Про спільну літургію та причастя з лютеранами
Представник ПЦУ Ярослав Богодист (ліворуч) і представник лютеран Гамбурга. Фото: Facebook-сторінка Ярослава Богодиста
Мовляв, випадки, коли католицькі священники моляться у вівтарі з Епіфанієм або тернопільським «ієрархом» Нестором, – це винятки, які нічого не означають. Мовляв, загалом ПЦУ палко захищає чистоту православної віри, а спілкування з іншими конфесіями до питань віровчення та богослужінь не має жодного стосунку.
Але ось приклад Гамбурга. Громада ПЦУ святителя Миколая вже кілька місяців проводить спільні «літургії» з місцевими лютеранами та разом із ними ж і причащається. «Священник» ПЦУ Ярослав Богодист «служить» за одним престолом із лютеранським пастором.
Так відбувалося 25 грудня 2022 р. на «європейське Різдво», так само «служили» і на «європейський Великдень» 9 квітня. Богодист написав, що причастя з лютеранами і «духовно-культурний обмін збагачує наші душі, а Господь, який закликає до єднання, неодмінно буде серед нас». Таку ж пцушно-лютеранську «літургію» із спільним причастям анонсував Богодист і на «європейську Трійцю». Тобто така практика триває вже багато місяців. У Епіфанія про неї знають і не мають нічого проти.
І немає сумнівів, що вона продовжуватиметься і розширюватиметься.
Читайте також
«Наочна різниця між ПЦУ і УПЦ»
Один із наймедіаактивних кліриків ПЦУ Роман Грищук опублікував у Фейсбуці статус із заголовком «Наочна різниця між ПЦУ і УПЦ».
Якою буде «духовна незалежність» завтра
Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.
Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?
Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.
Єзуїти, вони і в Україні єзуїти
Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.
Як заборону Церкви перетворити на її «захист»
Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».