Фанар почав рейдерське захоплення Чехословацької Православної Церкви
Митрополит Ростислав і його Церква опинилися перед загрозою рейдерства з боку Фанару. Фото: СПЖ
З відкритих джерел стало відомо, що Константинопольський патріархат почав створення паралельної юрисдикції в Чехії, на канонічній території Православної Церкви Чеських земель і Словаччини (ПЦЧзС) і зареєстрував підлеглий собі «монастир». До чого прагнуть фанаріоти і яким може бути план рейдерського захоплення цієї Помісної Церкви?
Християнство в Моравію принесли святі рівноапостольні Кирило і Мефодій, яких ще називають Моравскими братами. У 869 році папа римський Адріан II висвятив святого Мефодія в сан Моравського архиєпископа. Це було ще до відпадіння Римської церкви, яке відбулося майже 200 років по тому, в 1054 р. Таким чином, першою Матір'ю-Церквою для ПЦЧзС була саме вона.
Але вже після розколу, в 1096 р. в Моравії знищили останній православний Сазавський монастир, і Православ'я зникло з цих земель майже на 800 років. Лише в кінці XIX століття в Чехії з'явилися православні храми, які Руська Церква побудувала на чеських курортах для відпочиваючих з Росії. З'явилася чеська православна громада в Празі, якою теж опікувався священик з Руської Церкви.
Однак в умовах політичних розбіжностей між Росією і Австро-Угорщиною, а потім і Першої світової війни австрійська влада не реєструвала цю православну громаду в Празі, і юридично вона належала громаді Сербської Православної Церкви, яка перебувала у Відні. Сербська Церква висвятила і першого архієрея для Чеських і Словацьких земель, єпископа Горазда (Павлик). Таким чином, Сербська Церква стала другою матір'ю-церквою для ПЦЧзС.
Єпископ Горазд доклав багато праць для становлення Церкви в Чехословаччині, і в міжвоєнний період вона досить активно розвивалася, перебуваючи при цьому в юрисдикції Сербської Церкви. У роки Другої світової війни єпископа Горазда замучили фашисти, він став першим священномучеником Церкви Чехословаччини.
При цьому Константинопольський патріархат замість того, щоб підтримати труди святителя Горазда, спробував створити паралельну юрисдикцію і в 1923 р. заснував в Чехії і Моравії свою Автономну Православну Церкву і висвятив для неї єпископа Саватія (Врабец). Однак віруючі не прийняли його і зберегли вірність єпископу Горазду. Єпископ Саватій пішов на спочинок, а автономна Церква від Константинополя залишилася на папері.
Під час Другої світової війни Чехословацька Церква була ліквідована фашистами і відродилася вже після перемоги, але вже в юрисдикції Руської Православної Церкви. На відміну від Фанару, РПЦ не претендувала на керування Нею і вже в 1951 р. надала повну автокефалію, ставши таким чином вже третьою Церквою-Матір'ю для ПЦЧзС.
Фанар ще в 1923 році намагався створити в Чехословаччині паралельну церковну юрисдикцію.
Акт за підписом патріарха Алексія (Симанського) був такий: «Руська Православна Церква, в особі Патріарха Московського і всієї Русі Алексія і всього освяченого Архієрейського Собору, до уваги до клопотання церковного Собору Православної Церкви в Чехословаччині, дарує цій Церкві, будучи досі Екзархатом Московської Патріархії, – автокефалію. Руська Православна Церква єдиним серцем молить Небесного Пастиреначальника Господа нашого Ісуса Христа, нехай дасть Він Своє Божественне благословення юнішій сестрі в сім'ї Православних автокефальних Церков, Церкви Чехословаччини, і нехай увінчає Він її вічною славою».
Примітно, що це і є повний текст акта.
Константинополь його категорично не визнав, заявивши, що святі Кирило і Мефодій прийшли до Моравії з Константинополя, і, отже, це його канонічна територія. Те, що Мефодія висвятили на єпископа Моравського в Римі і що майже 800 років в цих землях Православ'я не було зовсім, Фанар анітрохи не збентежило.
Але і без визнання Константинополя ПЦЧзС розвивалася цілком успішно і до кінця XX століття вже налічувала кілька сот тисяч прихожан.
