ПЦУ та УГКЦ: 7 кроків до нової унії

Після створення ПЦУ ми спостерігаємо все більшу кількість співслужінь між розкольниками й уніатами. Фото: СПЖ

Із виникненням ПЦУ ми можемо спостерігати різку активізацію контактів фанаріотів і розкольників з уніатами і римо-католиками.

Прийнято вважати, що подібні розмови – це перебільшення, нагнітання і конспірологія. Однак, у даному відео ми надамо лише конкретні факти такого спілкування і співслужіння тільки протягом осені 2019 року.

Із моменту виникнення ПЦУ її глава Епіфаній Думенко повів найактивніші переговори з керівником уніатів Святославом Шевчуком.
Епіфаній заявив, що вони розробили дорожню карту співпраці.

Епіфаній Думенко: Ми окреслили певний шлях нашої майбутньої співпраці. Тобто надалі ми будемо шукати ті точки дотику, які будуть нас об'єднувати.

Святослав Шевчук заявив, що настав час пошуку єдності. Єдності колись однієї Київської Церкви.

Святослав Шевчук: Ця дорожня карта, про яку говорив блаженніший Епіфаній, не що інше, як певні наші наміри разом служити своєму народові. І розвивати традицію колись єдиної, а сьогодні, на жаль, розділеної Київської Церкви. Тому що сьогодні ми вже можемо з'єднуватися.

Уніатський митрополит Борис Гудзяк каже, що єднання з ПЦУ – не теорія, а цілком реальна річ.

Борис Гудзяк: Погано, якщо ми звикаємо до того, що ми розділені.

Соня Кошкіна: Я маю на увазі на практиці, в контексті міжконфесійних відносин.

Борис Гудзяк: На практиці ми повинні йти до цієї єдності (ПЦУ і УГКЦ – Ред.). Це реальна річ, а не захмарні теорії. Блаженніший Святослав дуже чітко і радісно виступив з підтримкою, кажучи, що ми простягаємо братську руку, щоб йти разом до цієї єдності.

Ієрархи Фанару говорять те ж саме. Один з екзархів, що працював восени 2018 в Україні, Даниїл Зелінський заявив: «Я впевнений, об'єднання можливе. Ще духовні отці-попередники УГКЦ владика Андрей Шептицький, Йосип Сліпий та інші ієрархи неодноразово говорили, що коли Православна Церква України буде мати свою самоідентичність, греко-католики повинні будуть знайти шлях до єдності з Церквою».

Більш конкретно казав про єднання голова Комісії УГКЦ для сприяння єдності християн отець Ігор Шабан. Він чітко сказав, що спочатку повинні домовитися верхи – Рим і Константинополь, при цьому ПЦУ повинна визнати верховенство Риму.

Практично про те ж сказав 17 вересня 2019 року у Львові Епіфаній, заявивши, що ключ до об'єднання ПЦУ і УГКЦ лежить не в Україні, а в Римі і Константинополі.

Того ж дня в Римі відбулася зустріч Шевчука з патріархом Варфоломієм, де сторонами було вирішено створити спеціальну комісію для «надання нового поштовху в екуменічному діалозі».

Але це все в теорії. А що на практиці. Розберемо конкретні випадки цих самих єднань і екуменічних діалогів.

22 вересня 2019 року. У Вінниці відбувся хресний хід католицької Церкви, який закінчився месою. У цьому дійстві брали участь троє «ієрархів» ПЦУ, серед яких – Симеон (Шостацький). На відео цієї події дуже помітно – з боку католиків немає рівноправного і шанобливого ставлення до них. Членів ПЦУ запросили лише в якості декорацій, що відтіняють головну дійову особу – Апостольського нунція Клаудіо Гуджеротті, який активно спілкується з українцями.

14 жовтня 2019 року. У місті Вараш у вівтарі православного храму разом з Епіфанієм Думенком та іншими членами ПЦУ молився католицький священик Василь Плахотка.

Зверніть увагу на його одяг. Ця шовкова стрічка з хрестами називається «стола», і є частиною літургійного облачення католицького священика.

Ця подія отримала широкий міжнародний резонанс і штатний спікер ПЦУ Євстратій Зоря змушений був за нього виправдовуватися. Він заявив, що Плахотка був «одягнений в одяг, що вживається в римсько-католицькій Церкві під час богослужінь» через «повагу до події і громади ПЦУ». Також Зоря заперечував сам факт співслужіння.

Подивімося самі. 

Плахотка стоїть у вівтарі на колінах разом з іншими єпископами і священиками ПЦУ під час спільної молитви. 

