зробити все необхідне, щоб вона припинилася. Але загибель ізраїльтян від рук ХАМАС 7 жовтня – це така сама трагедія, і світова спільнота повинна зробити все, щоб це не повторилося. Саме різанина євреїв стала причиною дій ЦАХАЛ у Газі, а не навпаки. Але антисемітизм воліє не помічати таких очевидних фактів. Іран говорить про «злочини сіоністського режиму», а Туреччина звинувачує в цьому Захід.

Але, хвилиночку, ми це вже десь зустрічали!

Звісно, малоймовірно, але складається враження, що лідери ісламських країн дуже добре простудіювали брошуру нинішнього очільника Держслужби з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) Віктора Єленського, яку той випустив далекого 1988 року.

У цій брошурі В. Єленський насамперед співає дифірамби марксизму-ленінізму: «Не можна не вразитися масштабності та глибині думки Леніна, його геніальності в передбаченні тих жахливих лих, які здатна принести світові низхідна фаза розвитку капіталізму».

А потім він озвучує саме ті ідеї, які лунають із вуст сучасних антисемітів: про злочинність сіонізму та його тісне поєднання із Заходом, який у термінології В. Єленського іменується імперіалізмом.

«Одним із найбільш реакційних і войовничих різновидів буржуазного націоналізму є сіонізм. Нині він являє собою ідеологію, політичну практику, психологію реакційної частини єврейської буржуазії, зрощеної з монополістичною буржуазією Заходу, насамперед США, а також розгалужену систему організацій, що виражає її інтереси».

А втім В. Єленський не міг не знати, що практично всі авторитетні світові тлумачні словники під терміном «сіонізм» розуміють зовсім інше: «політичний рух, метою якого є об'єднання та відродження єврейського народу на його історичній батьківщині – в Ізраїлі та відповідну ідеологічну концепцію». Але про це В. Єленський воліє мовчати, вживаючи термін «сіонізм» в однозначно негативному ключі, як щось само собою зрозуміле. Ось що він пише далі:

«Виникнувши наприкінці XIX століття, сіонізм послідовно і неухильно еволюціонував у напрямі відвертого расизму, використання у своїй ідеології та політиці найбільш реакційних концепцій і методів. З усією очевидністю проявляється антикомуністичний і антирадянський зміст сіонізму, його спрямованість проти сил миру і національно-визвольних рухів».

Єленський скочується до того, що оголошує сіонізм світовим правителем і звинувачує його в расизмі та шовінізмі. Цитата: «Сьогодні міжнародний сіонізм стає координатором дій різних клерикальних центрів і формувань капіталістичних країн, по суті справи очолює їх. Ідеологія і практика клерикально-сіоністського альянсу, особливо в його ізраїльському варіанті <...> стають дедалі агресивнішими, расистськими, а містифікація і релігійна апологія шовінізму і територіальної експансії зростають».

А потім очільник ДЕСС і зовсім ставить під сумнів саме існування єврейської нації. Ось що він пише: «Спроби обґрунтувати існування "всесвітньої єврейської нації", довести, що євреї, які мешкають у різних країнах світу, розмовляють різними мовами тощо, складають єдину, екстериторіальну націю, марні. <...> Вони (євреї, – Ред.) не складають етнічної спільності, а розпадаються на кілька етносів».

Це відвертий антисемітизм, оскільки саме твердження є абсурдним за своєю суттю.

Наприклад, нікому не спаде на думку стверджувати, що українці, які проживають у різних країнах світу, «не складають етнічної спільності». Те саме й щодо інших народів. Але стосовно євреїв стверджувати подібне, у розумінні В. Єленського та антисемітів, можна.

Заявивши тезу про те, що євреї зовсім не один народ, В. Єленський стверджує, що євреїв об'єднує іудейська релігія. Але, по-перше, значна частина євреїв зовсім не релігійна. Це доводить, наприклад, недавня політична криза в Ізраїлі, пов'язана з протистоянням релігійних і світських політичних сил. А по-друге, у самому іудаїзмі дуже багато різних течій і сект: хасиди, кабалісти, ортодокси та багато інших. Якщо В. Єленський цього не знає, то це показує рівень його професіоналізму в релігієзнавстві, а якщо знає, то свідчить про свідому маніпуляцію.

Звісно, навряд чи представники Ірану, Туреччини чи інших ворожих Ізраїлю країн читали праці В. Єленського. Проте схожості їхніх заяв, іноді навіть буквальної, з тим, що пише у своїй брошурці для «атеїстичної бібліотеки студента» В. Єленський, не можна не помітити. Але ще більш показово, що В. Єленський науково обґрунтовує у своїй публікації наративи, які сьогодні просуває В. Путін.

