Відбирати храм, доки настоятель у ЗСУ: чи є в ПЦУ залишки совісті?

Священник УПЦ Юрій Зарафутдінов. Фото: Facebook

І це при тому, що в громадах УПЦ надають ЗСУ величезну допомогу, а діти священників воюють та гинуть на фронті. Але сьогодні абсурд цієї ситуації досягнув свого апогею.

У Борочичі на Волині члени ПЦУ збирають по селу підписи за «перехід» Іллінського храму УПЦ. Збирають тоді, коли його настоятель воює на передовій.

О. Юрія Зарафутдінова мобілізували до ЗСУ, і він, як сам каже, «не ховався за гаслами та іншими факторами, хоча мав 100% для цього всі можливості», а пішов солдатом на фронт. Там він намагається діяти так, щоб не порушити священницьку присягу, хоча ми розуміємо, наскільки це складно.

І ось це у нас сьогодні не вважається патріотизмом. А патріотизм – це віджати за спиною священника-воїна його храм. Є інформація, що в Іллінській церкві наприкінці травня вже намилився «служити» волинський «митрополит» Михайло Зінкевич. Він має намір подати це як перемогу українців над москалями.

І це тоді, як:

1.  У ПЦУ в селі вже є храм, і він зовсім не переповнений.

2. За перехід громади УПЦ збирає підписи зовсім інша громада – ПЦУ.

О. Юрій звертається до президента, Ради та Єленського із запитаннями: «За яку країну воюють віряни УПЦ, якщо з їхнім правом на віру так чинять? Це така рівноправність? За яку країну вони гинуть? Поки боєць на фронті, оголосити його ворогом?»

Звертається священник і до ПЦУ: «Як воно, коли в усіх проповідях направо й наліво тавруєш вірян УПЦ ворогами, а вони в цей час гинуть на передовій за свою Батьківщину? Не прикривайтеся святим почуттям патріотизму та виняткової любові до Батьківщини, бо це доводиться діями, а не гаслами».

Існує таке відоме всім словосполучення, як «залишки совісті». У цій ситуації воно дуже доречне. Чи є в ПЦУ ці залишки?

Читайте також

Якою буде «духовна незалежність» завтра

Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.

Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?

Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.

Єзуїти, вони і в Україні єзуїти

Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.

Як заборону Церкви перетворити на її «захист»

Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».

Не будь як віцепрем'єр

Після заборони УПЦ віце-прем'єр Ірина Верещук заявила, що слід припинити «вплив ворожої російської церкви» (це типу, УПЦ) на українців не лише в Україні, а й за її межами.

Керівний принцип Шарікова

Є прислів'я про те, що історія завжди повторюється двічі: перший раз як трагедія, другий – як фарс.