«Нова мораль» для «нового світу», або Як дорослі вбивають дітей

Фото: net.hr

Лікарі канадської лікарні Sick Kids у Торонто заявили, що всерйоз розглядають сценарії, в яких батькам не повідомляють про евтаназію їхньої дитини доти, доки дитина не пройде процедуру.

Зовсім скоро Канадська рада академій має повідомити парламенту про консенсус медиків щодо поширення евтаназії за межі чинного закону, який забороняє процедуру для неповнолітніх осіб. Проте в даний момент рада займається тим, щоб у пацієнтів молодше 18 років з'явилась можливість вбити себе за допомогою лікарів.

У статті, опублікованій 21 вересня медиками Sick Kids у престижному журналі British Medical Journal's J Med Ethics, сказано, що якщо пацієнт віком до 18 років захоче вбити себе, то він може це зробити навіть без згоди батьків та сім'ї. У Sick Kids вважають, що медики мають «поважати таке бажання».

Зрозуміло, що з етичної точки зору евтаназія – річ вкрай сумнівна, а з духовної – неприпустима взагалі. Віруюча людина знає, що життя нам дане Богом, що все існування на планеті Земля обумовлено Божественним Промислом, а отже, тільки Бог має право вирішувати, коли і яким чином це саме життя відібрати.

Але евтаназія стосовно дітей – це не просто крок уперед, це стрибок. Стрибок у прірву. Прірву, за межею якої людина перестане бути людиною. Чому? Давайте разом розберемося.

Діти та мораль: що спільного?

Церква навчає, що до семирічного віку дитина не має власних гріхів. Тобто її дії, якими б злими вони не були, не кваліфікуються як гріховні. Справа в тому, що гріх передбачає наявність свободи волі, можливості вибирати між добром і злом, а отже, залежить від здатності аналізувати свої вчинки, нести за них відповідальність та чітко розуміти їхні наслідки.

Людина – істота моральна. Але мораль, як така, це певна мета, до якої людина прагне. Мораль – Божественного походження, і саме тому людина не може її змінювати залежно від ситуації, історичної дійсності чи власних уподобань. Іншими словами, мораль має незмінну та вічну природу, однакова для всіх і завжди. Красти – погано, незалежно від того, подобається мені це робити чи ні.

Так ось, дитина до семи років ще не здатна цілком і повністю аналізувати свої вчинки, ще не до кінця розуміє, що якщо щось добре для неї, то це щось не обов'язково добре для інших. І саме батьки їй мають пояснити, що існують певні закони, які не лише спрощують наше існування в соціумі, а й допомагають нам залишатися людьми.

Безкорисливість, чесність, милосердя, відсутність егоїзму – це ті якості, які потрібно виховувати та які в усі часи та у всіх суспільствах цінувалися дуже високо. Зрештою цінність самого життя окремої людини визначається наявністю в неї перерахованих вище якостей.

В 7 років кожен із нас, в принципі, вже може зрозуміти, що забирати іграшки у сусіда – це погано. А от як іграшка, відібрана у сусіда, може вплинути на все моє життя – зрозуміти не так просто. Тому що для цього потрібно зрозуміти, що таке життя, навіщо воно нам, яке його призначення? І тут пояснити щось дитині набагато складніше. Тому що потрібні не лише зусилля батьків, а й бажання людини та її взаємодія з іншими людьми.

Щоб зрозуміти життя – треба пожити?

За церковними правилами священником не може стати людина молодша за 30 років (зараз це допускається, але тільки як виняток, що підтверджує, у свою чергу, правило). Згадайте, що й у стародавньому світі вважалося, що бути вчителем можна лише після трьох десятків прожитих років (навіть Христос вийшов на проповідь у 30). Причина? Людині, щоб зрозуміти цінність життя, зрозуміти, навіщо це життя взагалі, треба хоча б трохи пожити. Не може дитина 15 років, наприклад, навіть наблизитися до відповіді на ці запитання. Навпаки, у 15 здається, що життя – безглузде і дурне.

Так само не може дитина правильно оцінити життєву позицію іншої людини, зрозуміти, наскільки вона корисна для суспільства; не може вона й зробити висновки щодо шкоди, якої можна завдати собі. Саме тому до 18 років людина не бере участі у виборах, не отримує автомобільних прав, не має права купувати алкоголь чи приймати якісь серйозні рішення без участі батьків. Зате, згідно з медиками з Sick Kids, може себе вбити!

Тобто неповнолітній підліток, який не може існувати самостійно, без допомоги батьків (він ніде офіційно не працює, не платить податки та не дивиться фільми з позначкою 18+), може приймати рішення про те, щоб убити себе?

Чи означає це, що і в інших випадках він сам вирішує, що йому робити? Наприклад, якщо 11-річна дівчинка захоче співжити з 60-річним педофілом – це етично, припустимо чи ні? Якщо вона може убити себе, тож, отже, має право й «вийти заміж»...