Визнання ПЦУ і Кіпрська Церква: історія однієї зради

Архієпископ Хризостом раніше боровся з розколом, тепер його підтримує. Фото: СПЖ

24 жовтня православний світ сколихнула новина про поминання Сергія (Епіфанія) Думенка предстоятелем Кіпрської Церкви архієпископом Хризостомом. На літургії в монастирі Хрісороятісса під час хіротонії нового єпископа Арсиноі, Хризостом згадав на вході ім'я Думенка в числі Предстоятелів Помісних Церков.

Ця подія викликала бурхливу радість у ПЦУ і обурення в самій Кіпрській Церкві. Практично відразу ж стали відомі скандальні подробиці вчинку архієпископа.

По-перше, він це зробив таємно, нікого не повідомивши. Митрополит Лимассольский Афанасій, який брав участь в цій літургії, був шокований, і після поминання покинув храм до закінчення богослужіння.

По-друге, архієпископ Хризостом згадав Епіфанія потай від Священного Синоду, засідання якого відбулося буквально напередодні, 23 жовтня.

По-третє, питання про визнання ПЦУ Хризостом піднімав на попередньому засіданні Синоду 9 вересня, але тоді майже всі архієреї висловилися проти, і архієпископ пообіцяв, що не буде поминати Епіфанія Думенка, раз Священний Синод має іншу думку.

По-четверте, багато архієреїв відкрито називають Епіфанія і членів ПЦУ розкольниками, що не мають відношення до Церкви.

По-п'яте, настоятель не мав права одноосібно визнавати ПЦУ, оскільки відповідно до Статуту Кіпрської Церкви, подібні рішення приймаються виключно соборно, рішенням Священного Синоду.

Після поминання Думенка четверо найавторитетніших архієреїв Кіпру звернулися до Хризостома із закликом відкликати одностороннє визнання ПЦУ, оскільки воно, цитуємо, «є кричуще порушення синодального, соборного та демократичного устрою нашої Православної Церкви».

Сам архієпископ Хризостом заявив, що визнання ним ПЦУ «послужить Православ'ю і Кіпрській церкві». Але давайте подивимося, в чому архієпископ бачив служіння Православ'ю ще зовсім недавно.

Шлях еволюції архієпископа Хризостома: від засудження розколу до його підтримки

Відразу після отримання Томосу в січні 2019 архієпископ Хризостом публічно спростував слова українського МЗС про свою нібито підтримку ПЦУ, заявивши, що йому зробили пропозицію прийняти на Кіпрі Епіфанія Думенка, проте він цю пропозицію відкинув, підкресливши, що ні згадувати його за Божественною літургією та поминати не буде.

Епіфанія за Божественною літургією не згадував і згадувати не буду.

Архієпископ Хризостом, січень 2019

18 лютого 2019 року під головуванням архієпископа Хризостома відбулося засідання Синоду Кіпрської Церкви. У комюніке Синоду, зокрема, йдеться про те, що кіпріоти не вважають членів ПЦУ священиками та архієреями:

«Досвід всієї Православної Церкви дає нам підстави сумніватися в можливості узаконення «заднім числом» тих хіротоній, які були здійснені забороненими, відлученими їх і підданими анафемі єпископами. Заборона, відлучення і анафему окремих осіб, які стали ініціаторами української кризи, визнали всі православні». Іншими словами, архієпископ Хризостом, який підписав цю заяву, не рахував Епіфанія Думенка архієреєм.

У квітні 2019 архієпископ Хризостом зустрівся з главами Олександрійської, Антіохійської та Єрусалимської Церков і взяв на себе функції посередника за рішенням «української проблеми» в Православ'ї. У комюніке після зустрічі було сказано, що предстоятелі закликали сторони в Україні працювати над «захистом віруючих, а також священних храмів і монастирів від захоплень і будь-яких насильницьких дій». Нагадаємо, в той час розкольники вже захопили сотні храмів УПЦ, і ієрархи про це знали.

У травні 2019 архієпископ Хризостом обговорив українську проблему з предстоятелями Сербської, Болгарської і Елладської Церков. Після них він заявив, що якщо зайняти сторону РПЦ або Фанару, то «з математичною точністю в Православ'ї буде розкол».

