Про Іоанна Хрестителя і сучасних людей вустами пророка Малахії

Малахія пророк. Фреска. Візантія; XIV ст. Фото: ruicon.ru

З усього старозавітного корпусу книг пророчі, мабуть, найбільш складні для розуміння без відповідної розумної літератури.  Більше того імена, основні події життя і одкровення великих пророків плюс-мінус відомі багатьом християнам, в той час як про малих пророків ми часто достеменно нічого не знаємо. Тому давайте зосередимо увагу на особистості і книзі пророка Малахії, щоб в календарі його ім'я вже не вислизало від нашого погляду.

Відомості про життя пророка Малахії ми можемо почерпнути з Священного Передання. У стародавніх євреїв існував твір під назвою «Про життя і смерть пророків», який використовував у своїх працях святитель Епіфаній Кіпрський. Саме тут ми дізнаємося, що походив Малахія з коліна Завулонова. Сама ж книга пророка говорить, що він був небайдужий до морального стану сучасного йому священства, що дозволяє припустити про його належність до останнього.

Він дійсно був, по найменуванню самих євреїв, був «печаткою пророків», тобто останнім провісником Божої волі до пришестя у світ Месії.

Малахія також належав до Великої синагоги – зборів учених, під головуванням первосвященика Єздри, займалися приведенням у порядок і систематизацією старозавітних книг. Таким чином, стає зрозуміло, що відноситься він до післяполоненних пророків, а час його служіння датується 460-430 роками до Р. Х. Крім того, книга пророка Малахії не дарма стоїть останньою в списку канонічних книг Старого Заповіту, адже він дійсно був, по найменуванню самих євреїв, був «печаткою пророків», тобто останнім провісником Божої волі до пришестя в світ Месії.

Давайте тепер зосередимо нашу увагу безпосередньо на книзі пророка Малахії. За своїм обсягом вона зовсім невелика і складається з 4 глав, що містять в собі одну пророчу промову. Як і личить всякому пророку, в ній ми можемо знайти як викривальні слова, так і месіанські. Докладно проаналізувати кожне пророче слово зараз не виявляється можливим, тому хотілося б зосередитися на тих місцях тексту, з яких, як мені здається, можна отримати настанови для нашого сучасного християнського життя, а також, напередодні свята Богоявлення, розглянути дуже важливі слова Господнього Предтечі Іоанна Хрестителя.

Як було зазначено вище, пророка Малахію сильно турбував духовно-моральний стан сучасного йому священства і саме йому адресовані слова: «Син шанує батька, і раб – свого пана; якщо Я – батько, то де повага до Мене? і якщо Я – Господь, то де страх передо Мною? говорить Господь Саваоф вам, священики, які зневажають Моє ім'я» (Мал. 1,6).

Я прекрасно розумію, що це грізне викриття відноситься безпосередньо до мене, але, думаю, що транспонувати його можна і на всякого православного. Сьогодні ж визнання в суспільстві того факту, що кожен недільний і святковий день ми стоїмо на літургії і беремо участь у таїнстві Євхаристії, виконуємо певні молитовні правила і дотримуємося постів, вже накладає досить серйозну відповідальність і будь-яким неправильним словом або дією ми дійсно можемо знеславити Ім'я Господнє.

Пророка Малахію сильно турбував духовно-моральний стан сучасного йому священства.

Так вже влаштована уражена гріхом людина, що по, скажімо так, «якості» християн він судить про християнство і про Церкву. У цьому є певний парадокс і навіть нерозумність, але цей факт аж ніяк не заважає його популярності. Давайте поглянемо на деякі аналогії.

Ось, приміром, нікому ж в голову не прийде думка про те, що педагогіка порочна або взагалі не потрібна лише на підставі того, що є злі або непрофесійні вчителі. Або інший варіант: сьогодні чимало людей скаржиться на побори і навіть відвертий цинізм з боку лікарів, але при цьому ніхто не стане стверджувати, що медицина – це погано. А ось ситуація зі ставленням до Церкви діаметрально протилежна. Варто відкрито заявити про своє християнство, як відразу всякий твій проступок переводять на всю Церкву, це, мовляв, не він такий поганий, це Церква його зробила таким.

Загалом, цю ситуацію не зміниш, а тому потрібно бути гранично уважним до всього, про що ми говоримо і робимо, адже дійсно, навіть не помічаючи, ми можемо знеславити ім'я Господнє і надовго відштовхнути людину від рятівного шляху. Тому наше завдання – постаратися зробити так, щоб цей ефект мав інший характер дії і особистий приклад нашого життя, слів і вчинків, навпаки приводив людей до Христа, щоб вони задалися питанням: «А чого він/вона такі хороші?», – а ми б відповіли: «Нашої заслуги тут немає, це все Господь і Його Церква». І нехай подібний діалог в точності ніколи не відбудеться, але в такому ключі місіонером повинен бути кожен християнин і починати потрібно зі своїх рідних і близьких.

