Про боротьбу із захопленнями храмів і пророчі слова Паїсія Афонського

Владика Іриней (тоді він був архієпископ Рівненський) з батюшками приїхав до старця Паїсія, і один священик задав питання: «Отче Паїсію, а що робити, коли захоплюють храми, в розколи насильно переводять?» – отець Паїсій дав дуже коротку відповідь:«Потрібно, щоб були піст і молитва. Буде піст і молитва – і храм залишиться за тобою в канонічному православ'ї, хоч би ти і один залишився».

І ось незабаром після цього приїжджає до владики Іринея зі Львівської області батюшка. У такій зневірі, каже, що все село на цьому як би націоналістичному такому підйомі. Кажуть йому: «Так, або переходь в Київський патріархат, або ти нам не потрібен. Ми з Київського патріархату сюди привеземо священика». Все село проти батюшки повстало, навіть староста храму.

Тоді владика Іриней батюшці й каже: «Ми були у отця Паїсія, і старець сказав, що якщо буде піст і молитва, то хоч один ти залишишся – і храм буде за тобою».

Батюшка без особливого ентузіазму вислухав це, будучи в зневірі. Наскільки священик сприйняв пораду за піст і молитву – це Богу і йому відомо, але через рік цей батюшка приїхав до владики Іринея. Вже радісний і натхненний він розповів владиці наступну історію. 

«Ви ж, владико, пам'ятаєте, –  говорить, – яка була історія у нас. І ось я відмовився переходити в Київський патріархат. Тоді староста сказав: «Все, я от привіз священика Київського патріархату, ти здавай документи – і на всі чотири сторони. Ти нам не потрібен». Ну що робити вже, насильно милий не будеш. Я пішов у вівтар і став розбирати документи.

В цей момент в храм приходить похоронна процесія, заносять небіжчика, досить нестару людину, і з нею триста людей на похоронній процесії. Заходить староста в вівтар і до батюшки звертається: «Батюшко, йдіть небіжчика відспівуйте». А я кажу: «А що ж відспівувати, ви ж від мене відмовилися. Ви привезли розстригу Київського патріархату, священика, нехай він і відспівує вам, відповідно. Я ж вам не потрібен».

Цей «священик», так званий уявний священик «Київського патріархату», забувши одягнути єпітрахиль, одягнув відразу фелонь на себе, взяв у ліву руку кадило і питає у псаломщиці: «А що треба говорити?» Та з подивом: «Кажіть: благословен Бог наш». Ну, той сказав. Хор заспівав: «Амінь! Святий Боже…». І цей батюшка, тримаючи в лівій руці кадило, почав кадити, наче ручку швидкостей перемикає. Він кадить труну, і тут на нього нападає сміх. Він починає спочатку хихикати, потім, коли заходить на солею, його вже розбирає регіт. Він іде, кадить солею і сміється на весь храм – не може себе стримати.

Ми часто якимись людськими потугами намагаємося змінити те, що Господь може змінити в одну мить. І причому так, що ми навіть не підозрюємо, як Господь легко все може управити і змінити.

А люди стоять і кажуть: «А що це таке? Навіщо нам цей клоун? А де наш батюшка?» І в церкві всі зашуміли: «У нас горе, у нас горе, а він, подивіться, з кадилом, ще й регоче на всю церкву! Давайте нам нашого батюшку». Староста заходить у вівтар: «Отче, Вас вимагають». Виходжу. «Батюшка, нам цього дива не треба. Відспівуйте ви нам небіжчика». Я кажу: «Ви хочете, щоб я відспівував?» «Так, хочемо», – вся церква, людей триста. «Ви хочете, щоб я у вас служив?» – «Звичайно, ми до Вас звикли».

Тоді я виніс хрест, Євангеліє і кажу: «Ось при покійному цілуйте всі хрест, Євангеліє, що ви хочете залишитися в канонічному православ'ї Московського Патріархату і щоб я у вас служив». Всі учасники похорону, всі пройшли поцілували». 

І по сьогоднішній день ця церква є канонічною церквою на території Львівської області.

Ось так збулися пророчі слова і рада старця Паїсія. Ми часто якимись людськими потугами намагаємося змінити те, що Господь може змінити в мить ока. І причому так, що ми навіть не можемо підозрювати, як Господь легко все може управить і змінити.

«Необхідна молитва, необхідна стриманість, нехай навіть в малій мірі, але вона буде в очах Божих мати велику ціну».

Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ

Читайте також

Бідний Лазар: найкращий засіб порятунку від пекла

Недільна проповідь.

Що не досказно у притчі про сіяча

Недільна проповідь.

«У гоніннях ми складаємо іспит нашої віри Христу»

Про мужність гнаного духовенства Черкаської єпархії. Розповідь про долю захопленого храму в містечку Драбові.

Про анафему взагалі та анафему меру Черкас зокрема

Митрополит Черкаський Феодосій проголосив відлучення мера Черкас від Церкви. Очевидно, це не останній такий випадок. Що таке анафема?

Безмозкі люди ближче до Бога, ніж безсердечні

Дух, який живе в нас, завжди тихий і мирний, а егоїзм метушливий, боягузливий і неспокійний. Коли ми знайдемо самі себе, то разом із собою знайдемо Бога.

Зона – це світ померлого Бога

Недільна проповідь.