Прихід антихриста скасовується, або Слово про боязнь цифр і прикмет
Старець Порфирій Кавсокалівіт. Фото: СПЖ
Старець Порфирій Кавсокалівіт запитав мене:
– Ну, розкажи мені, дитино, що говорить Геронда Еміліан про число 666 і про антихриста?
Я відповів:
– Герондо, він сказав нам на одній з останніх загальних розмов, щоб ми не хвилювалися. Щоб ми дбали про те, щоб мати живий зв'язок із Христом. Що ж стосується питання про антихриста, то не слід йому приділяти занадто багато уваги, тому що в іншому випадку він, а не Христос, займе центральне місце в нашому житті.
Як тільки я це сказав, старець сплеснув руками по ліжку, на якій сидів, і вигукнув:
– Що ти кажеш, що ти говориш, дитино моя! Слава Тобі, Боже, що я знайшов хоч одного духівника, який згоден зі мною. Ти знаєш, дитино, що ці духівники наробили тут, в миру? Вони цим числом 666 розбурхали людей, створили цілий клубок проблем — у родинах, у свідомості людей. Люди втратили сон. Щоб заснути, вони приймають психотропні препарати і снодійне. Ну що це таке? Христос, дитя моє, не хоче, щоб все було так. Сказати тобі дещо?
– Скажіть, Герондо.
– Для нас, християн, для нас, якщо ми живемо Христом, не існує антихриста.
– От скажи мені, ти зміг би сісти сюди, на ліжко, на якому я сиджу?
– Ні, Герондо.
– Чому?
– Тому що тоді мені доведеться сісти прямо на Вас, і я Вас раздавлю.
Тоді Порфирій запитав:
– А коли ж ти зможеш сюди сісти?
– Коли Ви встанете, тоді я зможу сісти, – відповів я.
– З душею, дитя моє, – продовжив старець, – відбувається те ж саме. Коли ми маємо в собі Христа, може прийти антихрист? Може увійти будь‑яка протилежна сутність в нашу душу? Зараз ми, дитино, не маємо в собі Христа, тому й турбуємося про антихриста. Коли ми вміщуємо всередину себе Христа, тоді все стає Раєм. Христос – це все, так завжди і говори людям, дитя моє, і ми не боїмося Його ворога. І дивись, ось що я тобі скажу. Якщо б зараз прийшов сам антихрист з лазерним приладом і насильно поставив на мені друк 666, я б не турбувався.
Ти мені скажеш: «Герондо, але хіба це не знак антихриста?» Та якби він написав на мені лазерними променями й тисячу разів 666, написав нестираюче, я б не турбувався. Чому? Тому що, дитя моє, перших мучеників кидали до диких звірів, але вони осіняли себе хресним знаменням, і ті ставали агнцями; їх кидали в морську безодню – вони осіняли себе хресним знаменням, і море ставало твердю, і вони ходили по ньому як по суші; їх кидали у вогонь, – вони осіняли себе хресним знаменням, і вогонь ставав прохолодою. Благословенне моє чадо, що ми таке зараз? Чи віримо ми в Христа? Де наше хресне знамення? Навіщо ж прийшов Христос? Чи не для того, щоб зміцнити нашу неміч? Так скажи, дитя моє, і старцю. І ти сам говори людям, щоб вони не боялися антихриста. Ми – діти Христові, ми – чада Церкви».
Ці слова справили на мене дуже сильне враження.
З книги «Барвослов порад»
Читайте також
«У гоніннях ми складаємо іспит нашої віри Христу»
Про мужність гнаного духовенства Черкаської єпархії. Розповідь про долю захопленого храму в містечку Драбові.
Про анафему взагалі та анафему меру Черкас зокрема
Митрополит Черкаський Феодосій проголосив відлучення мера Черкас від Церкви. Очевидно, це не останній такий випадок. Що таке анафема?
Безмозкі люди ближче до Бога, ніж безсердечні
Дух, який живе в нас, завжди тихий і мирний, а егоїзм метушливий, боягузливий і неспокійний. Коли ми знайдемо самі себе, то разом із собою знайдемо Бога.