Смерть сина священника
Свічка за упокій. Фото: УНН
Але на смерті Олександра Маргіти слід зупинитися докладніше. Справа в тому, що його батько – священник Ігор Маргіта, став однією з перших жертв захоплення храму, коли це ще не було «мейнстримом». Його храм у Грибовиці у 2015 році відібрав Київський патріархат.
За напрацьованим там сценарієм проходили і проходять сотні захоплень і зараз: фейкові збори з «переходу», перереєстрація, вигнання з храму, а потім із сім'єю – і зі священничого дому. З сім'єю – це означає і з Олександром, який сьогодні загинув воїном-героєм. Тоді він був підлітком, і разом із батьком слухав на свою адресу образи. Як і батько, він був для активістів «фсбшником», «москалем», «московитом» та інше.
Ось такий когнітивний дисонанс: син вигнаного зі свого будинку москаля віддав своє життя за свободу України. Віддав, у тому числі, і за тих, хто 8 років тому цькував і переслідував його родину.
Чи стане сьогодні соромно цим людям?
Читайте також
Церква та влада: чим Україна відрізняється від СРСР
1 листопада у Спасо-Преображенському соборі Чернігова, з якого нещодавно влада вигнала громаду УПЦ, влаштували кінопоказ документального фільму про історію краю.
Чи спроможний патріарх Варфоломій контролювати ПЦУ?
Його «пташенята» відчули смак крові, розправили крила і виросли у потужних стерв'ятників.
Даєш заборону МСЕК!
Лицемірство української влади зайвий раз доводить, що вони борються зовсім не з «агентами ФСБ у рясах», і не з впливом «руського миру», а саме з Христовою Церквою.
Мирний перехід, кажете?
Сьогоднішній штурм кафедрального собору в Черкасах наочно показав, що являють собою «мирні переходи» храмів у ПЦУ.
«Наочна різниця між ПЦУ і УПЦ»
Один із наймедіаактивних кліриків ПЦУ Роман Грищук опублікував у Фейсбуці статус із заголовком «Наочна різниця між ПЦУ і УПЦ».