Чи потрібен Всеправославний собор?
«Проблема не може бути вирішена синодальними рішеннями Помісних Церков, щодо визнання або невизнання канонічного статусу єпископа-розкольника (Думенка - Ред.), а вирішується скликанням Всеправославного Собору», – президент Всекіпрської асоціації грецьких богословів Георгій Кіріаку.
Деякий час назад це можна було тільки вітати. Власне, 26 лютого 2020 р спроба скликати такий собор мала місце в Аммані.
Однак зараз скликання Всеправославного собору для вирішення питання «автокефалії» ПЦУ несе в собі певні ризики. Справа в тому, що за останні роки Константинопольський патріархат зробивши відверто антиканонічні дії по визнанню українських розкольників, не тільки не визнав своєї помилки, але і продемонстрував настирливу наполегливість в нав'язуванні всім своєї позиції. Тому Всеправославний собор повинен на перше місце поставити не питання про «автокефалію» ПЦУ, а питання про відповідальність патріарха Варфоломія перед всією повнотою Православ'я за учинення розколу і співслужіння з особами, які не мають духовного сану. Інакше це буде угодовством з Фанаром.
Насторожує також і те, що останнім часом стало модним ставити на перше місце не вірність Істині, заповідям Євангелія, канонічним правилам Церкви, а якусь абстрактну «єдність», заради досягнення якої допускаються різні компроміси, неприпустимі з точки зору віровчення і канонів Церкви.
Якщо цього всього майбутнього Собору вдасться уникнути, тоді відповідь однозначна – Всеправославний собор потрібен.
Читайте також
«Наочна різниця між ПЦУ і УПЦ»
Один із наймедіаактивних кліриків ПЦУ Роман Грищук опублікував у Фейсбуці статус із заголовком «Наочна різниця між ПЦУ і УПЦ».
Якою буде «духовна незалежність» завтра
Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.
Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?
Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.
Єзуїти, вони і в Україні єзуїти
Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.
Як заборону Церкви перетворити на її «захист»
Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».