Захоплення храмів. Як це було: Судобичі

Громада УПЦ села Судобичи згуртувалась навколо свого настоятеля – отця Олександра Кардаша

У першому матеріалі циклу ми розповімо про захоплення храму релігійної громади Свято-Косми-Даміанської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Судобичі Дубенського району.

Ситуація, яка склалася протягом останніх років у селі Судобичі Дубенського району Рівненської області, доходить до абсурду. Однак віряни Української Православної Церкви, котрі хоча б раз стикалися з прихильниками Київського патріархату, одноголосно стверджують: тут дивуватися немає чому. Адже для тих, хто начебто хоче молитися у філаретівській «Церкві», закони Божі абсолютно не існують, Біблійні заповіді нівелюються, натомість відверто перемагає агресія, злість, ненависть і брехня. І доказом усіх цих звинувачень є міжконфесійна суперечка у селі Судобичі, де релігійну громаду УПЦ не чують на жодному державному рівні, переслідують односельці та поліція.

Церковне протистояння у Судобичах розпочалось 11 вересня 2014 року – саме в цей день новостворена громада Київського патріархату відібрала храм у вірян УПЦ. Хочеться особливо звернути увагу на передумови рейдерського захоплення. В той день молодий настоятель, ієрей Олександр Кардаш, відзначав свій день народження. Вранці його привітало чимало людей, серед яких були і ті, хто вже по обіді прийшов під церкву разом з новим настоятелем Київського патріархату. Відразу після служби отець Олександр поїхав додому, оскільки живе в 45 км від села. Про те, що в селі екстрено скликають схід, його ніхто не сповістив, хоча перед від'їздом батюшки з ним спілкувалась староста Галина Приходько, яка, як виявилося згодом, була головним ініціатором псевдореферендуму.

Настоятель громади УПЦ ієрей Олександр Кардаш

Селяни пригадують: поки батюшка повернувся з дому назад у село, церкву у Судобичах відібрали. Відбулося все спокійно, без бійки та штовханини – староста відкрила двері ключем і впустила рейдерів.

Здобувши перемогу, прихильники Київського патріархату розпочали агресивний наступ на селян, які відмовилися йти у церкву, а підтримали ієрея Олександра Кардаша та прийшли на перший молебень до хати, яку пожертвувала одна з місцевих прихожанок. Не хочеться, щоб це звучало надто пафосно чи голосно, але старовинна ікона Божої Матері, перед якою віряни Української Православної Церкви молилися в той день, почала оновлюватись та світлішати на очах.

Ікона Божої Матері, яка оновилась

Згодом на богослужіння у хаті стали приходити й ті, хто спочатку боявся поговорів та залякування. Більше того, до 11 вересня 2014 року храм у селі Судобичі був єдиним храмом УПЦ на п'ять навколишніх сіл, тож Службу Божу відвідували і люди із сусідніх населених пунктів. Коли ж відбулося рейдерство, стежку стали прокладати до хатини, пристосованої тимчасово під богослужіння. Згуртувавши чисельну громаду, отець Олександр запровадив недільну школу для діточок, подорожі, екскурсії з ними. Клопітка робота вимагала постійного перебування священика на парафії, але виникла проблема з житлом. Тоді один з місцевих жителів, Олександр Марчук, запропонував свою земельну ділянку під будівництво хати для батюшки. Релігійна громада УПЦ Судобичів підтримала таку ідею, викупила землю та оформила необхідні документи. Після виконання усіх формальностей з приватизації землі отець Олександр звернувся до районних енергетиків, щоб підвести світло та розпочати будівництво, але, як виявилось, зробити це вони не могли, бо земельній ділянці потрібно було присвоїти адресу. Власне, саме з цього місця і розпочався наступний виток міжконфесійного протистояння у Судобичах.

Плосківська сільська рада, до якої належить село Судобичи, на чолі з головою Олегом Кучубеєм, відмовила протоієрею Олександру Кардашу у присвоєнні поштової адреси для його земельної ділянки та зініціювала черговий схід села, на який були запрошені навіть перші керівники Дубенського району. Віряни УПЦ не могли проігнорувати на цей раз сільські збори і прийшли до клубу вже тоді, як там було чисельне товариство.

