Протоієрей Іоанн Горіа: «Люди бачать, що з ними Церква і Бог»
Вже тиждень сестри милосердя Марфо-Маріїнської обителі роздають засоби захисту від коронавірусу на вулицях Києва й Одеси. За цей час мешканці цих міст отримали близько 4000 одноразових масок та понад 500 флакончиків з антисептиками. Разом зі спецзасобами людям роздають молитву під час пандемії, рекомендовану Священним Синодом УПЦ, інструкцію щодо заходів запобігання зараження, а також хрестики, іконки і Євангеліє. Також сестринство взяло під свою опіку літніх парафіян: сестри розвозять по домівках продукти харчування, ліки і предмети першої необхідності.
В умовах загальної тривоги й дефіциту засобів захисту
Почалося все в Одесі, де при храмі ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» Марфо-Маріїнська обитель діє вже восьмий рік. Весь цей час сестри милосердя по кілька разів на тиждень відвідують лікарні, будинки престарілих й інтернати, а також проповідують слово Боже на вулицях міста і в громадському транспорті. В цьому і полягає їхній основний послух.
З початком карантину роботи у сестер милосердя стало значно більше. Лікарні закриті для відвідувачів, людей на вулицях стало істотно менше, але загальна тривожність, страх перед хворобою і невідомістю зросли до неймовірних розмірів. Людям потрібна допомога і підтримка. А це означає, що відсидітися вдома не можна – християнський обов'язок велить йти на допомогу. Благо, в сестринстві залишився невеликий запас одноразових медичних масок, закуплених для відвідування лікувальних установ. Ще частину масок і антисептиків вдалося придбати вже після оголошення карантину.
Це те місце, де Христос сам ходив
Митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел, під чиїм духовним заступництвом діє Марфо-Маріїнська обитель в Одесі, забезпечивши додатковою кількістю засобів захисту для роздачі людям, благословив сестринство на місіонерський прорив – вийти з благодійністю і проповіддю на знаменитий одеський ринок «Привоз».
Екіпірувавшись в індивідуальні засоби захисту, сестри милосердя вийшли на місіонерський послух у центр Одеси. Ясного весняного дня людей на вулицях виявилося досить багато. І більшість із них висловлювали радісне здивування, коли сестри пропонували їм маски й антисептики. В аптеках на той момент вже було викуплено, а спекулянти, користуючись нагодою, намагалися продавати сумнівного походження засоби захисту за ціною арабського скакуна.
З не меншим ентузіазмом громадяни брали хрестики, ікони і молитви. Більш того, духовні атрибути навіть опинилися в пріоритеті, а православних сестер милосердя сприймали з натхненням, вдячністю і надією.
Розповідає духівник Марфо-Маріїнської обителі, настоятель одеського храму ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» протоієрей Іоанн Горіа:
– Всі ці роки місіонерства наші сестри ходили з проповіддю вулицями, парками, скверами, лікарнями, їздили у громадському транспорті, а ось на Привоз не заходили. Тому, що не розуміли, як люди, що прийшли за покупками, будуть реагувати на слово Боже і пропозицію взяти ікону, молитву і хрестик. Людина, припустимо, мішок картоплі тягне, а ми їй говоримо про Христа... Зараз настав час, коли нам треба туди йти.
Як духівник Марфо-Маріїнської обителі, на послухах сестер отець Іоанн, як правило, керує процесом і спостерігає за ситуацією з боку. Тому він добре бачить загальну картину того, що відбувається, і значущі деталі:
– Поруч зі мною стояла жінка в масці і просто дивилася в різні боки. А до неї підходить інша і каже: «Що ж ти стоїш?! Там молитви й іконки проти вірусу роздають – біжи швидше і візьми». Вона тут же залишила свою торбу з редискою і цибулею, і побігла через квартал. І багато залишали свої прилавки і бігли до сестер милосердя. Коли маски й антисептики закінчилися, люди все одно просили дати хоч що-небудь – хрестик, іконку, молитву. Брали з вдячністю, навіть зі сльозами на очах.
«Привоз» в Одесі – величезна територія. Відстань у три трамвайних зупинки припадає на цей ринок у центрі міста. І навіть в карантин тисячі людей приходять сюди по продукти щодня. Жоден супермаркет не витримає такого скупчення покупців, як на «Привозі». Так і продавців там не одна сотня працює, і часто – майже без вихідних.
– Ці люди хотіли, щоб їм хоч щось сказали про Бога і Церкву. Вони ж весь час на роботах – не відвідують храми, їм ніколи Богу молитися. Там величезний духовний голод – вони реально мають потребу в слові Божому. Ми їм розповідали з житій святих, роблячи акцент на молитві та покаянні, на очищенні душі. І я зрозумів: це те місце, де Христос сам ходив. Прості трудівники, руки в мозолях, обвітрені обличчя... І вони щирі люди, не лукаві – слухають і мають віру. І хрестяться, і моляться, і плачуть. І насіннячко з уст Спасителя швидко до них приростає. Ми роздавали багатьом Євангелія від Марка, надані сестричеству Блаженнішим митрополитом Онуфрієм, так люди брали, цілували і до серця притискали.
