Великдень у захопленому соборі Хмельницького: де люди?

Собор у Хмельницькому

Тоді іподиякон із парафіянами силою вивели провокатора, що напав на священнослужителя і зірвав у храмі літургію.

Через два тижні настав Великдень. На фото видно тих із 1300, хто голосував і прийшов на великодню службу. Їх – трохи більше 40-50 чоловік. І це при тому, що Великдень – найбагатолюдніша служба у році, коли до храму приходять навіть ті, хто в інші дні й поріг його не переступлять.

У коментарях під трансляцією каналу ТВ7 десятки коментарів, де люди дивуються – а де ж усі «хто переводив» собор? Де ті, що та прагнули «української церкви»?

«Гей, люди, де ви?», «Віряни де?», «А куди поділися люди?», «Храм просто переповнений)))) Більше тисячі проголосували за перехід? Де хоча б десята частина цих голосувальників?», «Не завезли ще людей», «Людно», «Вони здатні лише забирати храми, а там уже як буде», «А де ваші вірні?», «Людей немає».

Зазвичай наприкінці треба писати якусь мораль. Але тут, здається, і так все очевидно.

Читайте також

Якою буде «духовна незалежність» завтра

Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.

Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?

Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.

Єзуїти, вони і в Україні єзуїти

Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.

Як заборону Церкви перетворити на її «захист»

Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».

Не будь як віцепрем'єр

Після заборони УПЦ віце-прем'єр Ірина Верещук заявила, що слід припинити «вплив ворожої російської церкви» (це типу, УПЦ) на українців не лише в Україні, а й за її межами.

Керівний принцип Шарікова

Є прислів'я про те, що історія завжди повторюється двічі: перший раз як трагедія, другий – як фарс.