У 1998 р. вже нинішній Константинопольський патріарх Варфоломій визнав ПЦЧзС, видавши свій Томос про автокефалію ПЦЧзС. Цей Томос разюче відрізняється від акта РПЦ. Якщо акт не містить в собі ніяких умов і обмежень автокефалії, то Фанарський Томос рясніє ними. У ньому, як і в Томосі для ПЦУ, присутнє зобов'язання ПЦЧзС отримувати миро з Константинополя, звертатися туди ж з апеляціями, узгоджувати всі важливі питання з Фанаром і діяти строго в руслі зовнішньої політики, що проводиться Константинопольським патріархатом.
Сама ж ПЦЧзС Фанарський Томос порахувала просто внутрішнім документом Константинопольського патріархату.
Однак в 2013 р. Предстоятель ПЦЧзС митрополит Христофор (Пульц) був змушений піти на спокій у зв'язку з появою публікацій, що кидають тінь на його моральне обличчя. Публікації, як з'ясувалося пізніше, виявилися наклепом, але це надало Фанару шанс втрутитися у справи ПЦЧзС.
19 жовтня 2013 року на єпархіальних зборах Празької єпархії, яке повинно було вибрати нового Празького архієрея, з'явився добре знайомий нам митрополит Гальський Еммануїл (Адамакіс) і заявив, що Фанар не визнає жодного із запропонованих зборам кандидатів. Це викликало замішання, і збори так і не змогло обрати свого єпископа.
А в грудні 2013 року в Празі відбулося засідання Священного Синоду ПЦЧзС, на яке місцеблюститель глави цієї Церкви архієпископ Симеон (Яковлевич) запросив вже двох Константинопольських митрополитів – Гальського Еммануїла (Адамакіс) і Віденського Арсенія (Кардамакіса). Всім оголосили, що ці архієреї братимуть участь в засіданнях Синоду чужої Церкви з правом вирішального голосу.
З цим були категорично не згодні інші чехословацькі архієреї, які попросили у РПЦ захисту від грубого втручання Фанару в справи ПЦЧзС. В Прагу прибув глава Відділу зовнішніх церковних зносин митрополит Іларіон (Алфєєв). Він провів переговори з фанаріотами і домігся, що Синод ПЦЧзС буде вирішувати свої справи самостійно, без втручання з боку інших Церков.
Синод ПЦЧзС відсторонив від посади місцеблюстителя архієпископа Симеона (Яковлевича) і призначив митрополита Ростислава (Гонта). А Помісний Собор ПЦЧзС, якийц незабаром відбувся, обрав предстоятелем митрополита Ростислава, який отримав 87% голосів.
Константинопольський Томос для ПЦЧзС рясніє умовами і обмеженнями – як і Томос для ПЦУ.
Неважко здогадатися, що Фанар таке обрання не визнав і продовжив вважати місцеблюстителем свого ставленика – архієпископа Симеона, спровокувавши розкол в ПЦЧзС.
У лютому 2015 р. Константинополь ще більше посилив цей розкол, висвятивши для ПЦЧзС єпископа Ісаю (Сланінка) з метою створення «альтернативного Синоду» ПЦЧзС.
Невідомо, як ситуація розвивалася б далі, але в 2016 р. Фанару терміново знадобилася підтримка ПЦЧзС напередодні Критського Собору. Цей Собор, як ми пам'ятаємо, повинен був затвердити першість Константинополя у православному світі, закріпивши за ним багато виняткових повноважень, а також відкрити шлях до з'єднання з латинянами, визнавши Ватикан Церквою нарівні з православ'ям.
Промислом Божим на цей Собор не з'явилися чотири Помісні Церкви, і він по факту не став Всеправославним. Але тоді, до цього Собору, патріарх Варфоломій щосили намагався забезпечити присутність предстоятелів всіх Помісних Церков, і йому ніколи було боротися з митрополитом Ростиславом. В результаті Фанар визнав митрополита Ростислава предстоятелем, а ПЦЧзС визнала Константинопольський Томос про власну автокефалії від 1998 року, який ставить ПЦЧзС в фактичне підпорядкування Фанару.