Час збирати каміння
Того дня на «Привозі» сестри милосердя швидко роздали і засоби захисту, і духовні атрибути. А через пару днів знову приїхали, ще й з гарячим чаєм і бутербродами для незаможних. І поки триває карантин, такі рейди на ринок планується робити постійно.
– Коли ми вперше прийшли туди на послух, то в серці настала така великодня радість, яку ні з чим не можна порівняти або переплутати. Віруюча людина відразу зрозуміє, про що йде мова, – каже духівник «Марфо-Маріїнської обителі. – Це така солодка, тиха радість з глибини серця, яка виникає, коли відвідуєш святі місця, Літургію, яка буває тільки в духовному сенсі. І таку радість ми відчули на базарі – нам Господь показав, що туди треба йти.
Сестри милосердя після послуху на «Привозі» теж сказали, що у них було незвичайне відчуття духовної радості. Коли вони в звичайний час вулицями ходять із проповіддю, теж таке буває, але не так яскраво і сильно, як цього разу.
– Якби ми туди прийшли ще кілька місяців тому, нас би неправильно прийняли. А в цей момент нас зустріли, буквально, з захопленням. Люди казали: «Боже, що це?! Нам Бог послав з неба людей і допомогу!». І вони хочуть не тільки маски, але і хрестики, іконки, і, найголовніше, молитву. Кажуть, що їм найголовніше – молитва. Слава Богу, що такий розворот в людях до віри стався. Був час, коли камені можна було розкидати, а зараз їх треба збирати.
Як розповів отець Іоанн, підготовка до місійних рейдів у сестринстві ведеться своїми силами. Всі ксерокси в Одесі закриті – доводиться молитви роздруковувати на принтері з двох сторін і розрізати на невеликі листочки. А ще потрібно святе масло, зібране від чудотворних ікон, розливати по пляшечках, мотузочки до хрестиків прив'язувати, і все це упаковувати, розподіляти, складати. Багато дрібної кропіткої роботи, від якої й очі втомлюються, і ниють плечі, і руки болять. А трудяться всі: і сім'я священика, і сестри милосердя, і діти-сироти, які перебувають під опікою сім'ї Горіа.
Наша Церква не тільки молитвою діє
А тим часом у Києві сестри Марфо-Маріїнської обителі теж підготувалися до благодійних рейдів і вийшли до городян. Щоправда, у столиці умови карантину жорсткіші – і метро закрито, й інших обмежень на переміщення більше. Але за два роки діяльності київського сестринства, який розпочав роботу з благословення Блаженнішого митрополита Онуфрія, накопичилося стільки добрих справ, що місіонерська громада отримала й у світських колах хорошу репутацію. Звернувшись за дозволом у поліцію Києва, сестри милосердя отримали підтримку «своєчасного волонтерського напрямку». І 28 березня до жителів Троєщини прийшли жінки в білому одязі з реальною допомогою в руках.
– Наші сестри вийшли на місіонерський послух у Києві з благословення святителя Київської Русі – Блаженнішого Онуфрія, митрополита Київського і всієї України, – розповіла матушка Світлана Горіа, яка веде величезну організаційну роботу в сестринстві. – Для зміцнення віри і, враховуючи всю серйозність і складність епідобстановки, насамперед вони приготували для роздачі одноразові маски і засоби дезінфекції рук. І, звичайно, пам'ятку з молитвою про позбавлення від згубної епідемії. З радістю приймали перехожі хрестики, іконки, святе Євангеліє, Ази православ'я і молитовники.
– Робимо те, що можемо – ось така наша маленька місія в цей час, – говорить отець Іван Горіа. – Та поки триває карантин – будемо виходити на послухи ще і ще. Будемо допомагати людям, надихати їх. Тому що наша Церква не тільки молитвою діє в цій критичній ситуації. І люди бачать, що з ними Церква і Бог. Адже зараз такий час, коли Небо схилилося над Землею. А Земля вкрилася сльозами від злих намірів людей, бо немає гідного покаяння.
Так дасть нам Господь силу духу та міцність віри.
Читайте також
«У гоніннях ми складаємо іспит нашої віри Христу»
Про мужність гнаного духовенства Черкаської єпархії. Розповідь про долю захопленого храму в містечку Драбові.
Про анафему взагалі та анафему меру Черкас зокрема
Митрополит Черкаський Феодосій проголосив відлучення мера Черкас від Церкви. Очевидно, це не останній такий випадок. Що таке анафема?
Безмозкі люди ближче до Бога, ніж безсердечні
Дух, який живе в нас, завжди тихий і мирний, а егоїзм метушливий, боягузливий і неспокійний. Коли ми знайдемо самі себе, то разом із собою знайдемо Бога.