Коли влада стурбована чужою ненавистю, а свою не помічає
Президент Володимир Зеленський. Фото: president.gov.ua
За його словами, це типовий для РФ приклад «культури ненависті до інших народів, яку пропагує державне телебачення, експерти та влада».
«Для російських пропагандистів на офіційному телебаченні риторика ненависті є звичайною справою», – вважає Зеленський.
І ми в жодному разі не ставимо під сумнів слова Президента України. Ось тільки є одне але. Якщо в них «РФ» замінити на «Україну», а «інші народи» – на «вірян УПЦ», то вони немов сказані про нас.
Судіть самі, як це могло б виглядати: «Вирази "фсбшна церква", "колаборанти", "москалі", образи та хейтинг вірян УПЦ – це типовий приклад культури ненависті до православних, яку пропагує державне телебачення, експерти та влада. Для наших пропагандистів на офіційному телебаченні риторика ненависті є звичайною справою».
А особливо доречною в цьому зв'язку виглядає остання фраза Зеленського, присвячена подіям у Махачкалі: «Ненависть – це те, що спонукає до агресії та терору. Ми повинні працювати разом, щоб протистояти ненависті».
І в контексті подій навколо УПЦ ці слова звучать особливо актуально.
Читайте також
«Наочна різниця між ПЦУ і УПЦ»
Один із наймедіаактивних кліриків ПЦУ Роман Грищук опублікував у Фейсбуці статус із заголовком «Наочна різниця між ПЦУ і УПЦ».
Якою буде «духовна незалежність» завтра
Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.
Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?
Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.
Єзуїти, вони і в Україні єзуїти
Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.
Як заборону Церкви перетворити на її «захист»
Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».