Чого чекати православним від президента Зеленського

За словами Володимира Зеленського, питання релігії для нього занадто особисте

Програвши президентські вибори, Петро Порошенко подзвонив Володимиру Зеленському і привітав із перемогою. Україна чекає інавгурації нового Президента. Що принесе нова влада у відносини з Українською Православною Церквою?

Православні стільки натерпілися від Порошенка, особливо в останній рік його президентства, що тепер багато хто сподівається на кардинальні поліпшення у відношенні держави до УПЦ. З іншого боку, багато хто побоюється, що нічого хорошого від зміни глави держави чекати не доводиться і гоніння на Церкву, розпочаті Порошенком, будуть продовжені. Наскільки обґрунтованими є ці точки зору і чого можна чекати православним від нового Президента?

За висловом самого Зеленського, він є «котом в мішку». Цим виразом Порошенко під час дебатів 19 квітня спробував принизити Зеленського і показати людям, що вони голосують за людину, яка є абсолютною загадкою. Як він буде діяти на посаді президента, які пріоритети виділяти, яку політику проводити? Цього не знає ніхто.

Всі слова, сказані кандидатами напередодні виборів, можна сміливо забути, причому практично в будь-якій країні і в будь-яких персоналій. Як каже народна мудрість, чоловік ніколи так не бреше, як перед весіллям, після полювання і під час передвиборної кампанії. Тому і до всіх передвиборних обіцянок Зеленського, а також його гасел і інтерв'ю слід ставитися з неабиякою часткою скепсису.

Зеленський – загадка навіть для нього самого. Навіть він сам не знає, як і що він буде робити на посаді президента. Ще більш невідомим є те, що у нього реально вийде зробити або що йому дадуть зробити його політичні соратники і противники.

Не варто забувати, що, згідно з Конституцією, Україна є не президентсько-парламентською, а парламентсько-президентською республікою. Верховна Рада має більше впливу на Кабінет Міністрів, а отже, і на політику держави, ніж президент. З приходом на пост президента нової людини, і Верховна Рада, і Кабінет Міністрів на чолі з прем'єром Володимиром Гройсманом продовжують свою роботу. Чергові парламентські вибори повинні пройти восени, і до цього часу можуть кардинально змінитися всі політичні розклади.

Правда, існує досить велика ймовірність, що Зеленський зуміє розпустити Верховну Раду і призначити дострокові вибори. Швидше за все, він так і вчинить, оскільки утримати той високий рейтинг, який він має сьогодні, до осені не вдасться. За півроку діяльності на посаді президента Зеленський напевно вчинить дії, за які його можна буде критикувати. Через півроку народ однозначно буде всю свою незадоволеність життям асоціювати з Президентом Зеленським, точно так само, як сьогодні асоціює її з Президентом Порошенком.

Зеленський – загадка навіть для нього самого. Навіть він сам не знає, як і що він буде робити на посаді президента.

Це означає, що і партія «Слуга народу», і ті політичні сили, які асоціюють себе із Зеленським, не отримають на парламентських виборах тієї підтримки, яку вони можуть отримати зараз, на хвилі народних надій на зміни на краще. Тому Зеленський і його політична сила кровно зацікавлені в тому, щоб вибори до Верховної Ради відбулися достроково.

І якщо це дійсно станеться і перемогу на цих виборах отримають «прозеленські» сили, якщо в парламенті буде сформована коаліція «під Зеленського», а Кабінет Міністрів буде складатися з його прихильників, тільки тоді можна буде говорити, що президент Зеленський буде мати можливість реалізувати на практиці свою політичну програму. Реальну, а не ту, яка була озвучена в ході передвиборної кампанії.

Якщо проаналізувати слова і факти, відомі на сьогоднішній день, можна зробити однозначний висновок: в симпатіях до Української Православної Церкви Володимир Зеленський помічений не був. А ось на адресу ПЦУ він висловлювався дуже позитивно. Наведемо цитату з дебатів з Порошенком на НСК «Олімпійському» 19 квітня:

«Що стосується Томосу. Це перемога для України, але мені здається, що це перемога в першу чергу Філарета. Який боровся за українську Церкву ще до того, як ви (Петро Порошенко – Ред.) стали президентом. Ще в ті часи, коли ви були парафіянином Московського Патріархату».