«На всякому місці будуть приносити фіміам імені Моєму, чисту жертву; велике буде ім'я Моє між народами, каже Господь Саваоф» (Мал. 1,11).

Продовжуючи цю тему, давайте подивимося на такі пророчі слова: «На всякому місці будуть приносити фіміам імені Моєму, чисту жертву; велике буде ім'я Моє між народами, каже Господь Саваоф» (Мал. 1,11). Не дивлячись на явні старозавітні образи, тут все-таки йде мова часу християнському, про Церкву, в поширенні якої далеко не останню роль відіграють самі християни. Ось і святитель Григорій Богослов в одному зі своїх слів, говорить про те, якими ми повинні бути, проводячи при цьому аналогію з людським тілом.

«Голова», пише він, має знищувати переважаючий в нас гріх і тим самим давати проявлятися кращим нашим якостям. «Плечі» ж потрібно освятити і очистити, щоб нести хрест Христов, незручний для всякого. «Руками» необхідно триматися вчення Христового, а «ногами» – тікати від зла до благовістя. «Черево» має служити поділу словесной їжі, щоб засвоювати лише слово Господнє, а «серце» ж – контролювати силу розумову, рух помислів і підносити молитву Богу. Таким чином, все наше єство необхідно направляти на постійну працю над собою і тільки тоді ми зможемо внести свою маленьку лепту в прославлення Імені Божого «між народами».

«Ось, Я посилаю Ангела Мого, і він приготує шлях переді Мною, і раптово прийде в храм Свій Господь, Якого ви шукаєте, І Ангел Завіту, якого ви бажаєте; ось, він йде, говорить Господь Саваоф» (Мал. 3,1).

 

Тепер не можна не сказати про найбільшого з людей – Іоанна Хрестителя, дійсно всім своїм життям прославив Христа. Одкровення про нього ми зустрічаємо в третьому розділі книги пророка Малахії: «Ось, Я посилаю Ангела Мого, і він приготує шлях переді Мною, і раптово прийде в храм Свій Господь, Якого ви шукаєте, І Ангел Завіту, якого ви бажаєте; ось, він йде, говорить Господь Саваоф» (Мал. 3,1). Говорячи про Предтечу, на це місце посилаються всі євангелісти-синоптики. Але що цікаво – Месія тут іменується «Ангелом Завіту», в тому сенсі, що він буде вісником волі Пресвятої Трійці.

Про Іоанна Христителя ж слід сказати, що він вище всіх пророків (Лк. 7, 26), адже за словом святителя Іринея Ліонського, всі його попередники провіщали майбутнє пришестя Світла Отчого і лише бажали бачити Його, в той час як Предтеча Господній і передбачав, і бачив, і вказував на Нього і багатьох переконав увірувати в Нього, а тому заслуговує він іменування не тільки пророчого, але і апостольського.

Зазначене пророцтво повторюється і в 4 розділі, де ми читаємо такі слова: «Ось, Я пошлю вам Іллю пророка перед настанням дня Господнього, великого і страшного» (Мал. 4,5). Не дивлячись на використання імені пророка Іллі, євангелісти Матфей, Марк і Лука кажуть, що відноситься воно все-таки до Іоанна Христителя, так як Предтеча прийде «в дусі і силі Іллі» (Мф. 17, 10; Мк. 9, 11; Лк. 1, 17). Про це ж свідчить і святитель Іоанн Златоуст, в гомілії якого можемо знайти такі слова: «Іоанн є  Ілля та Ілля – Іоанн: обидва вони взяли на себе однакове служіння, обидва були провісниками».

З іншого ж боку дане пророцтво можна віднести до Другого Пришестя Христа, адже нам відомо переказ про проповідь пророка Іллі напередодні і бачимо словосполучення «день Господній», яке, на думку більшості тлумачників, буде супроводжуватися судом і не дасть євреям ніяких переваг, не дивлячись на їх початкову богообраність.

Розглянуті уривки з книги пророка Малахії читаються як паремії на свята в честь Іоанна Хрестителя, але сьогодні, наближаючись до свята Богоявлення, давайте ще раз вшануємо їх обох. У будній день більшості працюючим християнам на богослужіння не потрапити, а тому ми можемо помолитися цим великим людям вдома, а можемо свою вдячність висловити і в зверненні до тексту книги пророка Малахії, адже прочитати чотири глави – це зовсім невелика праця. Але скільки користі він може нам принести!

Читайте також