Народ першого і другого сорту
Церква Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ у Львові. Фото: 24tv.ua
Півроку тому підпалили Володимирський храм УПЦ (його неодноразово підпалювали). Мер Львова Садовий тоді сказав, що до храму ходить всього «кілька бабусь» (насправді – більше сотні парафіян), і не варто взагалі звертати на це уваги.
А 6 квітня влада цей храм знесла екскаватором. Напередодні був захоплений кафедральний собор УПЦ та опечатаний Троїцький, останній храм у Львові. Садовий тоді прозвітував, що «за 2 дні ми завершили історію УПЦ у місті».
Що зрештою?
Коли підпалюють храм уніатів – це в очах влади «злочин проти народу».
Коли зносять (!) і захоплюють храми УПЦ – це «завершення історії московського патріархату». І це при тому, що парафіяни цих храмів – не москвичі, не рязанці, а ті ж таки львів'яни, представники українського народу.
Чи у нас народ тепер першого і другого сорту?
Читайте також
Якою буде «духовна незалежність» завтра
Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.
Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?
Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.
Єзуїти, вони і в Україні єзуїти
Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.
Як заборону Церкви перетворити на її «захист»
Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».
Не будь як віцепрем'єр
Після заборони УПЦ віце-прем'єр Ірина Верещук заявила, що слід припинити «вплив ворожої російської церкви» (це типу, УПЦ) на українців не лише в Україні, а й за її межами.