«Велика риба». Кіно про п'яту заповідь

Фото: engcinema.com

У 2003 році вийшов фільм Тіма Бертона «Велика риба». Кіно висунули на безліч номінацій і нічого не дали. Не буду називати переможців провідних кінопремій того сезону, вони цілком популярні до цих пір і відносяться до підліткових блокбастерів із щорічними продовженнями. Скажу лише, що на Оскар «Велику рибу» номінували лише за музику, але не вручили. Втім, від цього фільм не став менш геніальним.

Кадр з фільму

Фільм знятий за мотивами відомого в США роману і дійсно вважається твором про покоління шістдесятників і семидесятників, про патріархальне і релігійне покоління людей, які застали Другу Світову Війну. Такий часовий контекст. Це не найважливіше в кіно, але те, що передає атмосферу часу.

За змістом цей фільм – тургєнівські «Батьки і діти» і це найважливіше, на мій погляд. За формою ж фільм дуже незвичайний як для американського кіно, так і для будь-якого сучасного кіно, незалежно від країни виробника, і дуже нагадує фільм Марка Захарова «Той самий Мюнхаузен».

Починається фільм із весілля. На весіллі свого сина Уілла Едвард Блум розповідає історію про велику і навіть грандіозну рибу, яку ніхто не міг зловити, але він зміг. Приманити її на обручку. Правда відпустив, зрозумівши, що і таку чудову жінку, як його дружина, можна звабити тільки за допомогою цього золотого кільця. Він завершує цю казку таким чином прямо під час тосту на весіллі свого сина і гості аплодують. Син, вийшовши з-за столу, йде.

Ед наздоганяє сина на вулиці і запитує, що не так, на що той невдоволено заявляє, мовляв, це їх із дружиною весілля, а Едвард знову «пуп землі» і батько просить за це прощення. Уілл злиться, кажучи, що все життя слухає казки і не знає правди, який його батько насправді. На що Блум старший відповідає, що все це до останнього слова правда.

Уілл їде з дружиною Жозефіною і не спілкується з батьком три роки.

Заробляє на життя Уілл тим, що, як і його батько, розповідає історії, але тільки працюючи в новинній редакції. Мама весь цей час пише йому листи, підписує від себе й Едварда. Одного разу вона дзвонить Уіллу і каже, що у батька рак і хіміотерапія вже протипоказана. Дні полічені. Уілл з вагітною Жозефіною збираються в дорогу. Він згадує, як дитиною захворів і тато розповідав йому казку на ніч, звичайно ж про себе маленького.

Казка перша про лісову відьму

Я, звичайно, не буду переповідати всі казки, але цю потрібно позначити для розуміння, що рухає сюжетом фільму.

Це казка про смерть. Вірніше, про те, як маленький Едвард, гуляючи з друзями по нічному лісі, набрели на хатинку одноокої чаклунки. Все як про нашу Бабу Ягу, тільки без курячих ніжок і зі скляним оком. В оці чаклунки, кожен хто наважиться на нього подивитися, побачить свою смерть. І всі діти подивилися і все потім збулося, а Едварду чаклунка запропонувала не дивитися, але він просить її показати, як він помре. Заглянувши, він весело сказав: «Ага, зрозуміло!».

На подив баби, що, мовляв, зрозуміло, Едвард говорить:

– Адже якщо знаєш, як помреш, то значить з усім іншим у житті точно впораєшся.

Цією історією він надихає маленького Уілла на одужання і що з усім в житті можна впоратися, поки не прийде остання мить.

Дорослий Уілл приїжджає в будинок батьків, і батько, який вже відмовився від їжі, потроху знову починає приймати їжу, набирається сил, і вони розмовляють. Син весь час намагається поговорити з батьком, акуратно намагаючись дізнатися правду. Насправді його цікавить, куди все його дитинство батько виїжджав на багато тижнів? Чи не зрадив він їх із мамою? Чи немає у батька другої сім'ї? Може, він просто тікав від них, проводячи життя в безтурботності, а казки покликані все приховати?

Едвард Блум знову починає розповідати свої історії, ніби тільки для невістки Жозефіни. І раптом історії оживають на екрані.

