Фільм «Три дні на втечу»: на що ти готовий заради кохання?

Постер фільму. Фото: afisha.ru

Цей фільм, знятий у жанрі трилер, показує, як звичне життя може змінитися відразу, розкриває глибини психології людини, змушує задуматися, чим ми готові жертвувати заради того, що нам дорого. А ще в ньому можна побачити паралелі із висотами духовного життя.

Джон Бреннон – викладач літератури в університеті. Спокійний, врівноважений, не схильний до сварок та суперечок. У його характері краще поступитися, ніж наполягати на своєму. Він живе спокійним розміреним життям середньостатистичного американця разом зі своєю дружиною Лорою та сином Люком, симпатичною дитиною років восьми.

Але одного жахливого дня ця ідилічна картина руйнується, Лору заарештовують за звинуваченням у вбивстві її начальниці. Прямих доказів немає, але непрямих дуже багато і всі вони проти неї: кров на плащі, відбитки пальців на знарядді вбивства, свідчення свідків про те, що вона посварилася з начальницею і дуже нервово поводилася ввечері того дня, коли було скоєно вбивство. Джон впевнений у її невинності, він витрачає останні гроші на адвокатів, але вони нічим не можуть допомогти. В результаті довгої нервової та вимотливої ​​юридичної процедури Лору засуджують до тривалого терміну ув'язнення, а враховуючи те, що вона має діабет, практично до довічного.

Що залишається робити, коли всі можливі способи довести невинність вичерпані? Коли всі апеляції програно? Коли для Лори неминучою є перспектива провести залишок днів у в'язниці, а для Джона − бути батьком одинаком?

Багато хто на місці Лори наважується на суїцид. Життя закінчилося, навіщо тягти жалюгідне існування у в'язниці, якщо можна піти з життя відразу? Лора так і робить, вона намагається накласти на себе руки, але її повертають до життя.

Для Джона найбільш логічним варіантом, з погляду сучасної світської людини, є забути Лору і спробувати розпочати життя наново з новою жінкою. Спробувати знову побудувати сім'ю, повернути собі колишній спосіб життя, знову насолоджуватися тихими радощами, які він переживав раніше. А Лора…? Ну що ж, якщо вже нічого змінити не можна, якщо всі способи вже використані… Краще нехай буде одне загублене життя, ніж два. До цього Джона підштовхують і обставини, і сама Лора. Джон молодий, гарний, привабливий. Він знайомиться із симпатичною матір'ю-одиначкою, яка виявляє до нього інтерес.

І в принципі, у них все може скластися.

Плюс сама Лора штовхає Джона на цей шлях. Не прямо, звісно. Але вона змушує його сумніватися в тому, що це не вона вчинила вбивство. А якщо це справді була вона, то й Джон уже вільний від моральних зобов'язань перед нею. Тобто вона ніби жертвує собою, заради того, щоб кохана людина все ж таки отримала шанс знайти своє земне щастя.

Що зробили б віруючі люди в такій ситуації? В ідеалі змирилися б зі своєю долею, молилися б Богу, намагалися б духовно вдосконалюватися і сподіватися на те, що у вічності вони знову знайдуть одне одного і будуть дивитись на те, що з ними сталося, як на необхідне випробування їхньої віри. Це в ідеалі. Але чи багато хто здатний на такий подвиг смирення?

Джон вибирає інший шлях. Якщо всі законні способи досягти правди вичерпані, треба перейти до незаконних. Він знаходить Деймона, який здійснив цілих сім втеч із в'язниць і дізнається в нього, як це можна зробити. «Ключики є», – каже Деймон.

Потрібно стежити за рутинними діями працівників в'язниці, вивчити розпорядок, стежити за машинами, які приїжджають до в'язниці. Шукати лазівки. «Втекти легко, складніше не потрапити потім», − Деймон повідомляє, що через п'ятнадцять хвилин після втечі буде перекритий центр міста, а через тридцять п'ять − всі виїзди з нього. Якщо не встигнеш вибратися за цей час, треба здаватись, інакше пристрелять. Потрібні паспорти на чуже ім'я, водійські права та номери соціальної картки. Потрібен транспорт, необхідний безпечний маршрут із країни. А ще: «Потрібні бабки! Потрібно до хріна бабок!».

Але не технічні деталі виявляються найважливішими у цій справі. Ось те головне, що говорить Джону Деймон: «Але перш ніж щось робити, потрібно поставити собі питання: а взагалі ти здатний на це? Чи зможеш забути про батьків, яких ніколи не побачиш? Ти зможеш вбити охоронця? Кинути дитину на заправці? Збити з ніг стареньку-Божу кульбабку, тому що вона заважає тобі втекти? Бо інакше таку справу тобі не провернути. Не зможеш – не починай. Тільки дарма когось занапастиш».

Чи спроможний Джон на таке? Він намагається підібрати ті самі «ключики». Перше, що спало йому на думку, було піднятися на службовому ліфті в'язниці на самий верх, вибратися на горище і втекти на гелікоптері. Але при невдалій спробі підібрати відмичку до замку ліфта, адміністрація в'язниці влаштовує перевірку та допит усіх відвідувачів, що виявляється настільки психологічно важко для Джона, що його починає нудити.

