Неймовірне чудо святителя Іоасафа
Хресний хід у Бєлгороді в день набуття мощей святителя Іоасафа, 1911 рік
«Тоді я навчався в Санкт-Петербурзькій Духовній академії. Знань у мене було багато, а віри справжньої не було. На торжества з нагоди відкриття мощей святителя Іоасафа я їхав з небажанням і думав про величезне скупчення народу, що жадав чуда. Які можуть бути чудеса у наш час?
Приїхав – і заворушилося щось усередині: таке побачив, що неможливо було залишатися спокійним. Зі всієї Русі з'їхалися хворі, каліки – стільки страждань та болю, що важко дивитися. І ще: вселюдне очікування чогось чудесного мимоволі передавалося й мені, незважаючи на моє скептичне ставлення до того, що мало відбутися.
Нарешті прибув Імператор з Сім'єю і було призначено торжество. На торжествах я вже стояв з глибоким хвилюванням: не вірив і все ж чекав чогось. Важко нам зараз уявити собі це видовище: тисячі й тисячі хворих, скорчених, біснуватих, сліпих, калік лежали, стояли по обидва боки шляху, яким мали пронести мощі святителя.
Особливу мою увагу привернув один скорчений: на нього не можна було дивитися без здригання. Усі частини тіла зрослися – якийсь клубок з м'яса і кісток на землі. Я чекав: що ж може статися з цією людиною? Що їй може допомогти?
І ось винесли гроб з мощами святителя Іоасафа. Такого я ніколи не бачив і навряд чи побачу – майже всі хворі, що стояли і лежали уздовж дороги, зцілялися:
сліпі прозрівали, глухі чули,
німі починали говорити, кричати та стрибати від радості,
у калік випрямлялися хворі члени.
З трепетом, жахом і благоговінням дивився я на все, що відбувалося, – і не випускав з уваги того скорченого. Коли гроб з мощами порівнявся з ним, він розсунув руки – пролунав страшний хрускіт кісток, ніби щось розривалося й ламалося всередині нього, і він став випрямлятися із зусиллям – і встав на ноги. Яке потрясіння було для мене!
Я підбіг до нього зі сльозами, потім схопив якогось журналіста за руку, просив записати...»
До Петербургу я повернувся іншою людиною – віруючою.
Архімандрит Досифей
Читайте також
«У гоніннях ми складаємо іспит нашої віри Христу»
Про мужність гнаного духовенства Черкаської єпархії. Розповідь про долю захопленого храму в містечку Драбові.
Про анафему взагалі та анафему меру Черкас зокрема
Митрополит Черкаський Феодосій проголосив відлучення мера Черкас від Церкви. Очевидно, це не останній такий випадок. Що таке анафема?
Безмозкі люди ближче до Бога, ніж безсердечні
Дух, який живе в нас, завжди тихий і мирний, а егоїзм метушливий, боягузливий і неспокійний. Коли ми знайдемо самі себе, то разом із собою знайдемо Бога.