Заповіді блаженств як одкровення Бога про Самого Себе

«Заповіді блаженств», фрагмент ікони. Фото: з відкритих джерел

У 18-ту неділю по П'ятидесятниці крім рядового євангельського читання в храмах читають також Заповіді блаженств в честь преподобних, пам'ять яких ми звершуємо цього дня. Крім того, ми чуємо їх щоразу під час Божественної літургії перед входом священнослужителя з Євангелієм. Звернемо сьогодні погляд на ці рядки Святого Письма.

Заповіді блаженств – не тільки те, що дано людям у вигляді обіцянок. Це ще й одкровення Бога про Самого Себе. Але усвідомити це можна лише перебуваючи на рівні святості, коли невимовний і неймовірний Бог відкривається в твоєму власному серці. Син Божий, який несе Своє слово у світ, виливає на кожного з нас безперервну смиренну мудрість благодаті. Він, як добрий пастир, веде за Собою душі, які прагнуть до досконалості в Істині. У те Царство, яке знаходиться за межами всяких уявлень, понять і визначень.

Євангельське одкровення – це перш за все вчення про досконалість людського духу у Христі. Заповіді блаженств – це відкриття Богом Своєї Божественної природи людини і введення її в життя вічне. Христос почав вчити про Своє Царство з блаженств, тому що свобода в Дусі Святому – це і є головне блаженство людини й у цьому житті, і в майбутньому. Все, що позбавляє нас цієї свободи, стає рабством.

Блаженні вбогі духом, бо їхнє є Царство Небесне

З цих слів починається перелік блаженств, що проголошує Христос. Про які злидні йде мова? Жебрак – той, хто не має нічого. Найбільші стяжання є в нашій голові. Це в ній ми маємо, або принаймні думаємо, що маємо. Це там ми перебираємо свої багатства, рахуємо скарби, гладимо і цілуємо те, що, як нам здається, наша власність. Це не тільки земні речі і придбання. Ні, це і наші досягнення, і заслуги, і чесноти, і все, що ми пов'язуємо з нашим «Я», що ми називаємо словом «моє».

Христос називає блаженними тих, хто не має в голові ніяких прихильностей не тільки до речей, але і до самого себе. Убогість духовна – це відсутність навіть у думках прихильностей до чогось земного. Тому що Царство Боже – це і є свобода від усього земного. Саме ця свобода буде нам втішною на порозі смерті, а не наші близькі та друзі. Тому поки ми перебуваємо в земній мандрівці, практика відмови від усіх земних благ – необхідна умова духовного життя.

Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені

У житті величезна кількість приводів для пролиття сліз. Весь шлях людини на землі усіяний її сльозами. Ми плачемо з різного приводу, тому наші сльози мають різний смак. Є сльози кислі, солоні й солодкі. Солодкі у тих, хто сумує про свої гріхи, плаче про невігластво свого розуму, загрузлого в помислах. Такі люди знаходять у своєму плачі допомогу Божу і благодать, позбавляються від усякого зла і втішаються великим блаженством духовної свободи у Христі. Тому що тільки в Ньому немає ніяких змін.

Блаженні лагідні, бо вони успадковують землю

Лагідний – той, хто беззлобний. Але вище за нього той, хто сподобився беззлобства в Дусі Святому, хто переміг всяке зло у вигляді пристрастей і думок в самому собі, хто, відкинувши свій розум, живе в благодаті. Той успадковує чисту землю свого лагідного серця, в якому знаходить Христа, передає йому Своє Царство Вічної Істини. Добрі справи і молитва приводять нас до Христа, тому слід щосили запасатися ними в духовній практиці.

Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони наситяться

Ласий і спраглий – той, хто прагне до досягнення шуканого. Від мирських страв і напоїв залишається лише купа бруду. Але той, хто цілком спрямований на досягнення Божественної Істини, хто залишив земне розсудливе мислення і всякі помисли, знаходить її у всій повноті і насичується досконалістю без початкової і невиліковної правди, яка є хліб життя, що зійшов з Небес.

Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть

Милостивий – той, хто ставить благополуччя ближнього вище за власне благополуччя. Це жертовна милість. Той же, хто самовіддано жертвує заради Бога усіма прихильностями і віддає Йому свій єдиний скарб – любляче серце, а ближньому – своє дорогоцінне життя, миттєво з'єднується з Богом.

Людина, що здобула таке милостиве серце, жертвує всім, навіть своїм життям, заради ближнього. Бажаючи усім спасіння, вона являє собою вищу милість і знаходить досконале помилування у Господа. Милостивий дружить із Господом і знаходить життя вічне.

Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.

Чистий – значить непорочний, який не має жодних смертних гріхів. Це непорочність зовнішня. Але той, хто зовсім непорочний серцем від усього тлінного, від похотей плоті і чистий розумом від земних уявлень, поганих помислів, в благоговійній чистій молитві безпосередньо бачить Бога, як Він є. Така людина з'єднується з Ним досконалим єднанням і знаходить багатство істинне, духовне, нетлінне – досконалу богоподібність, до якої призводить уважна молитва.

Блаженні миротворці, бо вони будуть наречені синами Божими

Миротворець – той, хто в самому собі творить мир і показує його ближнім. Це мир душі – початковий, попередній. Але той, хто здобував у своєму серці вищий духовний мир – невечірній день істини, непідвладний нічому земному, знаходить в собі Царство Боже, служить Ним людям і стає сином Божим, здобуваючи владу над своїм розумом.

Блаженні вигнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне

Вигнані за правду значить переслідувані на землі. Вони заслуговують всебічної поваги. Але той, кого не тільки світ, але і світ злобних духів піднебесних переслідує за істину, воістину блажений. Царство Небесне – це Царство Істини, до якого відчуває ненависть всяке земне царство, і тим більше диявольське.

Тому ознака істини, яку світ земний і демонічний не можуть ні вмістити, ні прийняти, – гоніння на носіїв Божественної правди. Хто стоїть в істині і володіє мудрістю духовного міркування, той непідвладний нічому земному і неприступний нічому демонічному і тому цілком блаженний у Христі, Який є істина.

Блаженні ви, коли будуть ганьбити вас і гнати, і всіляко неправедно злословити за Мене

Стійко терпіти наруги – велике достоїнство людини. Терпіти всілякі гоніння – досконала мужність людського духу. Залишатися абсолютно незворушним у важкому випробуванні душі, лихослів'ї є перемога людської стійкості над цим світом і демонічним.

Лихослів'я – це спроба сатани зганьбити вас. Тому всі гідні, терплячі і незворушні душі блаженні у Христі, що потерпів заради порятунку всіх людей паплюження, лихослів'я, гоніння і навіть жорстоку смерть на хресті. «Якщо ми бажаємо, щоб нас проголосили переможцями і увінчали, то принесемо в жертву самих себе» (преподобний Ісидор Пелусіот).

Читайте також

Бідний Лазар: найкращий засіб порятунку від пекла

Недільна проповідь.

Що не досказно у притчі про сіяча

Недільна проповідь.

«У гоніннях ми складаємо іспит нашої віри Христу»

Про мужність гнаного духовенства Черкаської єпархії. Розповідь про долю захопленого храму в містечку Драбові.

Про анафему взагалі та анафему меру Черкас зокрема

Митрополит Черкаський Феодосій проголосив відлучення мера Черкас від Церкви. Очевидно, це не останній такий випадок. Що таке анафема?

Безмозкі люди ближче до Бога, ніж безсердечні

Дух, який живе в нас, завжди тихий і мирний, а егоїзм метушливий, боягузливий і неспокійний. Коли ми знайдемо самі себе, то разом із собою знайдемо Бога.

Зона – це світ померлого Бога

Недільна проповідь.