«Готовий принести всі можливі жертви»: про співпрацю Фанару й ЦРУ

Патріарх Афінагор (Спіру) не приховував більш ніж лояльного ставлення до США. Фото: СПЖ

7 лютого 2020 року грецький релігійний сайт «Ромфея», явно симпатик Фанару, опублікував статтю про тісні зв'язки ЦРУ США з одним із найзначныших і одночасно найбільш критикованих Константинопольських патріархів XX століття, Афінагором (Спіру). Про що говорять документи секретного американського відомства і як виглядає в їхньому світлі діяльність патріарха Афінагора?

Самі документи ЦРУ, на які посилається автор статті, з'явилися у відкритому доступі набагато раніше, в 2016 р.

Виникає закономірне запитання: чому греки звернули увагу на ці документи тільки зараз, і чому відповідну статтю опублікували на симпатизуючому Фанару сайті «Ромфея»?

Не вдаючись в абстрактні конспірологічні теорії, можна констатувати, що в грецькому релігійному співтоваристві існують різні погляди на сьогоднішні дії Фанару. Далеко не всі елліни поділяють твердження, що Константинопольський патріарх найголовніший за всіх у православному світі і що він втілює в собі «етат Православ'я». Дуже багато греів розуміють небезпеку православного папства і не хочуть, щоб Константинополь пішов у цьому відношенні стопами Риму.

Але разом з тим в еллінському середовищі є дуже сильна партія, яка ставить грецький націоналізм понад релігійними переконаннями, понад Православ'ям як таким. Ця партія, природно, всіма доступними засобами намагається утвердити зверхність Константинопольського патріарха як символ величі еллінської раси.

Відображенням боротьби цих партій і можна вважати появу на «Ромфеї» статті, яка дискредитує одного з чільних Константинопольських патріархів недалекого минулого.

Тепер перейдемо до змісту самої статті.

Автори, грунтуючись на документах ЦРУ, наводять уривок з листування двох агентів розвідки – Уліуса Амосса і Девіда Бернса. З неї випливає, що в 1942 р. Афінагор (Спіру), будучи архієпископом Американської архієпископії Константинопольського патріархату, пропонував ЦРУ послуги Церкви. «Він сказав мені, що всі послуги його організації є в нашому розпорядженні», – пише агент. Архієпископ Афінагор уточнив, що його «підлеглі» готові виконати абсолютно будь-яке розпорядження американської влади і, зокрема, ЦРУ: «У мене три єпископи, триста священиків і величезна організація. Кожен в моєму розпорядженні перебуває і в вашому. Ви можете командувати ними для будь-якої послуги, яка вам потрібна. Там не буде задано жодних запитань, і ваші вказівки будуть виконані вірно. Будь ласка, скажіть містерові Бернсу, що це так».

Далі листування відкриває деякі подробиці послуг «організації Афінагора», наданих ЦРУ. Глава Американської архієпископії фактично здав ЦРУ 100 000 своїх парафіян призовного віку, передавши їхні особисті дані. Справа була під час Другої світової війни, і американській владі потрібні були рекрути для відправки до Європи на поля битв. Боротьба з нацизмом, звичайно, справа права, але щось підказує, що з боку голови Архієпископії це виглядало як зрада. Адже ці молоді люди могли вирушити на фронт в добровільному порядку, а так їх, швидше за все, просто виловили за наводкою архієпископа.

«У мене три єпископи, триста священиків і величезна організація. Кожен в моєму розпорядженні перебуває і в вашому. Ви можете командувати ними для будь-якої послуги, яка вам потрібна».

Архієпископ Афінагор (Спіру) – агенту ЦРУ

За це Афінагор удостоївся письмової подяки тодішнього глави ЦРУ Вільяма Дж. Донована. У відповідь він заявив, що «готовий підкоритися будь-якій задачі і принести всі можливі жертви заради нашої улюбленої країни, яка прагне до світової волі і справедливості прийдешнього нового дня». Неможливо уявити, що такі слова написав релігійний чоловік, а тим більше предстоятель православної Архієпископії. Як розуміти готовність підкоритися «будь-якій задачі»? І які жертви зібрався приносити архієпископ Афінагор своїм улюбленим Сполученим Штатам?

Цілком можливо, що опубліковане листування – лише вершина айсберга, і що співпраця Афінагора і американських спецслужб була більш глибокою і багатосторонньою. Але і з того, що стало відомо, вже можна зрозуміти: Афінагор висловлював повну готовність виконати будь-який наказ ЦРУ, не ставлячи зайвих питань.

А тепер подивімося через призму цього факту на діяльність Афінагора на посту патріарха Константинопольського. У 1948 р. американські спецслужби і дипломатичне відомство провели операцію «Афінагор», в результаті якої з патріаршої кафедри Константинополя змістили патріарха Максима V (Вапордзіса) і поставили на його місце Афінагора (Спіру). До речі, дипломна робота Афінагора при закінченні богословської школи на о. Халкі називалася «Про обрання патріарха Константинополя від Костянтина Великого до падіння Константинополя». Так що, як зміщують і як призначають патріархів Константинопольських, Афінагор знав у всіх нюансах.

Діяльність Афінагора як Константинопольського патріарха характеризували три ключових моменти:

1. Протидія Руській Православній Церкві.
2. Затвердження виключної влади Константинополя у православному світі.
3. Зближення з Ватиканом.

