Греки визнали ПЦУ: Що сталося і що буде далі

Архієпископ Ієронім позитивно поставився до можливості легалізації Епіфанія Думенка. Фото: СПЖ

Елладська Православна Церква визнала ПЦУ. Сталося це всупереч закликів тисяч грецьких мирян, священиків і архієреїв. Всупереч здорового глузду, не кажучи вже про канони Церкви. Найбільш вірогідним уявлялося, що греки знову відкладуть вирішення цього питання. Але сталося інакше. У даній статті спробуємо відповісти на запитання: чому це сталося, що це означає і що буде далі?

Чому це сталося?

Відповідь на це запитання почнемо шукати від протилежного.

Може греки визнали ПЦУ, тому що впевнені, що це дійсно «благодатна помісна церква»? Що вона отримала своє буття на канонічній основі шляхом дійсного об'єднання всього Православ'я в Україні?

Ні, це не так. Інакше чому греки тягнули з визнанням майже цілий рік? А те, що створення ПЦУ не вилікувало церковний розкол в Україні, а ще більш поглибило його, знає кожен. Більш того, створення ПЦУ породило новий розкол, цього разу між Епіфанієм Думенком і Філаретом Денисенком.

Може, ПЦУ у своїй діяльності керується заповідями Божими? Виявляє до ближніх любов і милосердя?

Ні, це не так. Рейдерські захоплення храмів, безчинства націонал-радикалів, насильства і погрози з боку прихильників ПЦУ – це всім відомі факти, визнані на міжнародному рівні в ООН і ОБСЄ, а також і в інших організаціях.

Може, ПЦУ це гнана церква, яка відчуває тиск, і її треба підтримати визнанням?

Ні. Мало яка релігійна організація в історії взагалі користувалася такою потужною підтримкою держави в особі колишньої української влади, як ПЦУ. Цій організації допомагали всі, починаючи від президента і закінчуючи головами сільрад. А також СБУ, прокуратура і поліція.

Тоді чому ж елладські ієрархи визнали ПЦУ?

Відповідь можна прочитати на цій фотографії.

Високопоставлені співробітники Держдепартаменту США абсолютно не приховують своєї активної участі у створенні ПЦУ та її узаконенні. Вони регулярно проводять зустрічі як з церковними, так і з політичними діячами в різних країнах. У прес-релізах прямо вказується тема переговорів: підтримка ПЦУ.

Перед кожною значущою подією в просуванні ПЦУ, починаючи від рішення патріарха Варфоломія і закінчуючи сьогоднішнім рішенням Елладської Церкви, співробітники Держдепу проводили відповідні переговори. Константинополь американське замовлення виконав вже давно, тепер його виконали і елладські архієреї.

Два роки тому на сайті СПЖ була опублікована стаття «Зміна статі або культурного коду? Як купують Православ'я в Греції», в якій розповідалося, як у країні, що іменує себе православною, парламент (що складається в більшості своїй із людей, які також іменують себе православними) прийняв закон про зміну статі з 15-ти річного віку. І це незважаючи на пряму заборону Священного Писання не те що змінювати стать, але і носити одяг іншої статі: «Не буде чоловіча річ на жінці, а мужчина не зодягне жіночої одежі, бо кожен, хто чинить це, огида він для Господа, Бога свого» (Повт. 22, 5). А в 2015 році грецький парламент узаконив, так звані одностатеві партнерства. У статті проаналізовано, як західні країни, увігнавши Грецію в шалені борги, змушують її приймати рішення, що прямо суперечать самій суті грецької душі, яка є Православ'я (за їхніми словами).

Сьогодні ми побачили продовження цієї історії. Греків змусили прийняти рішення, що суперечить, як вже було сказано, і правді Божій, і канонам Церкви, і здоровому глузду. Якщо хто не пам'ятає, в Греції Церква вбудована в систему державних органів, а всі архієреї і священики отримують зарплату з держбюджету.

Рішення Архієрейського Собору Елладської Церкви продиктоване політичними міркуваннями і ніякими іншими

Це не просто гучні слова. Досить згадати очевидні факти.

По-перше, як можна було визнавати ПЦУ, коли ієрархи практично всіх Помісних Церков говорять про недійсність архієрейських хіротоній Епіфанія Думенка та інших «архієреїв» ПЦУ?

Епіфаній був «хіротонісаний» 15 листопада 2009 р. відлученим від Церкви Філаретом Денисенком та ще сімома «архієреями», яких «хіротонісав» все той же відлучений Філарет. Як можна визнавати главою Церкви людину, яка не має навіть священства, не кажучи вже про єпископат?!!!

