Чи страшні часи Порошенка?
Петро Порошенко і Епіфаній Думенко. Фото: Gazeta.ua
Нагадаємо, хто вже забув, що та ситуація характеризувалася брехливими звинуваченнями з боку вищої влади, викликами єпископів і духовенства на допити в прокуратуру і співбесіди в СБУ, незаконними переходами громад в ПЦУ, захопленнями храмів, погрозами відібрати Лаври і так далі. З однією головною вимогою – влитися в ПЦУ і стати елементом державного апарату, опорою української державності.
Можливо, часи П. Порошенка дійсно повторяться. Але думається, що це далеко не страшно. Страшно буде якщо навпаки, в УПЦ увіллється вся ця СКУ/ПЦУ з усіма Епіфаніями, Зорями та іншими служителями національної ідеї, і носіями сумнівної людської моралі. Повернеться Драбинко, що довгі роки бентежив віруючих і невіруючих своєю поведінкою. Повернеться Георгій Коваленко, який пафосно заявляв, що в Церкві він не знайшов правди. Здається, у своєму СКУ/ПЦУ їм живеться комфортніше.
І так, ми безумовно будемо дуже раді їх вітати, якщо вони повернуться зміненими, повернуться з покаянням. Не тому, що вважаємо себе вище цих людей, а тому що інакше в Церкву повернутися не можна, тому що слово «покаяння» буквально означає «зміна думок».
Читайте також
«Наочна різниця між ПЦУ і УПЦ»
Один із наймедіаактивних кліриків ПЦУ Роман Грищук опублікував у Фейсбуці статус із заголовком «Наочна різниця між ПЦУ і УПЦ».
Якою буде «духовна незалежність» завтра
Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.
Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?
Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.
Єзуїти, вони і в Україні єзуїти
Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.
Як заборону Церкви перетворити на її «захист»
Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».