Мов гопники, що віджимають кіоски на ринку
«Синод» ПЦУ. Фото: pomisna.info
Що ж, справа правильна й необхідна, це набагато краще, ніж захоплювати чужі храми. Але не встигли в УПЦ порадіти за «одвічних друзів», як виявилося, що радіти нема чому – 4 з 5 монастирів – це клони вже дійсних обителей УПЦ на Волині:
• Чарторийський Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир,
• Мілецький Миколаївський чоловічий монастир,
• Михнівський Стрітенський жіночий монастир,
• Старосільський Троїцький жіночий монастир.
Наміри ПЦУ цілком прозорі – зареєструвати під таким самим ім'ям свої структури, а потім – віджати храми та майно. Тобто класична рейдерська схема. Кришталево чиста, без домішок.
І можна довго розмірковувати про законність/незаконність хіротоній у ПЦУ, про апостольську спадкоємність тощо. Але якщо люди в митрополичих шапках поводяться, як мізерні гопники, що віджимають кіоски на ринку, про яку Церкву, про яке християнство може йти мова?
І ще. Що «ієрархи» робитимуть із віджатими храмами та келіями, коли виженуть звідти ченців і черниць? Відкриють торгові точки?
Читайте також
Якою буде «духовна незалежність» завтра
Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.
Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?
Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.
Єзуїти, вони і в Україні єзуїти
Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.
Як заборону Церкви перетворити на її «захист»
Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».
Не будь як віцепрем'єр
Після заборони УПЦ віце-прем'єр Ірина Верещук заявила, що слід припинити «вплив ворожої російської церкви» (це типу, УПЦ) на українців не лише в Україні, а й за її межами.