14 лютого – галасливе свято без ідеї та сенсу

Серце в снігу. Фото: © Flickr/Etolane

З легкої руки ЗМІ та різних комерційних організацій, які заробляють на цьому, День святого Валентина чи День усіх закоханих став одним із найпопулярніших у нашому народі. З одного боку, в ньому начебто немає нічого поганого, але це тільки для тих, хто не має жодних орієнтирів і принципів у житті, хто є сучасною, всеїдною людиною, готовою поглинати все, що їй запропонує реклама.

Прихильники святкування Дня всіх закоханих, навіть серед віруючих людей, зазвичай стверджують, що не можна вважати соромним просто сам факт подарунків, квітів і добрих слів, які зазвичай закохані пари приносять один одному. Це справді так, але тут є кілька зауважень.

Перше – що заважає звершувати всі ці дії будь-якого іншого дня? Добрі слова та визнання в почуттях взагалі не вимагають жодних матеріальних витрат, та й купівля квітки чи невеликого букета, як у відомому радянському мультику, «просто так», дорого не обійдуться.

Якщо ж говоримо про свято, тобто про особливий день, то тут має бути якийсь важливий зміст, що виділяє цей день у календарі.

І це друге зауваження, про яке хотілося б сказати. Подумайте, якщо ми акцентуємо увагу на церковних святах, то кожне з них так чи інакше має пряме відношення до справи нашого спасіння, а тому не може бути не важливим. Якщо ж ми відзначаємо світські свята, то й вони у багатьох випадках містять значний сенс, будь то день, коли ми з'явилися на світ, Новий рік як зміна календаря, за яким ми живемо, дати, пов'язані з доленосними подіями нашого народу і т.п.

Саме у такому ж ключі і треба говорити про День усіх закоханих, тобто він повинен містити повчальне значення для пар, в його основі має лежати важливий зміст, події або люди як приклад для наслідування.

Чого ж варто по-доброму чекати від Дня всіх закоханих? Очевидно, що вказівка на важливість створення міцної сім'ї, наприклад, справжнього кохання, відданості, жертовності тощо. Чи бачимо ми щось подібне в історії виникнення цього свята? Очевидно, що ні.

Існує кілька версій походження Дня всіх закоханих, і в жодній з них ми не виявимо хорошого прикладу для наслідування.

В англійській та французькій літературі традиція цього святкування фіксується в середині XIV століття і пов'язана з початком шлюбного періоду у птахів у середині лютого. Власне, орієнтація на птахів позбавлена будь-якого важливого сенсу.

На думку дослідників, вірогіднішою є версія, згідно з якою папа Геласій I, який жив у V столітті і активно боровся з ідолопоклонством, намагався надати християнський сенс святу Луперкалій. У цьому язичницькому торжестві немає нічого романтичного. Після жертвоприношень тварин Фавну з них здирали шкури, робили бичі та стьобали жінок родючого віку, нібито задля підвищення їхньої плодючості.

У Римському Мартирологу під датою 14 лютого справді стоїть пам'ять трьох Валентинів. Перший – священномученик, єпископ міста Інтерамна (Італія), прекрасний християнський учитель і місіонер, який мав дар чудотворіння. Другий – також священномученик, римський пресвітер, який навернув до Христа імператорського чиновника Астерія і постраждав разом з ним. Третій – африканський мученик, обставини життя, час та місце смерті якого невідомі. У наявних біографічних відомостях усіх трьох мучеників ми не зустрінемо навіть натяку на події, з якими прийнято пов'язувати День усіх закоханих.

Розповідь про патриція Валентина, ув'язненого і засудженого до страти за сповідання християнства, що закохався в сліпу доньку наглядача в'язниці та написав їй першу «валентинку» – лише легенда, яка не має фактичних підтверджень.

Краса цієї легенди відносна. По-перше, християнин, засуджений на смерть, який думає про швидкоплинне захоплення дівчиною (про справжню любов тут не може бути й мови), а не про майбутню зустріч із Христом – не найкращий приклад для наслідування. По-друге, письмова «валентинка», відправлена сліпій дівчині, виглядає як мінімум дивно (шрифт Брайля з'явиться лише у першій половині ХІХ століття).

Отже, що у залишку ми маємо? Відсутність виразної та доброї основи свята. Відсутність ідеї та сенсу свята. Відсутність гарного прикладу для наслідування у легенді, пов'язаної зі святом. Очевидно також, що якби не реклама і не розкручування Дня всіх закоханих комерційними організаціями заради заробітку грошей, ніхто про нього в нашому народі навіть не згадав би.

У християнській агіології є достатньо прикладів прекрасних, піднесених і справжніх відносин між подружжям, як-от: святі імператори Юстиніан і Феодора, мученики Адріан і Наталія, князь Петро і княгиня Февронія, преп. Кирило і Марія (батьки Сергія Радонезького) та багато інших.

Якщо ми дійсно любимо наші «другі половинки», то ніщо нам не заважає надавати їм знаки уваги без приводу, протягом усього року, а якщо ми хочемо свята, то воно має бути наповнене добрим і важливим змістом.

Читайте також

Що не досказно у притчі про сіяча

Недільна проповідь.

«У гоніннях ми складаємо іспит нашої віри Христу»

Про мужність гнаного духовенства Черкаської єпархії. Розповідь про долю захопленого храму в містечку Драбові.

Про анафему взагалі та анафему меру Черкас зокрема

Митрополит Черкаський Феодосій проголосив відлучення мера Черкас від Церкви. Очевидно, це не останній такий випадок. Що таке анафема?

Безмозкі люди ближче до Бога, ніж безсердечні

Дух, який живе в нас, завжди тихий і мирний, а егоїзм метушливий, боягузливий і неспокійний. Коли ми знайдемо самі себе, то разом із собою знайдемо Бога.

Зона – це світ померлого Бога

Недільна проповідь.

Чи має Церква виховувати народ: Відповідь митрополиту Феодосію

Митрополит Феодосій розповів про причини гоніння на нашу Церкву, зазначивши, що багато в чому ви самі винні. Що робити? Чи можливо змінити ту ситуацію, в якій зараз перебуває УПЦ?