«Те, що ви прикриваєтеся Христом, ще не означає, що ви Христові»
Храм святого великомученика Димитрія Солунського УПЦ в селі Черняхів Київської області. Фото: spzh.news
У Черняхові одна з віруючих Димитріївського храму, яких рейдери виштовхали за ворота, зі здивуванням звернулася до нового «хазяїна» церкви, що глумливо дивився на вигнаних «москалів»:
«Як ви можете говорити про любов і водночас різати замки, ламати двері? Як ви можете насміхатися над тими, кого вигнали зі свого рідного храму? У якій заповіді це написано?»
І ця жінка, і сам думенківський «священник», і всі ми прекрасно знаємо – у жодній заповіді цього немає й бути не може. А про подібні випадки Христос у Євангелії абсолютно чітко сказав: «Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити. Ото ж бо, по їхніх плодах ви пізнаєте їх» (Мт. 7:18, 20).
Судячи з того, як поводяться в ПЦУ, вони сприймають Євангеліє як нудну казку. Але ж Спаситель сказав про останній день: «І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня».
Парафіянка в Черняхові сказала ще одну фразу: «Те, що ви прикриваєтеся Христом, ще не означає, що ви Христові». Думенківський клірик у відповідь лише посміхнувся. А дуже даремно.
Читайте також
«Наочна різниця між ПЦУ і УПЦ»
Один із наймедіаактивних кліриків ПЦУ Роман Грищук опублікував у Фейсбуці статус із заголовком «Наочна різниця між ПЦУ і УПЦ».
Якою буде «духовна незалежність» завтра
Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.
Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?
Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.
Єзуїти, вони і в Україні єзуїти
Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.
Як заборону Церкви перетворити на її «захист»
Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».