Власне кажучи, Афінагора і призначили патріархом для протидії Московському Патріархату, оскільки його попередник патріарх Максим V висловлював певні симпатії до РПЦ. У 1946 р. він відновив звичай, згідно з яким у Великодню ніч дипломатичний представник Росії (СРСР) супроводжував Константинопольського патріарха від його резиденції до храму, а також відправив у 1948 р. офіційну делегацію Константинопольського патріархату на святкування 500-річчя автокефалії РПЦ. За це його змусили написати прохання про звільнення на спокій, оголосили божевільним і заточили під наглядом у Шамбезі (резиденцію Фанару в Швейцарії), заборонивши здійснювати богослужіння.

Афінагор же ніколи не приховував своїх антиросійських настроїв. Ще напередодні свого патріаршества в 1947 р. він говорив: «Америка допомагає Туреччині і Греції, оскільки вона знає, що ці дві держави повинні боротися проти дикого звіра, що загрожує людству». Ставши патріархом, він цілком виправдав очікування своїх покровителів у Вашингтоні.

При патріархові Афінагорі отримала новий поштовх для розвитку ідея верховенства Фанару над усією православною діаспорою. В ідеологічному трактуванні Фанару це називалося «подоланням вузьконаціонального характеру грецького Православ'я». А на практиці призвело до втручання в справи інших Помісних Церков.

У 1952 р. патріарх Афінагор оголосив про скликання «Всеправославного Великого і Святого Собору» і почав активну підготовку до нього. Ця ініціатива і активна координаційна діяльність Фанару в ході підготовки Собору сприяла поширенню помилкового переконання, що тільки Константинопольські патріархи можуть скликати Всеправославні Собори.

При патріарху Афінагорі отримала новий поштовх для розвитку ідея верховенства Фанару над усією православною діаспорою.

Що ж стосується зближення з Ватиканом, то тут патріарх Афінагор вчинив справді історичний крок: у 1965 р. він і папа римський Павло VI зняли взаємні анафеми, які були накладені ще в 1054 р., коли відбувся офіційний розрив Православ'я з католицтвом. У посланні з цього приводу Афінагор писав: «У 1054 році, за таємничим попущенням Божим, на Церкву зійшла буря: відносини між Церквами Риму та Константинополя були випробувані, а любов, яка утримувала їх у єдності, виявилася так сильно пораненою, що у лонах Церков Божих з'явилася анафема. <...> Але оскільки сьогодні проявилася доброзичливість Бога до нас, вказуючи шлях примирення, особливо у взаємній старанності, благословенній і плідній, як з боку Старого, так і Нового Риму, у розвитку братерських відносин, вирішено приступити до виправлень думки про минулі події та подолати в тій мірі, наскільки це можливо для кожної з Церков, накопичені перешкоди, які можуть бути усунені».

У посланні немає ні слова про єретичні помилки латинян і ні слова про те, що Православна Церква усвідомлює себе як «Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву».

А напередодні «зняття» анафем патріарх Афінагор зустрівся з папою Павлом VI в Єрусалимі, чого не було вже більше 500 років.

Примітно, що в грецькій іконографії існує навіть іконописне зображення цієї зустрічі:

Відомо також ставлення патріарха Афінагора до єресей узагалі. Французький історик і богослов Олів'є Клеман в книзі «Бесіди з патріархом Афінагором» наводить його слова з приводу єресей: «А я не бачу їх (єресей – Ред.) ніде! Я бачу лише істини, часткові, урізані, що опинилися не на місці і притягують на те, щоб вловити і укласти в собі невичерпну таємницю».

Тепер згадаймо, як Афінагор запевняв главу ЦРУ Вільяма Дж. Донована, що «готовий підкоритися будь-якій задачі і принести всі можливі жертви», і задамося запитанням: а вся ця діяльність патріарха Афінагора з протидії РПЦ, утвердженню верховенства Фанару та зближення з Ватиканом була його власною ініціативою чи «виконанням завдання» ЦРУ? Хто є кінцевим бенефіціаром (вигодонабувачем) всієї цієї діяльності?

А якщо ми подивимося на діяльність сьогоднішнього глави Фанару, патріарха Варфоломія (Архондониса), то без праці побачимо, що вона так само зводиться до цих трьох напрямків: протидії РПЦ, утвердженню зверхності Константинополя та зближення з католиками. І так само, як при патріархові Афінагорі, активну роль у цій діяльності відіграють американська влада та спецслужби.

Наприклад, під час недавнього візиту в Україну держсекретар США Майк Помпео не тільки висловив відкриту і виняткову підтримку Православній церкві України, але і погодився фінансувати через заснований «митрополичий фонд» глави ПЦУ Епіфанія Думенка. Саме Помпео був директором ЦРУ, коли Фанар прийняв принципове рішення про початок проекту ПЦУ.

А той факт, що Константинопольський патріархат для створення ПЦУ пішов на кричущі порушення церковних канонів, може говорити, що у свій час, можливо, опублікують листування патріарха Варфоломія (Архондоніса), в якій він так само запевняє своїх американських покровителів в готовності «підкоритися будь-якій задачі і принести всі можливі жертви».

Читайте також