По-друге, як можна було визнавати ПЦУ, коли і Епіфаній Думенко, і глава українських греко-католиків Святослав Шевчук відкрито заявляють про майбутнє єднання своїх релігійних організацій? Тобто греки фактично визнали майбутніх католиків православного обряду і збираються разом із ними служити Божественну літургію?!!! А де ж тоді православна віра, панове елліни?!!!

По-третє, як можна визнавати ПЦУ, яка займається захопленнями православних храмів, прихильники якої б'ють православних священиків і вірян, виганяють їх із будинків разом із сім'ями, забирають майно, всіляко погрожують і залякують? Як може віруюча людина, не те що архієрей, схвалити ці нелюдські вчинки?!!! А ієрархи Елладської Церкви фактично схвалили ті гоніння, яким в Україні підлягають віряни УПЦ!

По-четверте, як можна було визнавати ПЦУ, коли в Україні існує багатомільйонна канонічна УПЦ. Панове елліни, ви ж ще вчора визнавали Блаженнішого Онуфрія і говорили про те, що це мало не свята людина! А сьогодні ви зробили вигляд, що його не існує взагалі! Вдумаймося, брати й сестри! У комюніке, опублікованому за підсумками Архієрейського Собору Елладської Церкви, який вирішував «українське питання» НЕМАЄ НІ СЛОВА про Українську Православну Церкву. Ніби більше не існує для еллінів ні Митрополита Онуфрія, ні ста архієреїв, ні десятків тисяч духовенства і чернецтва, ні мільйонів вірян!!!

Хіба можна при всьому цьому визнати ПЦУ, керуючись виключно релігійними міркуваннями?! Чи не ясно, що тут політика і нічого більше?

Що ж означає рішення Елладського Архієрейського Собору?

По-перше, це означає, що розкол в Православ'ї за фактом відбувся!

Якщо раніше, коли ПЦУ визнавав тільки Фанар, можна було говорити про те, що одна Помісна Церква зробила помилку, яку вона сама або всі Помісні Церкви разом можуть виправити, то сьогодні ситуація принципово інша. Сьогодні на бік неправди стала вже й Елладська Церква. Завтра розмежування може продовжитися. І критерієм цього розмежування є зовсім не визнання або невизнання ПЦУ, а підпорядкування або непокора Константинопольському патріарху як «главі» Православної Церкви. Архієреї, що брали участь у Соборі Елладської Церкви в інтерв'ю грецькому виданню «Вімаортодоксіас» прямо говорили про те, що Церква Греції традиційно підтримує Константинопольський патріархат і не може чинити інакше.

Як пише відомий український правозахисник Олег Денисов у статті «Рішення Елладського Синоду – констатація всесвітнього розколу Православ'я і загального ослаблення церковної влади»:

«Треба усвідомити, що Константинополь не просто створив нову структуру ПЦУ, він зруйнував основоположний принцип Соборності в Церкві, і якщо інші Помісні Церкви продовжать своє мовчання – це призведе до фактичної невідповідності сучасних релігійних структур євангельським принципам апостольського спадкоємства».

Дійсно, ми є свідками того, як Константинопольський патріархат одноосібно приймає рішення з питань, які вимагають соборного рішення, а потім намагається всі Помісні Церкви підпорядкувати своїй волі. У випадку з Елладською Церквою у Фанара вийшло. Це означає, що авторитет Константинопольського патріарха був поставлений вище за всі канони Церкви, вище за євангельський дух любові і здорового глузду.

Рішення Елладського Собору означає, що греки поступилися правдою заради політики. Це означає, що можновладці можуть їх змусити прийняти ті рішення, які їм вигідні. Елліни показали свою слабкість.

По-друге, рішення Елладського Собору означає, що греки поступилися правдою заради політики. Це означає, що можновладці можуть їх змусити прийняти ті рішення, які їм вигідні. Елліни показали свою слабкість. Це дуже сумно, якщо не сказати більше. Всі вже якось звикли до того, що Фанар виконує волю США, не рахуючись особливо ні з чим. Після слів Константинопольського патріарха Афінагора в інтерв'ю журналу Evening Independent, сказаних ним незабаром після обрання: «Я завжди буду просувати Америку й американські інтереси, жити американськими ідеалами і проповідувати їх. Я ніколи не забуду цю велику країну», вже нічому не дивуєшся. Але ось Елладську Церкву всі вважали якимось стовпом Православ'я. Але реальність виявилася іншою.

Що буде далі?

Найближчим часом варто чекати офіційної реакції від Священних Синодів УПЦ і РПЦ. Наскільки вона буде жорсткою – подивимося. Можна припустити, що наш український Священний Синод висловиться досить чітко і недвозначно. Адже рішення Елладської Церкви – це ні що інше, як зрада. І зрада не тільки Української Православної Церкви, а й просто православної віри.

