Суд над Єфремовим: як гріх відправив людину в тюрму

По суті, суд над Єфремовим – це суд над кожним, хто випиває. Над кожним, хто тільки шукає приводу для того, щоб взяти в руки склянку. Фото: СПЖ

Аварія

8 червня 2020 року актор Михайло Єфремов, керуючи автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, виїхав на зустрічну смугу і врізався в легковий фургон. В результаті аварії водій фургона, 57-річний Сергій Захаров, загинув. 8 вересня суд засудив Єфремова до 8 років позбавлення волі в колонії загального режиму.

Ось так безславно та бездарно людина може пропалити своє життя. Чому ж так сталося? І які висновки з цього випадку повинен зробити кожен із нас?

Михайлу Єфремову – 56 років. 44 з них він знімається в кіно. Його ролі в таких фільмах як «Коли я стану велетнем», «Шантажист», «Все навпаки» та інших, принесли акторові всесоюзну славу, всенародну шану і повагу. Пізніше Єфремов став брати досить активну участь у суспільних процесах, що відбувалися в Росії і вважався лібералом і вільнодумною людиною. До його думки прислухалися, його цитували, поважали... І раптом – аварія і смерть (по суті – вбивство, хоч і не навмисне) людини.

Проблеми з алкоголем

Сам Єфремов спочатку визнав свою провину і записав пронизливе відеозвернення, в якому стверджував, що визнає свою провину і не збирається використовувати свої зв'язки для того, щоб піти від відповідальності. «Всі все бачили» – це його слова. Але потім, вже під час слідства, актор відмовився від попередніх свідчень, почав говорити, що він нічого не пам'ятає, і що можливо, його в машину «підкинули». Знайшлися «свідки», які стверджували, що весь інцидент – інсценування. Дивно, але саме таку лінію захисту обрали й адвокати підозрюваного.

У свою чергу, під час слідства й суду Єфремов поводив себе досить зухвало, грубо відповідав на запитання слідства і адвокатів потерпілої сторони, а врешті заявив, що вся його вина – це алкоголізм, а от брати на себе «відповідальність за Жовтневу революцію» він не збирається. Але проблема в тому, що звинувачували його в революції, а у вбивстві...

Що стосується алкоголізму, то тут проблеми Єфремова – не новина. Так, ще зовсім недавно, в 2018 році, в ході вистави «Не ставай чужим» у Самарському театрі опери та балету Єфремов говорив невиразно і, на думку глядачів, був п'яний. У відповідь на звинувачення, артист зупинив спектакль і вступив у суперечку з публікою, використовуючи нецензурну лексику. 3 серпня 2019 року п'яний Єфремов «розганяв» ОМОН у центрі Москви, а в 2016 році – влаштував п'яний дебош у Сочі. І таких випадків дуже багато. Не всі вони потрапили на відео, не всі були викладені в мережу, але навіть з того, що є при швидкому пошуку в інтернеті, ясно – Єфремов пив, пив часто й сильно. І ось на цьому, як нам здається, потрібно зупинитися детальніше.

«Русі є весело пити»?

У християнстві ставлення до вина досить терпиме. В Кані Галілейській Христос під час весільного бенкету перетворює воду на вино, вино використовується на Тайній Вечері і Євхаристії, а апостол Павло радить своєму учневі Тимофію – «надалі пий не одну воду, а вживай трохи вина, заради шлунка твого та частих твоїх недуг» (1Тим. 5, 28).

Однак, погодьтеся, що літургійне вживання вина, як і використання його з нагоди свята або в медичних цілях, нічого спільного з алкоголізмом не має і мати не повинно. Алкоголізм – це пристрасть, хвороба, яка цілком і повністю губить не тільки особистість людини, але і її життя.

Разом з тим, чомусь вважається, що православному християнину, просто так, без особливої причини, випити не гріх. З літопису «Повість временних літ» ми дізнаємося, як великий київський князь Володимир Святославович, вибираючи віру, відмовився від прийняття мусульманства багато в чому через заборону на вживання вина. А за словами князя (або літописця, що вклав ці слова в його уста), «Русі є весело пити, не можемо без того бути». І ось це «не можемо» призводить, зрештою, до серйозних проблем.

Алкоголізм в Україні

У нас, в Україні, міцно утвердився стереотип, що найбільше в світі п'ють в сусідній державі – Росії. Але згідно з останніми даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, саме Україна займає перше місце в Європі за рівнем дитячого алкоголізму. Крім того, понад 86% з опитаних респондентів у віковій категорії від 15 до 17 років вже вживали алкоголь, і лише 14% або не вживали, або вагалися з відповіддю. При цьому, в інших країнах кількість підлітків, які вживають алкоголь становить всього 27%. Виходить, що в нашій країні майже в три рази більше питущих серед молоді, ніж в усьому іншому світі. Пити у нас починають років з 13 і, трапляється, до 25-27 років вже поповнюють ряди хронічних алкоголіків.

Всього, в середньому, один п'яний українець, незалежно від віку, вживає 15 літрів чистого алкоголю на рік. Це дуже багато. Тому що згідно з міжнародними дослідженнями, 8 літрів чистого спирту на людину – це граничне значення. Перевищення цієї величини говорить про серйозні соціальні проблеми в державі. В Україні 1,7 млн алкозалежних. Ось і виходить, що наша країна майже щороку втрачає близько 200 000 чоловік, померлих через хвороби, внаслідок вживання алкоголю. Він вражає всі, без винятку, системи організму. Більше того, медики стверджують, що патологічні зміни наступають навіть при прийомі невеликих доз алкоголю.