«До нас привітались словами "Слава Україні!", на що ми відповіли "Героям Слава!" Коли ж із вуст батюшки пролунало "Слава Богу!", всі як у рот води понабирали. То що ж це виходить: для людей, які відібрали у нас церкву під богослужіння, на першому місці державні гасла??? А як же Бог, кому вони збираються молитись?» – дивується вірянка УПЦ Ганна Петручок.

«А як же Бог, кому вони збираються молитись?»

На сході села питання про присвоєння поштової адреси слухали найдовше. Під час обговорення присутні багато кричали і лайливо обзивали віруючих УПЦ. Коли ж настав час виголосити рішення, то воно було таким же безглуздим, як і саме зібрання та привід його скликати. Як свідчать судобичани, батюшку вирішили насильно вигнати з села, землю забрати, а того, хто віддав земельну ділянку, покарати. За усім дійством з президії мовчки спостерігали чиновники – голова Дубенської районної адміністрації, Дубенської районної ради.

Шукати справедливості віряни УПЦ села Судобичі вирішили у суді і подали позов. 13 жовтня 2016 року слухання по справі таки відбулося, але ніяких рішень не було винесено до повторного слухання.

Міжцерковний конфлікт, який точиться у Судобичах другий рік, з кожним днем тільки загострюється. Нещодавно до кількох прихожанок УПЦ приходив представник поліції та під тиском намагався добитися зізнання з приводу того, що ієрей Олександр Кардаш поширює сепаратистську літературу. Ті, звичайно, відповіли відмовою. Поліція з цього питання також викликала на допит і самого батюшку, проте складу злочину, про який у письмовій формі повідомили органам правопорядку прихильники Київського патріархату, виявлено не було. Утім, за кілька днів у місцевій газеті все ті ж активісти таки розмістили статтю з вигадками і своєрідними домислами про «сепаратистську діяльність» батюшки.

Матеріал в місцевій газеті про будівництво храму УПЦ у Судобичах

Розпочати будівництво нової церкви віруючі УПЦ Судобичей планували ще торік, проте керівництво місцевої сільради блокувало будівництво, не даючи згоди на присвоєння поштової адреси.

«Двічі виконком сесії сільської ради не давав згоду на присвоєння поштової адреси, – коментує протоієрей Олександр Кардаш. – У нас досі немає номера, зазначено лише вулиця Кременецька. Власне, це і є головною перепоною для початку будівництва храму».

Незважаючи на перешкоди з боку місцевих активістів Київського патріархату, віряни УПЦ наполегливо йдуть до своєї мети: нещодавно звели огорожу навколо земельної ділянки, де має постати церква, та пробили свердловину на воду. Як тільки доб'ються справедливості, кажуть судобичани, відразу розпочнуть будівництво.

Ділянка, де буде побудований новий храм УПЦ

А поки прихожани канонічної Церкви звершують богослужіння у невеличкій сільській хатині, яку пожертвувала небайдужа місцева мешканка.

Після того, як у неї відібрали храм, громада УПЦ молиться в приватному будинку

 

Читайте також

Одкровення Лотиша та психологія Іуди

Єдиний із братії Києво-Печерської лаври, хто зрадив Церкву, Авраамій Лотиш дав інтерв'ю каналу «Прямий». Психологія Іуди простежується дуже чітко.

Справа православних журналістів: стратити не можна помилувати

Солом'янський суд Києва усунув слідчого у справі православних журналістів і водночас, за клопотанням цього ж слідчого, продовжив арешт одному з них. Що відбувається?

Віктор Єленський: знищення рейтингу Зеленського руками друзів Порошенка

У цій статті ми розглянемо питання, як політика Віктора Єленського та представників Петра Порошенка впливала на ставлення влади до Української Православної Церкви.

Статус УПЦ сьогодні: про що говорять говоруни?

Архімандрит Кирил (Говорун) дав інтерв'ю, в якому озвучив позицію Фанара щодо ситуації в Україні. Має сенс розібратися, у чому вона полягає і в чому її неправда.

«Війна проти власного народу»: Філософ Баумейстер про тиск на УПЦ

Український філософ Андрій Баумейстер докладно розібрав багато проблемних сторін закону 8371 і дійшов висновку, що жодної користі для України він не принесе. Чому?

Віктор Єленський: шлях від атеїста до духовного наставництва президента

Глава ДЕСС був одним із тих, хто дуже інтенсивно просував закон 8371. Яку ж роль відіграє Єленський у сучасній Україні?