Проте він продовжує розробляти план втечі, купує підроблені паспорти, вигадує в яку країну можна було б втекти, й настирливо шукає гроші. Він намагається брати позички, виставляє на продаж будинок, але грошей все одно катастрофічно не вистачає. У результаті він вигадує геніальну комбінацію: підклавши помилкові результати аналізу крові Лори, змусити адміністрацію в'язниці перевести її до лікарні та втекти звідти, нейтралізувавши нечисленних охоронців.

Він ще не має грошей і не все ще підготовлено, а головне – він ще не зрозумів до кінця, чи здатний він на це. І раптом він дізнається, що Лору за три дні переводять до іншої в'язниці. Залишається лише три дні, три дні на втечу. Джон наважується…

Він повинен привести свій розроблений план до виконання! Він готовий на все, заради спасіння своєї дружини! З м'якого викладача він перетворюється на рішучу людину, що йде напролом до своєї мети.

Щоб видобути гроші, Джон вирішує пограбувати наркоторговців, внаслідок чого гинуть двоє з них, але Джон виявляється із грошима. Поліцейські розслідують пограбування і фактично починають переслідувати Джона, ще не знаючи, хто він і які у нього наміри. У самий день втечі Джон залишає свого сина Люка на святкуванні дня народження доньки тієї жінки, з якою у нього в принципі могли виникнути стосунки, а сам приступає до здійснення свого геніального плану. План спрацьовує: Лору відвозять до лікарні, де він зв'язує охоронців та втікає разом із дружиною. Але копи вже у лікарні, вони ось-ось схоплять втікачів.

Джону і Лорі все ж таки вдається на час уникнути переслідування, вони їдуть забирати Люка, і у них є ще буквально кілька хвилин, щоб залишити місто. Але тут раптом виявляється, що всіх дітей повели до зоопарку. Це те, про що говорив Деймон: чи ти здатний кинути дитину, заради того, щоб втекти з в'язниці? Джон виявляється здатний, він повертає на шосе, що веде з міста, а Лора − ні, вона не може покинути сина.

Після того, як вона робить спробу викинутися з машини, вони повертаються назад і забирають сина, закривши тим самим можливість залишити місто. Вони ще на волі, але всі дороги вже перекриті і, як казав Деймон, тепер тільки здаватися.

Не розкриватимемо інтригу, чи вдалося їм втекти, чи ні, і ким насправді виявилася Лора, вбивцею чи невинною. Подивимося, як це все перегукується із духовним життям.

У книзі «Моє життя зі старцем Іосифом», що розповідає про життя ще не канонізованого афонського старця Іосифа Ісихаста, розповідається, як він, виходець із дуже бідної сім'ї, приходить у місто і намагається заробити гроші. Він говорив про себе, що поставив за мету розбагатіти і був сповнений рішучості досягти її. «Розбагатію або помру! Все, що завгодно, але в злидні я вже не повернуся!».

Не сказати, що він казково розбагатів, але майбутньому старцеві вдалося зайнятися торгівлею і досягти успіху в ній. Він став досить заможною людиною у місті. Через деякий час, коли він вирішив покинути світ і стати ченцем на Афонській горі, він мав такий самий настрій. Іосиф сказав собі: «Виглядати ченцем мене не влаштовує, я маю досягти обоження, набути Святого Духа. Чого б мені це не вартувало. Помру чи досягну святості! Чого б це не вартувало». І він зміг стати святим.

Благодать Божа була в ньому настільки багатою, що виливалася на кожного, хто зустрічався з ним, пише архімандрит Єфрем Філофейський, Аризонський (Мораїтіс) «Моє життя зі Старцем Іосифом». Почитайте, самі побачите! Рішучість йти до кінця допомогла старцеві Іосифу здобути Дух Святий і стати, як «один від древніх».

І ось ми приходимо до того, що для досягнення найголовнішої мети в житті, яку ми ставимо перед собою, потрібно бути готовим пожертвувати всім, подолати всі труднощі. Звичайно, тут не мається на увазі вчинення гріха, наприклад, вбивства, як у фільмі. Гріх, навпаки, закриває нам шлях до Бога. Але в Євангелії Господь говорить саме про це, про те, що для досягнення Царства Божого потрібно бути готовим відкинути все: майно, родинні зв'язки і навіть самого себе.

«Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них: Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може буть учнем Моїм! І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм! Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує, чи має потрібне на виконання, щоб, коли покладе він основу, але докінчити не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього, говорячи: Чоловік цей почав будувати, але докінчити не міг... Або який цар, ідучи на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спроможен він із десятьма тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього? Коли ж ні, то, як той ще далеко, шле посольство до нього та й просить про мир. Так ото й кожен із вас, який не зречеться усього, що має, не може бути учнем Моїм. Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її? Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, її геть викидають. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!» (Лк. 14:25-35).

Сьогодні настав час випробувань для Української Православної Церкви, сьогодні, коли сильні світу цього звели гоніння на Церкву, кожен повинен запитати себе: а чи здатний я відмовитися від усього заради вірності Богові та Церкві? Тільки рішучість бути вірним до кінця допоможе нам зберегти себе в Церкві, у цьому ковчезі спасіння. Інакше ми будемо тими, хто «ні в землю, ні в гній не годиться»?

Читайте також