Як вже було сказано, розкол в Православ'ї відбувся, і він буде поглиблюватися. Які ще Помісні Церкви підтримають Фанар – гадати не будемо. Наведемо тільки в цьому зв'язку одну цитату з Євангелія: «Із того часу відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним. І сказав Ісус Дванадцятьом: Чи не хочете й ви відійти?» (Ін. 6, 66-67).

Але одне вже абсолютно ясно – Церкви будуть ділитися за критерієм свого ставлення до Константинопольського патріархату. Одні визнаватимуть над собою авторитет папи з Константинополя (хоча, напевно, правильніше – із Стамбула), інші ж відстоюватимуть принцип соборності. Відповідь на запитання: на чиєму боці правда, слід шукати в Символі віри: «Вірую в Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву».

Ті ж, хто сьогодні визнає беззаконні рішення Фанару по Україні, завтра буде змушений визнати інші, не менш беззаконні рішення. Скоріш за все, це будуть рішення щодо зближення, аж до повної єдності з католицькою церквою. Це вже анонсовано як патріархом Варфоломієм, так і папою Франциском.

Ще одним можливим наслідком сьогоднішнього рішення Елладської Церкви може стати розкол у ній самій, а також між Афонськими монастирями. Наприклад, митрополит Нової Смирни Симеон у своєму відкритому листі до ієрархів Елладської Церкви попереджав про можливий розкол у Православ'ї у разі визнання ПЦУ. Відомий грецький богослов протопресвітер Феодор Зісіс називає дії патріарха Варфоломія: «новим хрестовим походом проти Руської Церкви з боку хрестоносців-уніатів і розкольників України, в якому саме дієву участь бере патріарх Варфоломій у союзі з папою, який тільки робить вигляд, що залишається нейтральним».

Кілька тисяч представників духовенства, монахів і мирян Елладської Православної Церкви опублікували відкритий лист з «українського питання» до Архієпископа Афінського Ієроніма й архієреїв із закликом не визнавати ПЦУ одноосібно, всупереч позиції інших Церков. Як вони вчинять у цій ситуації?

Не варто забувати також і про те, що в Греції також існує так званий розкол старостильників, прихильників старого юліанського календаря. Їх кількість за різними оцінками доходить до 800 тисяч, що дуже немало для невеликої Греції. Можливо, вони використовують дане рішення Елладської Церкви для збільшення кількості своїх прихильників, а також для визнання своєї структури іншими Помісними Церквами.

Розкол між Церквою і «фанарослав’ям»

Очевидно, що розкол, що виник у Православ'ї, поглиблюватиметься. Як влучно було помічено в одній зі статей на дану тему, з Православ'я виділиться «фанарослав’я». Коли це розділення вже стане більш-менш оформленим, Помісні Церкви, що залишилися православними, спробують скликати Вселенський Собор і засудити «фанарослав’я» як єресь. Група ж «фанарославців» все більш і більш буде заглиблюватися в екуменізм і лібералізацію церковного життя. Яскравий приклад тому – рішення Константинопольської церкви про допустимість розлучень і повторних шлюбів для священиків. Ступінь їх залежності від світської влади буде збільшуватися.

Також вже не можливим, а обов'язковим наслідком визнання Елладською Церквою ПЦУ буде активізація протиправних дій проти вірян УПЦ. Прихильники цієї організації отримали додаткові стимули для своїх подальших захоплень храмів та інших беззаконь. Повторимо, дуже прикро, що поважні грецькі ієрархи, які вважалися оплотом православної віри, дали в руки націонал-радикалів та інших недругів Церкви додаткову зброю в боротьбі з Церквою.

На закінчення хотілося б звернути увагу на дуже символічний момент у даній ситуації з визнанням еллінами ПЦУ. Дане рішення прийнято напередодні свята Покрови Божої Матері, яке дуже шанують на Русі і зовсім ігнорують у Греції. Хоча мало б бути навпаки.

Нагадаємо, ми святкуємо подію, коли Пресвята Богородиця своїм Покровом захистила Константинополь від набігу ще не хрещених русів в IX столітті. Наших із вами предків. Тоді після молитви у Влахернському храмі і опускання Ризи Богородиці у води Босфору, піднялася буря, яка розкидала човни русів і Константинополь був врятований. Ми святкуємо свою ж власну поразку. Тим, що ми святкуємо Покров, ми показуємо, що ми на боці православних греків, а не наших предків язичників. Ми ставимо свою православну віру вище за свою національну гордість.

А як чинять греки?

Читайте також