Коли тривога дає владі можливість зберегти обличчя
Митрополити УПЦ біля Офісу Президента. Фото: скрішнот Facebook УПЦ
У Києві повітряні тривоги бувають часто, але дуже рідко вони бувають тривалістю 15 хвилин. 20 березня трапилася саме така. Так збіглося, що її оголосили в той момент, коли під Офісом Президента вже майже 3 години стояли члени Синоду УПЦ на чолі з Блаженнішим Онуфрієм, очікуючи на Зеленського. Стояли і не збиралися йти.
Коли синодали тільки приїхали, до них випустили одного дрібного клерка «прийняти звернення», потім іншого. Літнім архієреям навіть не запропонували стільці. А коли вони спробували сісти на бетонний блок, поліція їх грубо зігнала. Все це, щиро кажучи, з боку влади виглядало по-хамськи. З кожною хвилиною очікування ситуація ставала для Офісу Президента дедалі непристойнішою.
І тут – повітряна тривога. Поліція негайно вимагала ієрархів залишити територію. Звісно, за умов війни не можна говорити, що тривога може бути вчасно та до речі. Але так «збіглося», що для влади тривога виявилася можливістю «зберегти обличчя».
Читайте також
«Наочна різниця між ПЦУ і УПЦ»
Один із наймедіаактивних кліриків ПЦУ Роман Грищук опублікував у Фейсбуці статус із заголовком «Наочна різниця між ПЦУ і УПЦ».
Якою буде «духовна незалежність» завтра
Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.
Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?
Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.
Єзуїти, вони і в Україні єзуїти
Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.
Як заборону Церкви перетворити на її «захист»
Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».