У цьому короткому висловлюванні прочитуються наступні посили:

• Томос – це перемога для України. Томос оцінюється позитивно, а отже, так само позитивно оцінюється і все, що асоціюється з Томосом: і ПЦУ, і Філарет Денисенко, і Епіфаній Думенко, і переведення храмів у ПЦУ, і утиск прав вірян канонічної Церкви, і т. д.
• Томос – перемога Філарета. Філарет, отже, не розкольник, не винуватець існуючої в релігійній сфері ворожнечі і беззаконня, а заслужена людина для України.
• Боротьба Філарета за Томос, яка дійсно має довгу історію, що оцінюється позитивно.
• Бути парафіянином Московського Патріархату (тобто УПЦ) – це докір, кинутий в обличчя Порошенка. Отже, належність до УПЦ оцінюється негативно, інакше цим було б неможливо дорікнути будь-кому.

Симпатії до ПЦУ висловлювала і радник Зеленського Ірина Венедиктова: «Для нашої самоідентичності отримання Томосу – найважливіше. Тому це ті речі, на які ніхто не те що зазіхати не буде, а буде підтримувати всіма можливостями, які є у держави».

Так, звичайно не варто перебільшувати всі ці заяви, але факт залишається фактом: в команді Зеленського симпатії до Томосу висловлюють, а до УПЦ – ні.

Про загальний настрій проти УПЦ при новій владі свідчить також і фактор бізнесмена Ігоря Коломойського. Не будемо повторювати передвиборче гасло Порошенка, що, мовляв, Зеленський – це маріонетка Коломойського. Однак безсумнівним є те, що з перемогою Зеленського вплив Коломойського на політику України і взагалі на стан справ значно посилиться. А якщо згадати, що головний рупор Коломойського, телеканал «1+1» – це канал, який найбільше виливає бруду на УПЦ, то стає абсолютно очевидним, що нова влада буде благоволити до розкольників і погано ставитися до УПЦ.

Але набагато важливішим питанням, ніж те, як нова влада буде ставитися до різних конфесій, є запитання: а що нова влада буде робити, яка буде її політика в релігійній сфері. І тут можна припустити наступне.

«Що стосується Томосу. Це перемога для України, але мені здається, що це перемога в першу чергу Філарета».

Володимир Зеленський

По-перше, нова влада приділятиме релігії значно меншу увагу, ніж команда Порошенка. Перед Зеленським стоятимуть набагато більш невідкладні завдання, на яких йому доведеться зосередитися в першу чергу. Завдання ці наступні:

• формування пропрезидентської більшості в парламенті (швидше за все, шляхом дострокових виборів); 
• призначення нового складу Кабінету Міністрів;
• вирішення конфлікту на Донбасі або, принаймні, пошук шляхів такого рішення;
• отримання чергових траншів від Міжнародного валютного фонду або пошук інших джерел фінансування;
• вибудовування відносин із основними зовнішньополітичними гравцями: Європою, Америкою, Росією;
• забезпечення України енергоресурсами. У світлі недавньої заборони Росією експорту в Україну нафти і нафтопродуктів це може взагалі стати питанням виживання для нашої країни.

Все це просто не дозволить Зеленському продовжувати релігійну політику свого попередника з тією ж інтенсивністю. Та й для самого Порошенка вся ця витівка з Томосом була в основному передвиборчою технологією. І технологією, треба визнати, невдалою. Одержувач Томосу Петро Порошенко, якого на Фанарі поставили в один ряд зі святим князем Володимиром Великим, Хрестителем Русі, з тріском програв коміку Зеленському, блазню в давньоруській термінології. Думається, що Володимир Зеленський не такий дурний, щоб не врахувати цю помилку Порошенка. Втручання в церковні справи не додає рейтингу. Тепер же вибори позаду, і весь цей галас навколо Томоса і створення ПЦУ вже просто нікому не потрібне.

Тому, з великою часткою ймовірності, тиск на УПЦ ослабне. Центральна влада вже не буде спускати рознарядки на місця з вимогою перевести в ПЦУ стільки-то громад УПЦ. Тема передачі розкольникам українських лавр також втратить свою актуальність. Зеленському просто буде не до цього. Хоча активні прихильники ПЦУ і можуть спробувати продовжити гоніння на УПЦ за мовчазної згоди нової влади, але проти цього гратиме другий фактор.

По-друге, для самого В. Зеленського питання релігії є питанням більш особистим, ніж громадським або державним. В інтерв'ю виданню «РБК-Україна» він сказав: «Є речі, які ми ніколи не обговорюємо за столом нашої сім'ї. Так мене вчив батько. Я їх ніколи ні з ким не обговорюю. Питання релігії – номер один. Ми ніколи не обговорюємо речі, які розколюють сім'ї і суспільство. Ніколи цього не роблю. Але я вірю в Бога».

