Про Кураєва
Андрій Кураєв. Фото: BBC
І їх можна зрозуміти. О. Андрій – талановитий, ерудований місіонер, письменник і проповідник, який привів до Церкви безліч людей.
Але ми живемо в світі, де людина під впливом зовнішніх і внутрішніх обставин постійно змінюється. Нинішній Андрій Кураєв говорить зовсім не ті слова, завдяки яким тисячі людей свого часу приходили до Церкви. Залишився талант, залишилася ерудиція. У словах нинішнього Кураєва є викриття, є сарказм, є навіть знущання над тими, хто нижчий за нього по ерудиції. Але немає головного – любові.
Давайте задамо собі просте запитання – зміг би нинішній Андрій Кураєв привести до Христа стільки людей, скільки привів о. Андрій 90-х? Навряд.
Можна критикувати архієреїв Церкви, можна викривати їх недоліки. Але не можна в запалі боротьби йти проти Церкви. І дуже показово, що зараз Мережа вирує захисниками Кураєва з числа відвертих ворогів Церкви. Чи захищають вони о. Андрія тому, що він написав свого часу чудові книги про християнство? Ні. Для них важливо, що він – критик РПЦ і її священноначалія.
І ще. Вже є реакція самого Кураєва. Він пише, що Патріарх Кирил і церковний суд очікували від нього покаяння «на колінах», проте сам він у виборі між дияконським служінням у Церкві і «праві говорити за своїми переконаннями» вибрав друге.
І ось ці слова про «чекають, щоб ми приповзли на колінах і не дочекаються» ми в Україні чули безліч разів від розкольників. І чули від них свої варіанти оповідань про «право на переконання». Нескладно помітити, що і о. Андрій, і українські розкольники маніпулюють – Церква не чекає від них «приниження на колінах». Церква чекає покаяння. І в обох випадках цьому заважає гордість.
Чи зможе це усвідомити о. Андрій?
Читайте також
Якою буде «духовна незалежність» завтра
Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.
Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?
Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.
Єзуїти, вони і в Україні єзуїти
Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.
Як заборону Церкви перетворити на її «захист»
Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».
Не будь як віцепрем'єр
Після заборони УПЦ віце-прем'єр Ірина Верещук заявила, що слід припинити «вплив ворожої російської церкви» (це типу, УПЦ) на українців не лише в Україні, а й за її межами.