Сапожко, чий Крим?
Мер Броварів Ігор Сапожко. Фото: antikor.com.ua
Коментуючи це рішення, мер Броварів Сапожко по-панськи пояснив настоятелю, який протестував, що, мовляв, депутати так вирішили, оскільки УПЦ – це частина ворожої РПЦ. А вони, мовляв, великі патріоти, і тому борються з усім московським.
А знаєте, який мер мав аргумент? Що частиною РПЦ називає Українську Православну Церкву Москва. Рішення Собору УПЦ Сапожку не цікаві. Тобто броварська міськрада ухвалює свої рішення на підставі не українських документів, а документів країни-агресора. Який звідси висновок? Дуже простий.
Згідно з елементарною логікою, Сапожко та броварські депутати вважають Крим, Донбас, а також інші окуповані області не українськими, а – російськими. Адже саме так написано у нормативних документах РФ.
А якщо серйозно, то влада Броварів творить сьогодні найпростіше свавілля. Нещодавно Сапожко приїжджав до Думенка як представник церковної громади УПЦ у Требухові, яка нібито перейшла до ПЦУ. Чи треба говорити, що мер до цієї громади не має жодного відношення? Навряд чи.
Читайте також
Якою буде «духовна незалежність» завтра
Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.
Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?
Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.
Єзуїти, вони і в Україні єзуїти
Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.
Як заборону Церкви перетворити на її «захист»
Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».
Не будь як віцепрем'єр
Після заборони УПЦ віце-прем'єр Ірина Верещук заявила, що слід припинити «вплив ворожої російської церкви» (це типу, УПЦ) на українців не лише в Україні, а й за її межами.
Керівний принцип Шарікова
Є прислів'я про те, що історія завжди повторюється двічі: перший раз як трагедія, другий – як фарс.