Алкоголь – це отрута

Алкоголь ще з 1975 року офіційно визнаний ВООЗ наркотиком, що шкодить здоров'ю людей.

Етанол (спирт) визнаний наркотиком синтетичного походження, здатним викликати злоякісні пухлини. Але, незважаючи на всі ці офіційні визнання і докази, алкоголь і понині не продається у відділі побутової хімії з позначкою «небезпечно для здоров'я», а на прилавках магазинів, і досі вважається продуктом харчування...

Однак, проблеми зі здоров'ям – це ще далеко не всі проблеми від алкоголю.

Алкоголіки шкодять не тільки собі. Дуже багато злочинів вчиняються у п'яному угарі. Чоловік, який на «тверезу голову» мухи не образить, після випитих умовних «стограмів» перетворюється на злого, агресивного злочинця, здатного на найстрашніші злочини. Крадіжки, вбивства, бійки та й просто образи – все це часто стає супровідними елементами життя питущої людини.

Навіть самогубства частіше скоюються особами, які перебувають у стані алкогольного сп'яніння. А що вже говорити про зруйновані родини, покинутих дітей, покалічені долі?

Ставлення Біблії й отців Церкви до вина

Саме тому й Святе Письмо, і святі отці так наполегливо викривають шкоду пияцтва. У Притчах Соломонових читаємо: «В кого ой, в кого ай, в кого сварки, в кого клопіт, в кого рани даремні, в кого очі червоні? У тих, хто запізнюється над вином, у тих, хто приходить попробувати вина змішаного. Не дивись на вино, як воно рум'яніє, як виблискує в келіху й рівненько ллється, кінець його буде кусати, як гад, і вжалить, немов та гадюка, пантруватимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говоритиме дурощі... І ти будеш, як той, хто лежить у середині моря, й як той, хто лежить на щогловім верху. І скажеш: Побили мене, та мені не боліло, мене штурхали, я ж не почув, коли я прокинусь, шукатиму далі того ж...» (Притч. 23, 29-35). Господь в Євангелії сказав Своїм учням: «Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерством та п'янством» (Лук. 21, 34), а апостол Павло попереджає, що впиватися вином не можна, тому що «в ньому є блуд» (Еф. 5, 18).

Крім того, проти пристрасті пияцтва виступали і святі отці. Преподобний Єфрем Сирин, звертаючись до молодих людей, каже: «У будь-який час бійся вина, юний; тому що вино ніколи не щадить тіла, запалює в ньому вогонь худого побажання».

За Василем Великим, «пияцтво – початок безбожництва, бо воно затьмарює розум, яким звичайно найбільш пізнається Бог». У Стародавньому Патерику описаний випадок, коли одному старцю піднесли склянку вина. Відмовившись від нього, він сказав: «Візьміть від мене цю смерть». Святитель Іоанн Златоуст говорить, що «диявол нічого так не любить, як розкіш і пияцтво, оскільки ніхто так не виконує його злої волі, як п'яниця».

Підтвердження його слів ми можемо знайти в «Квітнику духовному», в якому описується наступний випадок.

«Одного разу біс сказав єгипетському пустинножителю:

– Зроби один з гріхів: вбивство, блуд або пияцтво, і після цього я не буду вже спокушати тебе.

Пустельник подумав:

– Вбивство страшно і за земним, і небесним законом; блуд – соромно губити чистоту і торкатися скверни; набратися один раз – невеликий гріх, протрезвію. Піду нап'юся і буду жити спокійно.

Взявши рукоділля, пішов у місто, продав все і напився. За дією сатани трапилося йому розмовляти з перелюбною жінкою. Він впав у гріх з нею, але прийшов її чоловік і почав бити прибульця. Пустельник почав з ним битися і, здолавши, вбив чоловіка.

Таким чином, він зробив всі три гріхи; яких гріхів він боявся і гребував тверезий, сміливо скоїв п'яний і через те погубив багаторічні труди. Хіба тільки потім істинним покаянням він зміг умилостивити Бога, Котрий повертає упокореним попередні заслуги».

Як бачимо, і Святе Письмо, і святі отці різко негативно ставляться до алкоголізму як пристрасті. Це – не невинне захоплення, без якого «нам не жити», а серйозна проблема, яку можна виправити сповіддю і покаянням.

Висновки

Випадок Михайла Єфремова повинен змусити нас замислитися. Так, чоловік отримав 8 років в'язниці. Для нього, 56-річного, це дуже великий термін. І він його, безперечно, заслужив. Але чи маємо ми право засуджувати його? Не міг би хтось з нас опинитися на його місці? Адже, по суті, суд над Єфремовим – це суд над кожним, хто випиває. Над кожним, хто тільки шукає приводу для того, щоб взяти в руки склянку.

Сьогодні у всьому світі майже 300 мільйонів алкоголіків – 237 мільйонів чоловіків і 46 мільйонів жінок. З них майже півтора мільйона – в Україні. Всі ці люди мають проблеми з батьками, друзями, зі школою і зі здоров'ям. Але найголовніше – з Богом.

Без Христа, без Його спасенної благодаті, впоратися з пристрастю алкоголізму практично неможливо. У боротьбі з цим гріхом християни повинні стати прикладом для інших. Нам вже давно пора зрозуміти, що вино, горілка і пиво – це не ті напої, які повинні характеризувати православних християн.

Ми і так вже випили занадто багато. Чи не час зупинитися?

Читайте також