Про дивну дружбу з велетнем із печери, з яким домовився, щоб той перестав докучати їхньому містечку, вирушивши з ним у захопливі мандрівки.

Про те, як в подорожі знайшов у лісі містечко під назвою «Міраж» і зустрів там поета, русалку найрозумнішу, маленьку дівчинку і багато босих людей.

Про відхід з «Міражу» і нову зустріч з велетнем. Роботу в цирку, де директором був жорстокий перевертень, приховував від нього ім'я і адресу самої красивої дівчини на світі.

Про заручини з цією дівчиною й війну, з таємним завданням у Китаї. Вдома його звичайно вважали зниклим без вісті, але він повернувся героєм, виконавши таємне завдання за допомогою оперних співачок, сіамських близнюків

Казка про те, як після війни він став працювати бродячим продавцем залізних рук, і поета з «Міражу», який став грабувати банки, порадив працювати на Уолл-Стріт. Де той досяг успіху, слідуючи пораді Едварда

Казка про те, як він купив збідніле місто «Міраж», створивши трест, за допомогою оперних сіамських близнюків, колишнього перевертня з цирку і поета з Уолл-Стріт, просто щоб людей не вигнали з закладених у кредит будинків. Подарував це майно людям, яких полюбив в юності

Уілл, слухаючи казки, злився і не міг пробачити, що який пропадав у його дитинстві, батько, продовжує брехати навіть перед смертю.

Мати просить його розібрати кабінет батька, який був влаштований в старому сараї, посеред непотребу і рибальських сітей. Прям біля басейну, де Уїллу показалася спина великої риби. В сараї-кабінеті син знаходить залізну руку. Це така підставка під книги, і листи з фронту, про які мати ненароком каже: «Так, він писав з війни не довго, і ми вважали його зниклим без вісти».

Нарешті герой знаходить документи тресту, на покупку нерухомості міста «Міраж» і їде в це місто, подивитися, де так довго пропадав тато, коли він маленьким тужив за ним. Герой шукає і чекає непривабливу правду. Що він там знайде розповідати не стану. Це варто того, щоб подивитися самим.

Повернувся Уїлл вже в лікарні, куди забрали Едварда. Під час бесіди батькові стає погано. Він крізь хрип, тихо каже: «Це річка». Уілл перепитує.

– Ти про що?

– Як це буде?

– А що буде? У сенсі, що ти побачив у оці тієї чаклунки? Ти ніколи не розповідав.

– Розкажи сам.

На секунду Уїлл завмирає. Він зустрічається з батьком вперше не через бунт підлітка, не через вимогу: «Будь зі мною так і не інакше», а як з іншою людиною, що має право на своє життя і живе ним. Через повагу до батька і його права на свою власну історію, Уїлл за секунду вростає своєю суттю в п'яту заповідь: «Шануй батька твого і матір твою, та благо тобі буде, так довговічний будеш на землі». З цієї поваги до батька він спокійно розповідає Едварду Блуму історію його смерті, ніби піднімаючи з руки батька падаючий прапор оповідача.

З тривогою, яка народжується навіть не від поваги, а вже від любові, Уїлл Блум починає розповідь. Зворушливу, смішну і казкову. Розповідь повна втечі і погоні, пригод на шляху до річки смерті, допомоги велетня. Розповідь повну чудес. Тому, що - це по любові. Тільки, дотримавшись дистанції від дитячих образ, син зміг прийняти батька таким, як він є. Вшанувати свого батька, продовживши розповідь вже через нього і через це прийняття, шану і повагу – подорослішати.

Пізніше в церкві Едварда Блума вшанують і всі казкові персонажі. Всі, з ким він пройшов небезпеки, хвороби, війну і важливу працю бродячого продавця, заради сім'ї і тих, кого він полюбив у житті. І те, що виглядають вони тепер зовсім не чарівно, робить їх ще більш чарівними.

Ви запитаєте, а для чого тоді у дорослому кіно казки? Можливо, щоб легше пережити все, чого не було в оці чаклунки. Адже ми часто жартуємо над страшним або трагічним у нашому житті після того, що сталося, щоб зрозуміти, простити, полюбити, перемогти страх і продовжувати жити.

Читайте також