Якщо Зеленський дійсно розуміє, що втручання держави у справи релігійних організацій розколює суспільство, то він навряд чи буде вітати таке втручання. Як президент, він буде зацікавлений у зменшенні конфліктів всередині держави, а не в їх ескалації. Тим більше, що невтручання в релігійну сферу відповідає і його внутрішнім переконанням.

Ще однією позитивною відповіддю, яка прозвучала в інтерв'ю «РБК-Україна», була відповідь на запитання про показове відвідування богослужінь на великі релігійні свята, що практикували всі попередні президенти. Зеленський повідомив, що не збирається відвідувати храми «на камеру»: «Я вважаю, що це моя особиста, внутрішня справа. Я це транслювати на весь світ, по телевізору не хотів би. Тому що мою розмову з Богом я вважаю за краще вирішувати тет-а-тет».

Це можна тільки вітати. Можливо, нарешті закінчаться показові гастролі президентського подружжя по храмах різних конфесій з подальшим підрахунком хвилин, які глава держави з дружиною провели в тому чи іншому храмі.

По-третє, Зеленський позиціонує себе як справжній європеєць. А значить, він буде, або, принаймні, спробує реалізувати в Україні європейські цінності: права людини, законність, незалежне судочинство, демократію і т. д.

Можна припустити, що при президенті Зеленському беззаконня в релігійній сфері стане менше. Суди виноситимуть рішення на користь громад УПЦ, поліція розслідуватиме випадки насильства по відношенню до вірян і т. д., і це все відбуватиметься не тому, що Зеленський підтримуватиме УПЦ, а тому, що всі дії влади по відношенню до УПЦ при Петрі Порошенку були не просто беззаконні, а явно, показово беззаконні. І коли Порошенко ще володів повнотою президентської влади, то і голови територіальних громад, голови місцевих державних адміністрацій, і чиновники в правоохоронних органах все ж таки йшли на порушення закону на догоду президенту і його команді.

Але варто було тільки Зеленському в першому турі президентських виборів набрати вдвічі більше голосів, ніж Порошенко, як стало ясно, що шансів для останнього утриматися в кріслі глави держави практично немає. А значить, і немає сенсу для чиновників порушувати закон заради томосоотримувача Порошенка.

«Питання релігії – номер один. Ми ніколи не обговорюємо речі, які розколюють сім'ї і суспільство. Ніколи цього не роблю. Але я вірю в Бога».

Володимир Зеленський

Ось і посипалися після першого туру рішення судів на користь УПЦ. Суди зобов'язують поліцію і прокуратуру розслідувати факти порушень прав вірян, заносить відповідні дані до держреєстру, а 5 квітня 2019 р. Окружний адміністративний суд Києва постановив визнати протиправними дії спікера парламенту Андрія Парубія у зв'язку з прийняттям законопроекту про примусове перейменування УПЦ. І вже зовсім недавно, 19 квітня 2019 р., і Конституційний суд України відкрив провадження у справі про перейменування релігійних організацій, чого домагалася УПЦ і частина народних депутатів.

Все це відкриває для УПЦ якесь вікно можливостей. Користуючись відсутністю у чиновників мотивації для порушення закону, можна спробувати домогтися через суди або шляхом подачі скарг до органів державної адміністрації відновлення порушених прав на свободу віросповідання. Не виключено, що через деякий час таке вікно закриється. Це може статися, якщо президент Зеленський призначить на державні пости людей, які прагнутимуть знищити УПЦ і зігнати всіх в єдину псевдорелігійну організацію ПЦУ.

Повторимо, що сьогоднішні рішення судів на користь УПЦ пов'язані не з підтримкою Церкви з боку нової влади (така підтримка просто відсутня), а з тим, що дії влади при президентові Порошенку були явно і однозначно незаконними.

Таким чином, на запитання «чого чекати православним від Президента Зеленського» можна відповісти так: ставлення швидше негативного, ніж позитивного, але дій швидше законних, ніж незаконних. У будь-якому випадку, Церква не повинна сподіватися на державу і шукати у неї підтримки. Церква повинна жити, спираючись на свою внутрішню духовну основу. «Бо ніхто не може покласти іншої основи, крім покладеної, яка є Іісус Христос» (1Кор. 3, 11).

Але Церква, звичайно ж, має право вимагати, щоб держава дотримувалася норм власних законів і Конституції щодо прав вірян. Як це буде виконувати нова влада, покаже час, у православних же зараз є справи важливіші: Церква вступає в страсну седмицю, готується молитовно пережити останні дні земного життя Господа нашого Іісуса Христа і зустріти світле свято Воскресіння.

Читайте також