Але вже у вересні 2019 з'ясувалося, що патріарху Варфоломію всі ці зустрічі не подобаються. Відразу ж стала мінятися і риторика архієпископа Хризостома. Він заявив наступне: «Як Церква Кіпру, ми не стверджуємо, що визнаємо ПЦУ, але і не говоримо, що не визнаємо. Ми хочемо мати добрі стосунки з усіма».

Як тільки з'ясувалося, що главі Фанару не подобається посередницькі зусилля предстоятеля Кіпрської Церкви, риторика архієпископа відразу стала змінюватися.

А вже в грудня 2019 архієпископ Хризостом раптом втратив колишній нейтралітет і заявив, що засуджує позицію предстоятеля РПЦ. На думку Хризостома саме патріарх Кирил, а не глава Фанару хоче бути першим у Православ'ї: «Я йому сказав, що першим йому не бути:" Сімнадцять минулих століть закріпили перше місце в православному світі за Константинополем. Все, крапка. Не обманюйся. Зрозумій це"».

Незабаром Хризостом проігнорував запрошення патріарха Феофіла на зустріч предстоятелів і ієрархів Церков в Аммані, присвячену українській проблемі, за що отримав цінну ручку, а також особисту подяку від глави Фанару.

А вже в березні 2020 року кіпрський предстоятель взяв участь в засіданні Синоду Константинопольської Церкви і заявив, що для нього визнати Епіфанія – «не проблема». Того самого Епіфанія, якого Синод Кіпру в лютому 2019 го, по суті, прямим текстом назвав мирянином. Ось така еволюція поглядів архієпископа Хризостома.

Наслідки вчинку архієпископа

І ось тепер він пішов проти соборності і Синодальної Кіпрської Церкви і, нікого не попередивши, одноосібно визнав Епіфанія. Більш того, виявилося, що ще два місяці тому він написав листа голові Фанару про визнання ПЦУ, але не наважувався його опублікувати. Зараз він зважився. Які наслідки такого визнання?

Наслідок перший – торжество папства глави Фанару. Про це, коментуючи поминання Думенка, прямим текстом заявив глава архієпископії Фанару в США Елпідофор: «Вселенський Патріархат продовжує управління Церквою».

Наслідок другий – посилення розколу в світовому Православ'ї, про який заявили чотири кіпрських архієрея у своєму терміновому зверненні.

Наслідок третій – фактичний поділ і загроза розколу всередині самої Кіпрської Церкви. Про це прямо заявив митрополит Никифор Кікській, який стверджує, що Думенко – розкольник, а хто допускає до Євхаристії відлучених, сам відлучає себе від Євхаристійного спілкування.

Можна сміливо говорити, що вчинок архієпископа Хризостома, так само, як і визнання ПЦУ Елладською та Олександрійською Церквами – виключно політичний, а не церковний акт. І це легко підтверджується фактами.

У комюніке Кіпрської Церкви 2019 року по українському питанню говорилося, що мета Томосу, яку Фанар декларував як досягнення єдності православ'я України, що не досягнута, єдності немає. Зараз, через майже два роки абсолютно зрозуміло, що ні про яку єдність в Україні мова не йде. І архієпископ Хризостом це прекрасно знає.

В іншому пункті комюніке було сказано, що Фанар повинен знайти спосіб заспокоїти віруючих з приводу дійсності хіротоній членів ПЦУ. Чи був знайдений такий спосіб? Ні. Чи знає про це архієпископ Хризостом? Безумовно!

***

Христос чітко нам сказав: «Дерево пізнається по плоду» (Мф. 12:33). Які плоди вчинку архієпископа? Посилення єретичного папства Фанару в Православ'ї і посилення розколу.

Чи є у всьому цьому привід для радості? Для Сергія Думенка, Зорі, та інших – безумовно є – вони тепер будуть мати більше аргументів для захоплень храмів УПЦ. Є привід радіти у Фанару – там зайвий раз довели своє вміння досягати результату будь-якою ціною. Але чи повинна радіти Церква, розкол якої стає все глибше?

Читайте також