Глава країни-агресора і словами, і справами доводить свою антисемітську позицію. Його висловлювання дали привід В. Зеленському назвати главу РФ «другим королем антисемітизму після Гітлера». Ще більш зухвалі антисемітські заяви дозволяє собі міністр закордонних справ РФ С. Лавров. Зокрема, він договорився до того, що заявив про «єврейське коріння Адольфа Гітлера».

Сам В. Путін стверджує, що в Росії антисемітизму немає і що взагалі це явище сильно перебільшене, що в точності повторює наративи В. Єленського. Ось що пише нинішній очільник ДЕСС: «Загальність антисемітизму – один із найбільш реакційних міфів сіонізму. <...> Уперше покінчити з антисемітизмом змогли більшовики, які взяли владу у свої руки, усунули соціально-економічне коріння національної і релігійної ворожнечі та поставили антисемітизм поза законом».

В. Єленський намагається переконати своїх читачів у тому, що міф про антисемітизм у СРСР роздмухують сіоністи. Цитата: «Сіоністи незмінно серед тих, хто будь-якими засобами готовий чорнити досягнення соціалізму, роздмухувати міф про "радянську військову загрозу", намагається підігрівати націоналістичні настрої, паразитувати на релігійних почуттях».

В. Путін у недавніх заворушеннях у Махачкалі, де розлючений натовп шукав ізраїльтян, звинуватив Захід та Україну, заявивши, що нібито з нашої країни пішла команда дагестанцям захоплювати аеропорт і бити євреїв. За його словами, антисемітські погроми в Дагестані інспіровані «не в останню чергу з території України руками західних спецслужб».

Все точнісінько як в очільника ДЕСС В. Єленського. Цитата: «Арсенал засобів, що використовуються сіоністами для підривних акцій проти нашої країни, важко навіть перерахувати. Тут і гучні пропагандистські кампанії, і засилання напханих лиходійним чтивом емісарів, збирання секретної інформації та фабрикація фальшивок, моління за "пригноблених радянських євреїв" та розбій стосовно радянських громадян за кордоном, радіодиверсії та потужний тиск на адміністрацію Білого Дому».

А ось цитата, яка яскраво показує, що В. Єленський анітрохи не зраджує собі, коли каже, що в Україні немає гонінь на Церкву. У брошурі 1988 р. він стверджував, що в СРСР відсутні гоніння на вірян, притому що кількість фізично знищених за свою віру йде на сотні тисяч, якщо не на мільйони. Цитата: «Брехня про "переслідування" віруючих за соціалізму, про "насильницьке викорінення" релігійних інститутів поширюється дедалі наполегливіше».

В принципі, майже дослівно те, що він сьогодні заявляє про «відсутність переслідувань» УПЦ в Україні.

Загалом, у тому, що брошура В. Єленського «Іудейський клерикалізм і сіонізм» – пропаганда антисемітизму, немає жодних сумнівів, незважаючи на те, що в самій брошурі стверджується, що звинувачення СРСР в антисемітизмі – це сіоністський наратив. Те, що В. Єленський написав цю брошуру в 1988 р., не дивно. Він був відносно молодим радянським атеїстом-релігієзнавцем, хотів зробити кар'єру і писав те, що від нього вимагала ідеологія комуністичної партії.

Дивно інше – як ця людина може обіймати посаду глави держструктури, яка управляє сферою релігії та етнополітики в сучасній демократичній Україні? Якби в нас існувала реальна люстрація, то В. Єленський з його комуністичним, атеїстичним і антисемітським бекграундом залишився б на задвірках історії.

Дивно, як В. Зеленський, який заявив про підтримку Ізраїлю, може тримати на держслужбі людину, яка ще 35 років тому відкрито заявляла всі ті наративи, що сьогодні лунають із вуст лідерів Росії, яка веде війну проти нашої країни, лідерів Ірану, який постачає до РФ дрони, від яких українці страждають буквально щоночі, і так далі.

Може, В. Єленський сьогодні змінив свої погляди? Може, він вже не вважає, що «одним із найбільш реакційних і войовничих різновидів буржуазного націоналізму є сіонізм»? Але якихось заяв від В. Єленського з цього приводу ми не чули.

Видається, що українське суспільство має вимагати від В. Єленського або публічно вибачитися за свій антисемітизм, а заодно – за вихваляння компартії, антицерковну пропаганду, або піти у відставку з державної служби.

У будь-якій європейській країні саме так і вчинили б. Чи вчинять у нас? Загалом, цей випадок з антисемітизмом В. Єленського – це своєрідний тест на готовність України до приєднання до Євросоюзу.

Читайте також