Чи сходила на Думенка благодать Святого Духа?
Епіфаній Думенко. Фото: РБК - Україна
«Хіротонію» Сергія Думенка провів у 2009 році Філарет, який до того часу був не тільки позбавлений усіх ступенів священства, але і перебував під анафемою.
Дозволимо собі нагадати, що з цього приводу писав патріарх Варфоломій Руській Церкві.
26 серпня 1992 року: «З приводу проблеми, яка призвела до усунення пана Філарета, ми бажаємо братськи повідомити Вашій любові, що наша Свята Велика Христова Церква, визнаючи з цього питання повноту виключної компетенції Вашої Найсвятішої Руської Церкви, приймає синодально рішення про вищесказане».
7 квітня 1997 року про анафематствування Філарета зазначено: «Отримавши повідомлення про згадане рішення, ми повідомили про нього ієрархії нашого Вселенського Престолу і просили її надалі ніякого церковного спілкування із зазначеними особами не мати».
Тобто, в 2009 році, коли пройшла «хіротонія» Сергія Думенка, Фанар був згоден з усіма рішеннями РПЦ і вважав Філарета, який висвячував Епіфанія, звичайним мирянином. Відповідно, всі філаретівські «хіротонії» – фальшивими. А в 2018 патріарх Варфоломій просто «передумав».
Питання в іншом: чи можна вважати таке «передумування» підставою для того, щоб стверджувати, що в 2009 на Думенка «зійшла благодать Святого Духа»?
Читайте також
«Наочна різниця між ПЦУ і УПЦ»
Один із наймедіаактивних кліриків ПЦУ Роман Грищук опублікував у Фейсбуці статус із заголовком «Наочна різниця між ПЦУ і УПЦ».
Якою буде «духовна незалежність» завтра
Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.
Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?
Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.
Єзуїти, вони і в Україні єзуїти
Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.
Як заборону Церкви перетворити на її «захист»
Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».