• Він в числі священиків ПЦУ виходить з вівтаря і стоїть поряд з іншими.
• У вівтарі католик молиться і читає записки з іменами точно так, як і священство ПЦУ.
• Він хреститься, коли хрестяться всі інші.
• Він, в числі інших членів ПЦУ, прикладається до привратної ікони і заходить у вівтар через царські врата.
• Він, в числі інших членів ПЦУ, прикладається до напрестольного хреста, який тримає Епіфаній Думенко.

Якщо все описане, як стверджує Зоря, не є співслужінням, то що тоді співслужіння?

4 листопада в селі Гермаківка Тернопільської області настоятель місцевого храму ПЦУ Володимир Стефанко молився на святковому богослужінні УГКЦ разом з уніатським єпископом Дмитром Григораком і греко-католицькими священнослужителями.

16 листопада в кафедральному соборі Святого Патрика в Нью-Йорку відбувся поминальний молебень за жертвами Голодомору в Україні, який служили клірики структури Фанару УПЦ в США та української греко-католицької Церкви.

Очолювали служіння глава УПЦ в США митрополит Антоній Щерба і вже знайомі нам особистості: уніатський митрополит Борис Ґудзяк, який говорив, що «єднання з ПЦУ – не теорія, а цілком реальна річ», і екзарх Фанару Даниїл Зелінський, котрий виражав упевненість, що об'єднання між ПЦУ і УГКЦ можливе.

Ми бачимо, що єпископи і священики двох Церков одягнені в богослужбові облачення, тобто це саме співслужіння. Особливо цікава дана подія тим, що вона підтверджує слова Епіфанія: ключ до єдності Церков лежить у Римі та Константинополі. Тобто українські уніати служили з єпископами Фанару.

23 листопада в парку Слави відбулася загальна панахида ПЦУ й уніатів, присвячена дню пам'яті жертв Голодомору. Брали участь Епіфаній, Драбинко з одного боку, і Святослав Шевчук зі своїми священиками – з іншого. Відзначимо, що панахида пройшла в рамках державних заходів, на яких були й ієрархи Української Православної Церкви. Однак вони стояли осторонь і участі в богослужінні не брали.

Знову відзначимо, що і Епіфаній, і Шевчук, і Драбинко були, на відміну від них, у богослужбовому вбранні. Тому знову-таки – це спільне богослужіння.

25 листопада «ієрарх» ПЦУ Олександр (Драбинко) помолився в католицькому соборі Брюсселя з тими ж уніатами й католиками. Йому співслужив настоятель місцевої уніатської громади Назарій Михайлюк та інші греко-католицькі священики. На фотографіях ми бачимо, що уніатських єпископів там не було, тому Драбинко очолив богослужіння. І знову Драбинко й уніати були в богослужбових облаченнях.

Майже всі попередні приклади стосувалися контактів конфесій всередині України.
Наступний – рівнем вище. 

12 листопада в католицькому абатстві Бельгії Нотр-Дам де Сент-Ремі в Рошфорі чернечого ордена цистерціанців пройшло спільне богослужіння місцевої католицької громади, патріарха Варфоломія і представників Афона: ігумена монастиря Ксенофонт архімандрита Олексія і ієромонаха Феофіла з монастиря Пантократор.

Католицький ресурс абатства Шеветон повідомляє, що зазначені особи молилися на вечірні. Так само йдеться, що патріарх після богослужіння висловив свою радість з приводу своєї присутності в абатстві й спілкування з його насельниками.

***

Щороку в день Торжества Православ'я на мирній єктенії ми молимося, щоб Господь зберіг свою Церкву, неушкоджену і непереборну від єресей і розколів і захистив миром Своїм. Але ніде в Церкві немає молитов про з'єднання з тими, хто сам поставив себе за її огорожею.

Православне вчення передбачає, що Церква Христова одна і всі утворення, які зараз толерантно називають цим словом, власне Церквою не є, а являють собою відпалих від неї розкольників і єретиків, в число яких входять і католики. Ми молимося про повернення до Церкви відпалих від неї, але не про з'єднання з ними.

Ми точно знаємо, що Православна Церква – це Тіло Христа і в ній для нас спасіння. І ми не засуджуємо інославних, але питання спасіння тих самих католиків – справа католиків.

Преподобний Феофан Затворник сказав: «Не хочу входити в судження: чи спасуться католики, – одне знаю: якщо я залишу православ'я й піду в латинство, то – безсумнівно загину».

Однак відповідальність за співслужіння з єретиками, а значить і католиками, прописана відразу в декількох правилах святих Апостолів та звучить дуже жорстко – такий священнослужитель повинен бути відлучений і вивержений з сану.

І ця жорсткість – зовсім не прояв ненависті або злоби до тих, хто стоїть поза Церквою. Це дія імунної системи церковного організму – захист від зовнішніх вірусів.

Поки ми в істинній Церкві – ми надійно захищені. Але що трапиться з нами, якщо захист буде усунено?

Читайте також