Нова атака Фанар на ПЦЧзС пішла вже в 2019 році у зв'язку з тим, що Чехословацька Церква не визнала ПЦУ і заявила про підтримку УПЦ і Блаженнішого Митрополита Онуфрія. В той же день, коли Фанар прийняв свої беззаконні рішення по Україні, 11 жовтня 2018 р митрополит Ростислав направив в РПЦ лист, в якому засудив грубе втручання державної влади України у внутрішнє життя Церкви, а також заявив про незмінність позиції ПЦЧзС з цього питання.
«Світове Православ'я визнає єдиного канонічного предстоятеля Української Православної Церкви – Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія. Цей факт від імені всіх присутніх неодноразово згадав і підтвердив Святіший предстоятель Великої Христової Церкви Константинополя Вселенський патріарх Варфоломій на Синаксисі предстоятелів Помісних Православних Церков, який відбувся в Шамбезі (Швейцарія) з 21 по 27 січня 2016 року. Тому будь-яка спроба легалізувати українських розкольників з боку державної влади повинна бути рішуче засуджена всіма Предстоятелями Помісних Православних Церков», – сказано в цьому листі.
А 3 лютого 2019, в день «інтронізації» Епіфанія Думенка, митрополит Ростислав заявив наступне: «Насправді Православна Церква України існує століттями – від часів рівноапостольного Володимира і княгині Ольги, з дня Хрещення у Дніпрі, і у неї є предстоятель – це Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій. <...> Знайшлися серед високопоставлених ієрархів ті, які вирішили це спростувати, які визнали ні за що те, що було підтверджено століттями, і проголосили замість канонічного митрополита "митрополитом всієї України" цього самозванця».
Звичайно, така позиція викликала обурення Константинополя, який повів новий наступ на ПЦЧзС. У серпні 2019 р. Фанар ініціював створення паралельної юрисдикції Константинопольського патріархату в Чехії. На установчих зборах створили юридичну особу «Асоціація: Святий Патріарший ставропігіальний монастир Успіння Пресвятої Богородиці (в подальшому іменується Асоціація)» і прийняли статут.
В Установчих зборах брали участь всього три людини: Костянтин Кардамакіс, він же митрополит Австрійський Арсеній (Константинопольський патріархат), Ігор Сланінка, він же єпископ Шумперкський Ісайя, а також якийсь Роман Ругіко (або Ружико). Ці троє заснували Асоціацію та обрали її голову – «Доктор Константінос Кардамакіс, 31.10.1973 року народження, який проживає за адресою: Флеішмаркет, 13, 1010 Відень, Австрія» і заступника – «ThDr. (Доктор теології) Ігоря Ісая Сланінка, 25.06.1980 року народження, який проживає за адресою: Яна Жижки, 1116/13, 434 01 Міст».
1 жовтня 2019 р Асоціацію зареєстрував обласний суд м Острава.
Що примітно, в цій виписці в графі «кількість членів» стоїть цифра 1. А найцікавіше – монастир Успіння Пресвятої Богородиці за цією адресою вже існує досить давно.
Інформації про нього в інтернеті небагато. Є трохи фотографій на чеському сайті «Світло Православ'я». І невелика інформація для прочан на сайті «Азбука паломника»:
«Монастир Успіння Пресвятої Богородиці розташований в містечку Вілем, який знаходиться в Чеській республіці. За довгі роки свого існування цей жіночий монастир став одним з основних центрів Православ'я в традиційно католицької Чехії. Розташована в тихій місцевості, обитель стала місцем усамітнення для невеликої православної громади. <...> Адреса: Czech Republic, Olomouc District, 783 22 Vilemov 159».
І ось Фанар за цією ж адресою, на місці жіночої чернечої общини, яка існує багато років, створює однойменний монастир під назвою «Асоціація». Причому формально засновують Асоціацію три людини, жодна з яких не має до цієї чернечої громади ніякого відношення. А кількість членів Асоціації, відповідно до виписки з реєстру, і зовсім одна людина. І підпорядковується Асоціація не ПЦЧзС, тобто Помісній Церкві, на канонічній території якої вона зареєстрована, а безпосередньо Константинопольському патріархату.
Ось пункт статуту Асоціації про її цілі: «Асоціація є добровільним, неурядовим, неприбутковим об'єднанням православних віруючих під духовним керівництвом Константинопольського патріархату, в якій об'єдналися захисники духовного розвитку православних громадян, які проживають в Чеській Республіці та інших прихильників православного віросповідання для задоволення їхніх духовних потреб, для активної діяльності в цьому розвитку, для популяризації цієї мети і забезпечення благодійної діяльності в області виконання цієї місіонерської роботи. Завданням є також вести духовне і літургійне життя, займаючись благодійністю, допомагати нужденним і одночасно створювати контактні духовні центри (скити) для виконання цієї мети. Для цього голова асоціації (ігумен) призначає священнослужителів, які отримали канонічну місію. У той же час приділяти увагу і допомагати захищати права громадян і православних віруючих, відстоювати їх інтереси відповідно до Хартії основних прав і свобод. При цьому піклуватися про те, щоб ніхто не розпалював ненависть, нетерпимість, не підтримував насильство і не порушував Конституцію і закони».
Підкреслимо:
- Асоціація підпорядковується Константинополю;
- Асоціація поширює діяльність на всіх православних громадян, які проживають в Чеській Республіці;
- в списку завдань заснованого монастиря (Асоціації) немає ні слова про чернече життя.
Це означає, що під виглядом монастиря засновують паралельну юрисдикцію, яка буде розширюватися на всю територію Чехії, а потім, можливо, перекинеться і на Словаччину.
Те, що очолює Асоціацію архієрей, який причому проживає в Австрії, говорить про дві речі. По-перше, в Асоціацію будуть залучати не тих, хто «шукають житія чернечого», а цілі парафії з духовенством, мирянами, храмами і церковним майном. Як показує недавня історія, Фанар досконало опанував мистецтвом переманювання кліриків в свою юрисдикцію: шантажем, погрозами, фінансовим стимулюванням, політичним та іншим тиском і т.п. По-друге, якщо бажаючих перейти з ПЦЧзС в юрисдикцію Фанару виявиться не так багато, залучати будуть не тільки чеських або словацьких священиків, але і лояльне Фанару духовенство з інших країн.
Коли в членах Асоціації буде значитися вже не одна людина, а більш-менш значна кількість, Фанар зможе або провести переворот в ПЦЧзС, привівши до влади своїх людей (того ж Ігоря-Ісайю Сланінку), або взагалі перевести ПЦЧзС у своє підпорядкування, скасувавши автокефалію. І, природно, така оновлена (або скасована) ПЦЧзС визнає ПЦУ.
Чи судилося цим планам збутися – покаже час, нам же нічого не залишається, як молитися про предстоятеля ПЦЧзС митрополита Ростислава і вірних своій Церкві архієреїв і побажати їм мати таку ж стійкість і мужність, як у Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія.
Читайте також
«Свинопас» і «Ферзь»: кого ПЦУ ставить за приклад?
Два роки тому Епіфаній навів приклад «єпископа» УПЦ КП, який повернувся до ПЦУ у сані «архімандрита». Тепер цей «архімандрит» потрапив у скандал. Що це означає?
Без Помпео: Початок кінця міжнародної підтримки проєкту ПЦУ?
Колишнього глави Держдепу США Майкла Помпео не буде в адміністрації нового президента США Дональда Трампа. Що це означає для ПЦу?
Рейдерський майстер-клас від ПЦУ в Черкасах: Як чуже стає «своїм»
Представник ПЦУ Іоанн Яременко записав відео з кабінету митрополита Феодосія Черкаського, в якому показав, як користується його особистими речами. Що це означає?
Автономія УПЦ та усунення Донецького митрополита
24 жовтня 2024 року Синод Руської Православної Церкви ухвалив рішення звільнити митрополита Іларіона з кафедри Донецької єпархії та відправити його на спокій. Що означає це рішення для УПЦ?
Які таємниці про СПЖ вивідала СБУ через свого агента?
Днями співробітники СПЖ Андрій Овчаренко, Валерій Ступницький та Володимир Бобечко, а також священник Сергій Чертилін отримали звинувачувальні акти у справі про держзраду.
Три загадкові Синоди, чи що вирішили щодо УПЦ?
Цього тижня відбулися засідання трьох Синодів різних православних Церков – УПЦ, РПЦ і Фанара. Що ж вони вирішили щодо існування Церкви в Україні?